Вікіпедія

Користувач:ILONAHamoliuk/Чернетка

< Користувач:ILONAHamoliuk
Курно Антуан
фр. Antoine Augustin Cournot
Народився28 серпня 1801(1801-08-28)
Gray, France
Помер30 березня 1877(1877-03-30) (75 років)
Париж, Франція
Місце проживанняФранція
КраїнаФранція
Національністьфранцуз
Alma materУніверситет Сорбонна
ГалузьЕкономіка,Математика
Відомий завдяки:рівновага Неша
Еластичність

Антуан Курно, (фр. Antoine Augustin Cournot, 28 серпня 1801, Гре  — 30 березня 1877, Париж) -французький математик, філософ, економіст і адміністратор в області університетської освіти. Був першим автором який дав визначення функція попиту і зобразив її графік.

Народився в Gray 28 серпня 1801. Здобував освіту в ліцеї в Безансоні, в 1821 вступив до Вищої нормальної школи Парижа, в 1823 отримав ступінь ліценціата в області науки, в 1827 — в області права.

В 1835 році був ректором Гренобльської академії, генеральний інспектор досліджень в 1838 році, в 1854 році став ректором і почесним генеральним інспектором Академії Діжона, вийшов у відставку у 1862 році.

Біографія

ред.

Народився Антуан Курно 28 серпня 1801 року у освіченій і заможній родині, в французькому містечку Gray. Його дідусь був нотаріусом, тому мав великий вплив на виховання Курно. Він був надзвичайно тихим хлопчиком, який полюбляв читати, але дуже соромився своєї короткозорості. Освіту здобував Курно спочатку в школі, до 15 років, потім 4 роки навчався самостійно вдома з репетиторами, які готували його до вступу в вищий навчальний заклад, особливу увагу приділяючи галузі права, час від часу відвідуючи коледж в Безансоні. Вступивши в 1821 році до Вищої нормальної школи École Normale Supérieure в Парижі, захоплювався математикою і вже через два роки отримав своє перше наукове звання — ліценціат. Через те, що школу в якій він навчався було закрито з політичних причин, Курно перевівся до Сорбони. 

Курно працював секретарем, домашнім вчителем і виховатилем сина маршала Сен-Сіра, де і проживав з 1823 по 1833 рік. У 1827 році отримав звання ліценціата у галузі права, а у 1829 році захистив докторську дисертацію з математики у Паризькому університеті. З 1831 року працював помічником інспектора Паризької академії. За роки навчання Курно познайомився і був досить близький з багатьма вченим, особливо у міцних дружніх стосунках був з математиком Сімеоном Пуассоном, він вважав Курно одним із найкращих учнів і залюбки допомагав йому. Пуассон допоміг Курно отримати місце професора вищої математики в Ліоні, а через рік він був переведений ректором університету Гренобль. У 1838 році Курно стає генеральним інспектором навчальних закладів. На цих посадах Курно проявив себе з хорошої сторони, як здібний організатор найкової роботи.

У 1854 році Курно переїжджає до міста Діжон, і працює ректором Діжонського університету протягом восьми років. У 1862 році Курно пішов у відставку і оселився в Парижі. Антуан Курно був доволі педантичною особистістю, він детально планував свій час, складав розпорядок дня не тільки на тиждень, а й на місяць. З першого погляду вчений може здатися суворим і непідступним, але після розмови з ним можна відзначити легке відчуття гумору.

Помер Антуан Курно 31 березня 1877 року у своїй паризькій квартирі.

Внесок в економіку

ред.

Антуан Курно здобув популярність завдяки застосуванню математичних моделей, формул і символів математики в економічному аналізі, визначення моделі олігополії і дуополії, визначення функції попиту і його еластичності. Головною заслугою Курно є запровадження його новаторського методу, у дослідженнях економічних явищ. 

Курно намагається за допомогою математичних формул пояснити економічні закони. Аналізом багатства, на думку Курно, займається політична економія, яке він визначає як сукупність мінових цінностей. Свою увагу Курно зосереджував на об'єктивній категорії мінової вартості, намагаючись звільнити її від впливу суб'єктивних моментів – корисності, рідкості і від всіх інших елементів які є першорядними для теоретиків граничної корисності. Найбільшу свою увагу в дослідженні, Курно приділив для найголовнішої проблеми економіки, взаємозалежності ціни і попиту. Розглядаючи цю проблему він вперше застосовує поняття функції попиту. Він був першим хто зацікавився корисністю для споживачів.

Функція попиту за Курно має такий вигляд: Q = ƒ(р), де позначив попит через Q, а ціну, відповідно, через P. Він ввів в політичну економію поняття еластичності попиту, довівши те, що попит є функцією від ціни і виділив товари, які характеризуються високою і низькою еластичністю попиту. Залежність між попитом і ціною є зворотною — при збільшенні ціни на певний товар то попит на нього зменшується і навпаки при зниженні ціни на цей товар попит зростає. Стосовно еластичності Курно наголошував, що попит при незначній зміні ціни може зменшуватись — випадок великої еластичності попиту, і навпаки, що попит може мало реагувати на зміни в ціні — випадок низької еластичності попиту. Курно випереджаючи свій час виводить криву попиту. За якою він встановив, що функція попиту є безперервною і отже диференціюється. Функцію попиту, Курно застосував для вирішення завдання максимізації доходу, тобто знаходження такої ціни при якій, валовий виторг максимальний. Спочатку застосувавши її в умовах природної монополії, згодом дуополії і вільної конкуренції. Всі свої ідеї, засоби, методи покращення економічної науки, Курно помістив у свій економічний твір «Дослідження математичних принципів теорії багатства» («Recherches sur les principes mathematiques de la theorie des richesses», 1838 р.), який і є головним внеском його в економічну науку. Через не визнання сучасниками його твору, 1863 р. він випустив нову роботу «Принципи теорії багатства», де виклав старі положення своєї теорії, але без математичних доказів. На основі цієї книги розвиваються й надалі сучасниками ідеї Антуана Курно.

