Користувач:Cruel Dez/Гнучкість (ринок праці)
Гнучкість (ринок праці) — здатність швидко і адекватно реагувати на зміну цін, попиту і пропозиції робочої сили, що проявляється в зміні кількості, якості і ціни робочої сили.
Історія ред.
Витоки концепції «гнучкості» позначились у західних державах під час економічної кризи початку 70-х рр. ХХ ст., коли прискорення процесу глобалізації поставило на порядок денний питання про пошук нової, більш діючої, ніж фордістсько-тейлірівська, моделі управління виробництвом – як у межах окремого підприємства, так і в загальнонаціональних масштабах. У західній літературі необхідність посилення гнучкості державно-правового регулювання ринку праці здебільшого розцінювалось як викликаний об’єктивними вимогами імператив сучасної розвитої економіки[1].
Критика ред.
Одним із перших, хто відкрив у «гнучкості» дерегулюючий аспект став німецький філософ Юрген Хабермас, який зазначав, що у флексібілізації трудових біографій криється дерегулювання ринку праці, що підвищує ризик безробіття; в «індивідуалізації» життєвих шляхів проявляється змушена мобільність, що вступає в конфлікт із довгостроковими зв’язками; а у «плюралізації» життєвих форм відбивається й небезпека фрагментації суспільства, яке втрачає згуртованість. Хабермас вважає, що «широкомасштабно дерегульований ринок праці та приватизація піклування про хворих, старих і безробітних сприяють виникненню вбогих середовищ на межі прожиткового мінімуму у сфері низьких доходів і нестабільних відносин зайнятості[2].
Англійській соціолог Зигмунт Бауман, виділяючи сучасні тенденції на ринку праці, окреслив: Ринок праці відрізняється відсталістю; йому треба надати більшу гнучкість, тобто треба зробити його більш податливим і слухняним, щоб його було легко м’яти й ліпити, різати й катати; поступливим до всього, що б з ним не робили. Інакше кажучи, «гнучкість» робочої сили означає перетворення її в економічну змінну, котру інвестори можуть не враховувати, знаючи, що їх власні, і тільки їх власні дії визначають її поведінку[3]. У даному сенсі Бауман акцентує, що «гнучкість» стосовно до ринку праці означає кінець трудової діяльності у відомому та звичному для нас вигляді, перехід до роботи за короткостроковими контрактам або взагалі без таких, до роботи без усяких обговорених гарантій, але лише до «чергового повідомлення». Головними характеристиками, які ховаються за категорією «гнучкість», Бауман називає ненадійність, нестійкість, уразливість, що передвіщає робочі місця без гарантій стабільності, стійких зобов’язань або майбутніх прав, пропонуючи не більш ніж контракт на певний строк або контракти, що відновляються, звільнення без повідомлення та ніякого права на компенсацію[4]. Логічним наслідком впровадження «гнучкості» Бауман називає загальну дерегуляцію, тобто беззастережну перевагу ірраціональності та моральної сліпоти ринкової конкуренції; надання безмежної свободи капіталу та грошам, яка дарується ним за рахунок всіх інших свобод; розривання мереж, що підтримувалися суспільством, безпеки та зневага всіма міркуваннями, за винятком економічних, що дає новий імпульс нескінченному процесу поляризації, що протікає як усередині окремих суспільств, так і між ними. На думку Баумана, «гнучкість» передбачає заперечення безпеки: все частіше вакансії виявляються тимчасовими або на неповний робочий день, більшість трудових контрактів «продовжується» або «відновлюється» через певні проміжки часу, досить короткі для того, щоб права на відносну стабільність не знайшли достатньої сили[5].
Американській економіст Джозеф Стігліц бачить у «гнучкості» зменшення економічного благополуччя працівників: посилення гнучкості ринку праці означає зниження ступеню захисту робочого місця, заробітної плати та доходу найманих працівників[6]. Окрім того, Стігліц акцентує увагу на соціально-політичних наслідках впровадження «гнучкості»: заклинання про посилення гнучкості праці – це лише погано приховувана спроба позбавити трудящих (під прикриттям «економічної ефективності») завоювань, добутих ними у ході багаторічного торгу та політичної активності[7]. Стігліц підкреслює, що рішення проблеми зайнятості вимагає більшого, ніж просто «гнучкості ринку праці», – яка стала майже що кодовою назвою для зниження заробітної плати та гарантованості робочого місця.
