Відкрити головне меню

Джозеф Стігліц
англ. Joseph Stiglitz
Джозеф Стігліц
Джозеф Стігліц
Ім'я при народженні англ. Joseph Eugene Stiglitz
Народився 9 лютого 1943(1943-02-09) (76 років)
Гері, Лейк, Індіана, США
Місце проживання
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США[1][2][3]
Національність Ашкеназі і євреї
Діяльність економіст, викладач університету, науковий письменник, нехудожній письменник, професор, критик, письменник, науковець
Alma mater Коледж Фіцвільяма[d], Амгерстський коледж[d] (1964), Массачусетський технологічний інститут (1967) і Чиказький університет
Сфера інтересів економіка
Заклад Університет Оксфорду, Принстонський університет, Манчестерський університет, Стенфордський університет, Світовий банк, Єльський університет і Колумбійський університет
Посада Шеф-економіст Світового банку
Вчене звання Changjiang Chaired Professor[d]
Науковий керівник Роберт Солоу
Відомі учні Джанет Єлен
Член Лондонське королівське товариство, Національна академія наук США, Європейська академія наук і мистецтв[d], Pontifical Academy of Social Sciences[d][4], Британська академія, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Американське філософське товариство[5], Римський клуб і Real Academia de Ciencias Económicas y Financieras[d][6]
У шлюбі з Anya Schiffrin[d]
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з економіки (2001)
Особ. сторінка josephstiglitz.com

Джозеф Стігліц у Вікісховищі?

Джо́зеф Юджин Сті́гліц (англ. Joseph Eugene Stiglitz; нар. 9 лютого 1943) — американський економіст і професор Колумбійського університету (Нью-Йорк); лауреат Нобелівської премії з економіки 2001 року за дослідження ринків з асиметричною інформацією.

Нагороджений медаллю Джона Бейтса Кларка (1979). Лауреат премії Ректенвальда (1998). Голова Ради економічних консультантів при президентові США (1995–1997); Шеф-економіст Світового банку (1997–2000). Є іноземним членом Секції економіки відділення суспільних наук Російської академії наук.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в штаті Індіана в сім'ї Шарлотти і Натаніела Стігліца. У 1960–1963 вчився в Амхерст-коледжі, де був президентом студентської самоврядності. Опісля навчався в Массачусетському технологічному інституті (МТІ); у 1965–1966 вчився в Чикаго під керівництвом Хирофумі Узави; у 1967 повернувся в МТІ, де отримав степінь доктора наук. Згодом викладав в університетах Кембриджа, Єля, Дюка, Стенфорда, Оксфорда й Вінстона — і нині є професором Колумбійського університету та співредактором журналу «Голос економіста» (англ. The Economists' Voice).

Окрім значимих досліджень в області мікро- та макроекономіки, Стігліц безпосередньо і відіграє важливу роль в політичному та суспільному житті. У 1992 він перебрався до Вашингтона, щоб працювати в адміністрації президента Білла Клінтона. У 1995–1997 обіймав посаду голови Ради економічних консультантів при президентові США. У 1997 його призначено у Всесвітній банк, в якому залишився віце-президентом і шефом-економістом до 2000.

Основні твориРедагувати

  • «Капітал, заробітна плата і структурне безробіття» (Capital, Wages and Structural Unemployment 1969);
  • «Деякі подальші результати виміру нерівності» (Some Further Results on the Measurement of Inequality, 1973, в співавторстві Майклом Ротшильдом);
  • «Рівновага на ринках продуктів з недосконалою інформацією» (Equilibrium in Product Markets with Imperfect Information 1979).
  • «Глобалізація та її тягар» (Globalization and Its Discontents) Нью-Йорк, Лондон, 2002. Українською мовою в перекладі Андрія Іщенка вийшла в 2003 році, Київ, видавництво «КМ Академія»[7].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати