Faktor~ukwiki
Уранетія
ред.К.Поппер,один з найвидатніших філософів 20-го століття,в своїй роботі [1] сформулював два критерії науковості будь-якого дослідження в сфері природничих наук: критерій емпіричної верифікації і емпіричної фальсифікації.Перший з них вимагає узгодженості між висновками дослідження та емпіричними спостереженнями,другий вимагає сформулювати неспростовне твердження таким чином, щоб його можна було спростувати.Пізніше згадані критерії були поширені тим же автором і на гуманітарні науки.Більше того,він використав їх для створення і розгортання нового розділу філософії ,який одержав назву історіософії[ 2] .При цьому він спирався на так звані технологічні закони або емпіричні постулати,які знаходять підтвердження на протязі століть і навіть тисячоліть.Саме з цієї причини згадана робота стала чи не першою філософською дисципліною,що має науковий статус.З робіт попередніх філософів лише деякі роботи Фрідріха Ніцше наблизились до такого рівня.Зокрема,саме Ф. Ніцше зробив наукове передбачення про крах комунізму,коли останній був лише в проектах і робив перші спроби соціальних збурень на барикадах Паризької Комуни.На жаль,представники гуманітарних наук не поспішали скористатись наведеними критеріями,що можна зрозуміти,але не схвалити.Як наслідок ,маємо, що на протязі 20-го століття гуманітарні дисципліни продовжували базуватися на спекулятивних засадах, видаючи бажане за дійсне.Така тенденція продовжується і далі.Достатньо розгорнути якийсь підручник з соціології,філософіЇ,держави і права,політології,соціальної психології і інших і прочитати кілька сторінок,щоб переконатись в цьому.Існує кілька причин,що обумовлюють дане явище.Одна з них полягає в тому,що писати тексти без всяких критеріїв значно легше,ніж з їх виконанням. Інші причини вказані в роботі [3].Для прикладу можна назвати підручники [4,5].Автор першого не згадав належним чином навіть творця соціальної філософії Ф.Ніцше,без робіт якого не можна уявити цієї дисципліни.При цьому в тексті згадуються інші фігуранти,внесок яких у згадану дисципліну близький до нуля.В другому підручнику подано понятійний апарат дисципліни,але не наведено жодного її закону,хоча вони відомі і мають достатнє емпіричне обгрунтування. Одно з заперечень гуманітаріїв проти згаданих критеріїв полягає в тому,що для формулювання законів соціуму дослідник позбавлений можливості проводити активні експерименти в широких масштабах.Однак,виявилось,що для пошуку якісних закономірностей достатньо обмежитись пасивними експериментами,тобто спостереженнями,що і робиться з часу існування цивілізації з записом результатів у вигляді афоризмів або емпіричних постулатів.Доречно нагадати,що всі природничі науки також починаються з них: механіка з закону інерції, математика—з оксіом арифметики і т. д.Єдина відмінність полягає в тому,що соціум є суто стохастичним об”єктом,тому емпіричні постулати мають стохастичну природу. Практика застосування згаданих критеріїв приводить до таких методологічних висновків: а) наука існує лише при наявності об”єктивних детермінованих чи стохастичних закономірностей,б) їх виявлення залежить від рівня занурення в глибину емпіричних фактів,в)якщо закономірності відсутні, частина пошуковців робить підміну понять,замінивши науку її сурогатом,здатним приносити дивіденди у вигляді „вчених” ступенів якоїсь псевдонауки чи міфологічних доктрин,що зомбують населення в бажаному руслі на зразок „наукового „ комунізму,г)ця схема блукання між істиною і оманою є невідворотною і кожна компонента по-своєму необхідна,що відмічав ще Ф.Ніцше.
Наприклад,розгляд історичних подій в „натуральному вигляді” не виявляє ніяких закономірностей в їх потоці на протязі існування всієї цивілізації,крім гри біологічних інстинктів типу територіального ,владного і т. п.Тому не існує так званої історичної науки.В той же час вивчення історичних фактів на глибшому рівні виявив певні закономірності,що і привело до виникнення історіософії як наукової дисципліни.