Олігополія Курно

ред.

Олігополія Курно- це економічна модель ринкової конкуренції. Названа на честь французького економіста, який її сформулював, А.Курно (1801—1877). 

Основними положеннями моделі є:
* На ринку діє фіксована кількість   фірм, які випускають економічне благо одного найменування;
* Вхід на ринок нових фірм і вихід з нього відсутні;
* Фірми мають ринкову владу. Зауваження: сам Курно не знав, що таке ринкова влада. Цей термін з'явився пізніше;
* Фірми максимізують свій прибуток і діють без кооперації.

Загальна кількість фірм на ринку   передбачається відомим всім учасникам. Кожна фірма приймаючи своє рішення, вважає випуск інших фірм заданим параметром (константою). Функції витрат фірм   можуть бути різні і також передбачаються відомими всім учасникам. Функція попиту являє собою спадну функцію від ціни блага. Ціна блага задана як ціна рівноваги галузевого ринку (величина галузевого пропозиції дорівнює величині попиту на дане економічне благо при одній і тій же ціні).

Дуополія Курно

ред.

Модель Курно — це варіант дуополії, суть якого полягає в тому, що на ринку діють тільки дві фірми і кожна з них вважає, що обсяг виробництва іншого будуть незмінними, а потім приймає своє рішення щодо виробництва. Також кожен з них припускає, що випуск конкурента залишатиметься стабільним, і приймають свої рішення відповідно.

Внесок в інші науки

ред.

Курно переважно вважається математиком, хоча він мав і великий вплив на економіку. Його науковий доробок становить велику кількість томів. Більшу частину свого життя Курно був компетентним математиком, отож найбільшу популярність він отримав завдяки його математичним доробкам, які були написані переважно у 1840-х роках. Світове визнання здобули його наукові праці з математики, такі як: «Елементарний трактат з теорії функцій і обчислення нескінченно малих величин» «Traite elementaire de la theorie des fonction et du calcul infinitesimal» 1841 р.; «Про походження і межі схожості між алгеброю і геометрією» «De l'origine et des limites de la correspondence entre l'algebre et la geometrie» 1847 р.; з теорії ймовірностей — «Основи теорії шансів і ймовірностей» «Exposition de la theorie des chances et des probabilites» 1843 р. Також Антуан Курно був хорошим педагогом. Він написав підручник з математики, запропонував нарис про установи державної освіти у Франції. Також перу Курно належить багато цікавих мемуарів з математики, перекладів, фундаментальних наукових творів: двотомного зібрання листів Ейлера (Letteres d'Euler), і трактата Гершеля з астрономії.

Курно за допомогою математики і філософії намагався знайти якийсь синтез природних і суспільних наук. В другому періоді свого життя Курно присвятив час для написання творів з філософії та історії — «Роздуми про рух ідей і подій у Новий час» («Consideration sur la marche des idees et des evenements dans les temps modernes», 1872 р.), «Матеріалізм, віталізм, раціоналізм» («Materialisme, vitalisme, rationalisme», 1875 р.), «Досвід про основи нашого знання і про особливості філософської критики» («Essai sur les fondements de nos connaissances et sur les caracteres de la critique philosophique», 1851 р.), «Викладення послідовного розвитку фундаментальних ідей у природничих науках і в історії» («Traite de l'enchainement des idees fondamentales dans les sciences et dans l'histoire», 1871 р.).

Список основних праць

ред.
  • «Дослідження математичних принципів теорії багатства» («Recherches sur les principes mathematiques de la theorie des richesses», 1838 р.).
  • «Елементарний трактат з теорії функцій і обчислення нескінченно малих величин» («Traite elementaire de la theorie des fonction et du calcul infinitesimal», 1841 р.);
  • «Про походження і межі схожості між алгеброю і геометрією» («De l'origine et des limites de la correspondence entre l'algebre et la geometrie», 1847 р.);
  • «Основи теорії шансів і ймовірностей» («Exposition de la theorie des chances et des probabilites», 1843 р.);
  • «Роздуми про рух ідей і подій у Новий час» («Consideration sur la marche des idees et des evenements dans les temps modernes», 1872 р.);
  • «Матеріалізм, віталізм, раціоналізм» («Materialisme, vitalisme, rationalisme», 1875 р.);
  • «Досвід про основи нашого знання і про особливості філософської критики» («Essai sur les fondements de nos connaissances et sur les caracteres de la critique philosophique», 1851 р.);
  • «Викладення послідовного розвитку фундаментальних ідей у природничих науках і в історії» («Traite de l'enchainement des idees fondamentales dans les sciences et dans l'histoire», 1871 р.).

Джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:ILONAHamoliuk/Чернетка&oldid=24880927