Німецький філософ та соціолог Ульріх Бек констатує, що в умовах нинішніх і прийдешніх хвиль раціоналізації три стовпи цієї стандартизованої системи повної зайнятості – трудове право, місце роботи, робочий час – помалу, починаючи з периферії, прогинаються та втрачають міцність. Межі між роботою та нероботою стають текучими. Поширюються гнучкі, плюральні форми неповної зайнятості. Мабуть, до найзатишніших завулків суспільства вже дійшло, що норма довічної повної зайнятості йде у минуле та переміняється різноманітними гнучкими, мінливими формами робочого часу. Також Бек пише: процес раціоналізації йде вже не в індустріальних формах і не по рейках індустріальної найманої праці, а усе більш спрямований проти них. Почате відновлення не тільки змінює кількісні розподіли на обумовлені категорії робочої сили та робочих місць, але переплавляє самі соціальні форми та організаційні принципи. У таких умовах, вважає Бек, отримані трудящими переваги у суверенітеті можуть сполучатися із приватизацією ризиків праці у сфері здоров’я та психіки. Норми охорони праці при децентралізованих формах праці не піддаються контролю громадськості, і витрати за їх порушення або дотримання лягають на плечі самих трудящих. Бек визнає, що «без розвитку системи соціальних гарантій нам загрожує майбутнє бідності[8].
Французький філософ Андре Горз зосереджує увагу на проблемах перекладення ризику у гнучких системах трудових відносин з роботодавця на працівника, точніше на трудящого-підприємця, який запрошений сам піклуватися про свою освіту, підвищення кваліфікації, медичне страхування і т.д. Горз у такій системі бачить сплановане знищення відносин найманої праці: особистість повинна стати підприємством для самої себе, вона повинна сама розглядати себе як робочу силу, як постійний капітал, що вимагає безперервного відтворення, модернізації, розширення та утилізації. Вона вже не підлегла зовнішньому примусу, навпроти, вона перетворилася у власного виробника, роботодавця та продавця, і змушена покласти і прийняти на себе весь примус, необхідний для виживання й конкурентоспроможності підприємства, яким є. Коротше кажучи, потрібно усунути відношення найманої праці. На думку філософа, метою впровадження означеного механізму є підсилити панування капіталу над працюючим населенням і вселити людям, що вони самі винні у тому, що залишилися без роботи, більше того, що робоче місце потрібно ним самим для самоповаги, однак вони просто не вміють його заслужити[9].
Іспанській соцілог Мануель Кастельс виділяє позитивні аспекти «гнучкості», однак лише у сферах, де активно використовуються новітні електронній технології: Мережева форма організації бізнесу, високі темпи розвитку глобальної економіки та наявність технічних можливостей для роботи у режимі онлайн, як у приватних осіб, так і у фірм, приводять до виникнення гнучкої схеми зайнятості. Таким чином, у сучасному суспільстві постає потреба у регулюванні «гнучких» конструктів, які швидко інтегруються у сфери діяльності людини. Адже прогрес їх використання залежить від взаємодії персонального потенціалу окремого суб’єкта та збалансування його доступу до соціально-культурних змін, в умовах їх мінливого зростання. Натомість, іспанській філософ висловлює попередження, що гнучкість може бути звільняючою силою, але може нести і репресивну тенденцію, якщо ті, хто переписує правила, завжди при владі[10].
Примітки ред.
- ↑ Новіков Д.О., Жукова А.І. Феномен "гнучкості" трудового права у соціальній філософії // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. – 2014. – Вип. 4 (Ч. 2). – С. 194-202
- ↑ Хабермас Ю. Политические работы / Сост. А. В. Денежкина; пер. с нем. Б. М. Скуратова. – М.: Праксис, 2005. – 368 с.
- ↑ Бауман З. Глобализация. Последствия для человека и общества. – М.: Издательство «Весь Мир», 2004. – 188 с.
- ↑ Бауман З. Текучая современность / Пер. с англ. под ред. Ю.В. Асочакова. – СПб.: Питер, 2008. – 240 с.
- ↑ Бауман З. Индивидуализированное общество / Пер. с англ. под ред. В.Л. Иноземцева. – М.: Логос, 2005. – 390 с.
- ↑ Стиглиц Дж. Ревущие девяностые. Семена развала / Пер. с англ. и примеч. Г.Г. Пирогова. Вступит, статьи Г.Ю. Семигина и Д.С. Львова. – М.: Современная экономика и право, 2005. – 424 с.
- ↑ Стиглиц Дж. Занятость, социальная справедливость и общественное благосостояние // Международный обзор труда. Том 141, №1-2, 2003 / Под ред. З. С. Богатыренко. – Москва. – 2003. – С. 8-18
- ↑ Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну/Пер. с нем. В. Седельника и Н. Федоровой; Послесл. А. Филиппова. – М.: Прогресс-Традиция, 2000. – 384 с.
- ↑ Горц, А. Нематериальное. Знание, стоимость и капитал / пер. с нем. и фр. м. м. Сокольской; Гос. ун-т – Высшая школа экономики. – м.: изд. дом Гос. ун-та – Высшей школы экономики, 2010. – 208 с.
- ↑ Кастельс М. Галактика Интернет: Размышления об Интернете, бизнесе и обществе / Пер. с англ. А. Матвеева под ред. В. Харитонова. – Екатеринбург: У-Фактория (при участии изд-ва Гуманитарного ун-та), 2004. – 328 с.
Категорія:Праця Категорія:Ринок праці Категорія:Соціологія Категорія:Неологізми Категорія:Трудове право