Для прикладу нижче подається неповний перелік стохастичних законів соціології і соціальної психології.
Закони соціології
1.Не існує і існувати не може суспільство без експлуатації людини людиною. 2.Закон корупції Карла Поппера.Не можливо передати владу над людьми групі людей,не спонукаючи їх до зловживання владою пропорційно до її об”єму.Лише одиниці можуть утриматись від цієї спокуси. 3.Узагальнений закон Паркінсона.Державні установи і заклади з часом набувають додаткових цілей,не пов”язаних з первісними. Те саме робиться з цілою державою після її приватизації владою. 4.Соціальна подія знаходиться в руслі історичного розвитку, якщо вона сприяє зростанню соціального градієнта.Наприклад,жовтневий переворот був історичним вивихом,бо привів до протилежного наслідку—зростання соціальної ентропії,коли соціум переходить з більш структурованого стану в менш структурований. 5.Не існує єдиного політичного ладу,оптимального для будь-якого стану суспільства.Наприклад,демократичний лад спокушає шукачів влади захопити її на виборах і утримувати всіма засобами,в тому числі передачею посади президента у спадок. 6.Маніпуляція свідомістю громадян з боку влади—закономірне явище існування соціуму і досягається різними методами,в тому числі з участю ЗМІ,в яких панує профанація,безглуздя,хамство і фальшивий блиск. 7.Соціальний закон спадковості: діти високопоставлених фігурантів успадковують соціальний статус своїх батьків незалежно від своїх чеснот. 8.Великі статки і влада деформують шляхи правосуддя подібно до того, як великі маси відхиляютьтраєкторію променів світла. 9.Закон соціального гомеостазису.Соціум так же як і організм прагне зберегти свої параметри незмінними.Інакше кажучи,він наділений адіабатними інваріантами,чому сприяє і стохастичний детермінізм соціальних явищ. 10.Закон Дізраелі.Незалежна держава не має ні вічних друзів ні вічних ворогів,а лише вічні інтереси. 11.Суспільство в протистоянні з владою досягає мети,коли роль останньої зводиться до ролі нічного сторожа,тобто коли настає ера громадянського суспільства. 12.Подібно до того,як в організмі закладена програма самознищення,так і в тоталітарній структурі держави проростає зерно занепаду,який відкриває дорогу до влади альтернативній команді.
Закони соціальної психології.
1.Закон Б.Паскаля.Люди ненавидять одне одного і їх доброчинна діяльність цьому не суперечить. 2.Закон сучасного Гіппократа.Не існує жодного лікаря,який хотів би,щоб всі люди були здоровими. 3.Закон соціального дарвінізму.Людина людині або ніщо,або конкурент або знаряддя для досягнення своєї мети. 4.Перший закон В.Гете.Епідемія розуму народу не загрожує. 5.Другий закон Гете.Народ найбільше любить силу. 6.Основний закон віктімології.(Закон Анрі Лаборі) Біологія вбиває мораль. 7.Закон А.Шопенгауера.Хоча люди мешкають поряд,але живуть вони в різних світах. 8.Закон О.Бальзака. Коли людина досягла вищої влади,то їй приписують стільки чеснот,що їх не охопить жодна епітафія.Коли ж вона попадає в біду,то у неї виявляють більше пороків,ніж у блудного сина. 9.Біологічна логіка гомо сапієнс перемагає логіку здорового глузду,математичну і фізичну,разом узятих. 10.Закон владного навіювання.Нерідко точка сидіння визначає міру розуміння. 11.Закон Ф.Ларошфуко. Безпечніше зробити фігуранту мале зло,ніж велике добро. 12.Закон Екклесіаста.Людина має одну причину для радості—власні досягнення,бо все інше їй не належить. 13.Закон Ф.Ніцше.Щодо людини нижчої себе обмежуються презирством,яке переходить в ненависть,якщо її вважають рівною або вищою себе. 14.Закон гнізда.Діти борються з батьками за житлову площу різними методами аж до позбавлення останніх їх помешкань. 15.Влада втрачає привабливість,якщо нею не зловживати. 16.Колеги успіхів не вибачають і готові наділити кожного своїми гріхами.
За кожним з цих законів стоїть стохастичний процес,моделювати який доцільно починати після рандомизації відповідної вербальної моделі,наведеної вище.Наприклад,у випадку закону Ларошфуко можна діяти так.Нехай фігурант А робить фігуранту Б „велике добро”.Це є актом випробування,результатом якого є відповідь фігуранта Б.Вона може бути одгнією з наступних: а)вдячність,б)байдужість,в)підозрілість,г)ворожість,д) злочин Б щодо А.Отже,маємо п”ятивимірний випадковий процес.Якщо цікавитись лише останнім значенням ,то попередні можна об”єднати в одно під назвою „незлочин”,що приводить до схеми випробування Бернуллі.В свою чергу процес можна апроксимувати за певних умов найпростішим потоком подій або процесом Пуассона. Таке буде можливим,коли виявиться,що випадковий процес володіє властивостями ординарності,стаціонарності і відсутністю післядії.Дійсно, подія „ зло за добро”належить до рідкісних,а дії фігурантів А і Б є незалежними,як незалежними є інтервали між їх діями.В разі,коли виявиться що згадані інтервали мають експоненціальний розподіл,то стохастичний процес буде належати до процесу Пуассона.Серед інших моделей для опису стохастичних законів можна назвати часові ряди,точкові процеси,ланцюги Маркова,узагальнені процеси відновлення та інші.При наявності достатнього об”єму статистичних даних основні параметри статистичних процесів,а саме,середнє значення,дисперсія,кореляційна і спектральна функції знаходяться за відповідними алгоритмами математичної статистики,що дає можливість побудувати відповідні моделі прогнозу.
Закон Анрі Лаборі моделює найбільш адекватну причину злочинності гомо сапієнс,що намагався з”ясувати ще Аристотель.Саме з його ініціативи його учень Теофраст написав перший підручник з соціальної психології,переклад якого на французьку мову через тисячоліття виконав Ж.Лабрюйєр.Виявилось,що основні психологічні характеристики суспільства не змінились,що вказує на стаціонарність емпіричних постулатів,наведених вище.
В монографії [3] показано застосування емпіричних постулатів або афоризмів до ряду інших гуманітарних дисциплін.Самі афоризми розглядаються як об”єкти імовірнісної природи ,над якими можна виконувати ряд перетворень,розширюючи сферу їх застосування.Зокрема,введено такі перетворення: метафоризація,мінімізація,рандомизація,поляризація і деякі інші.Показано їх застосування до правдоподібних міркувань.Розглядаються деякі питання методології точних наук,зокрема досліджуються шляхи виникнення в математичному природознавстві псевдонауки внаслідок відриву теоретичних схем від емпіричного обгрунтування,що є невиконанням вимоги першого критерію науковості.Окремий розділ присвячено мистецтвометрії,яка все ще знаходиться в ембріональному стані.В одному з розділів розглядається застосування системи градієнтних афоризмів до проблем психодіагностики з застосуванням матриць переважань.
В свій час Г.Галілей відмітив,що закони природи написані мовою математики. Соціум є частиною природи.Тому він також потребує математичних засобів для опису своїх законів,які до цього часу виражаються у вигляді емпіричних постулатів,частина яких стосовно двох дисциплін наведена вище.
Література.
1.Поппер К.Злиденність історицизму.Київ.Видавництво „ Абрис”.1994 р.—184 с. 2.Popper K.The Logic of Scientific Discoveri .Nev York,Toronto,London,1959—320 p. 3.Коваленко Г.П.Методи аналізу і синтезу афоризмів та їх застосування.Суми.”Університетська книга”,
,2010.—798 с. ( Тел./факс: (0542) 78—66—12 ; 78—83—57 )
4.Андрущенко В.П. Історія соціальної філософії.К.,”Тандем”,2000.—412 с.
5.Ануфрієва Н.М.,Зелінська Т.М.,Єрмакова Н.О.Соціальна психологія.К.,”Каравела”.2010—216 с. Уранетія Уранетія