Користувач:Brmkn/Агранович, Софія Залманівна
| Софія Залманівна Агранович | |
|---|---|
|
| |
| Народилася |
24 червня 1944 Самара |
| Померла | 18 липня 2005 (61 рік) |
| Місце проживання | Самара,Росія |
| Країна |
СРСР Росія |
| Alma mater | Самарський державний соціально-педагогічний університет |
| Галузь | літературознавство, фольклористика |
| Заклад | Самарський державний університет |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь |
кандидат філологічних наук |
| Нагороди | Шаблон:Медаль Ветеран труда |
Со́фья Залма́нівна Аграно́вич (24 червня 1944 — 18 липня 2005[1]) — російська филологиня, літературознавець, фольклористка, професорка кафедри російської та зарубіжної літератури Самарського університету[2], кандидатка філологичних наук, дослідниця фольклору.
Биография ред.
Народилася 1944 року у місті Куйбишів (нині Самара) у сім'ї робітників. Закінчила Куйбишівський педагогічний інститут. Після закінчення, деякий час працювала у школі (1961—1962), також була науковим співробітником Куйбишівського літературного музею (1966—1968)[3], викладала у профтехучилищі (1968—1975), читала лекції в інших вишах та школах (за програмою доуніверситетської підготовки).
За запрошенням Льва Адольфовича Фінка прийшла працювати до Куйбишівського державного університету, де працювала 30 років та стала видатною спеціалісткою з фольклору, міфології, міфопоетики.
Софія Залмановна розробила авторський курс «Історія та теорія фольклору»,проводила студентський спецсемінар, присвячений зв'язкам фольклору і літератури, відображенню в художній свідомості міфологічних уявлень, адаптації міфу у побутовій та художній сфері. Дослідженню цих проблем Софій Залманівна присвятила й свою наукову діяльність: разом зі своїми колегами Л. П. Рассовською, А. В. Пєтрушкіним, І. В. Саморуковою, Є. Є. Стефанським, С. В. Березіним написала сім наукових монографій.
Основний напрям наукової діяльності С. З. Агранович: відображення та побутування архаїчних структур мови та мислення у літературі; міфотворчі процеси, аналіз та походження міфів, міфопоетика та сюжетотворчі функції міфу. Продуктивно розвинула компоративні методи дослідження явищ культури.
Нагородженна медаллю «Ветеран праці».
Бібліографія ред.
У працях С. З. Агранович, написаних разом з І.В.Саморуковою, архаічна генеза різноманітних жанрових моделей, а також двійництва, як моделі осмислення людини та світу, яка має національно-історичну специфіку.
Агранович тяжіла до міждисциплінарних досліджень. Софія Залманівна і Євген Євгенович Стефанський розвивали особливу галузь гуманітарного знання — міфолінгвістику[4], що досліджує як мова відтворює і транслює культурні концепти. У книзі «Міф у слові: продовження життя. Нариси з міфолінгвістики» досліджується генеза низки слов'янських концептів (зокрема, сором, сум, лютость, місце) з точки зору міфу і ритуалу[5]. Для доказу автори залучали широкий спектр фактів мови, фольклору, літератури та мистецтва.
Остання книга, над якою працювала Агранович (у співавторстві з психологом Сергієм Вікторовичем Березіним), має назву «Homo amphibolos: Археологія свідомості». Досліджуючи генетичну природу психологічних феноменів людської свідомості і кардинальних категорій культури, автори збудували принципово нову гіпотезу, що пояснює походження людини і архаїчні витоки її свідомості, виникнення символічної мови. Особливу увагу було приділено природі сміху. На думку дослідників, сміх став психічним «механізмом», який дав людині можливість парадоксально-несподіваного і економно-лаконічного виходу з двозначних ситуацій, ситуацій так званого «подвійного послання». Мозок людини знайшов унікальну якість, яка виокремила її серед іншої живої природи, дозволила розвинути перспективні аналітичні здібності і підготуватися до нових «викликів» навколишнього світу.
Критика ред.
C. Агранович була відома своїм епатажним стилем, що виявлявся у спілкуванні зі студентською аудиторією:
Агранович була "... такою собі Новодворською від філології самарського масштабу. Людиною яскравою і освіченою. Через неї проходили всі першокурсники (в основному — першокурсниці) самарського філфаку. Самарські «маніжні панночки», які тільки-но прийшли на філфак, одразу потрапляли до неї — важкої, цинічною, полум'яної, гострої на слово. Шокуючий стиль був нею обрано свідомо. Чого варті тільки її епатажні цигарки під час лекцій, здатні були надовго вразити вчорашніх школярок..."[6].
Прижиттєві видання ред.
- Агранович С. З. Фольклор и поэтика Чингиза Айтматова // Проблемы истории критики и поэтики реализма. — Куйбышев: Издательство КуГУ, 1980. — С. 92-109.
- Агранович С. З. Фольклорные источники повести Чингиза Айтматова «Белый пароход» // Проблемы истории критики и поэтики реализма. — Куйбышев: Изд-во КуГУ, 1981. — С. 143—159.
- Агранович С. З., Рассовская Л. П. Историзм Пушкина и поэтика фольклора. — Куйбышев: Издательство Саратовского университета, Куйбышевский филиал, 1989. — 192 с.
- Агранович С. З., Рассовская Л. П. Миф, фольклор, история в трагедии «Борис Годунов» и в прозе Пушкина. — Самара: Издательство «Самарский университет», 1992. — 216 с.
- Петрушкин А. И., Агранович С. З. Неизвестный Хемингуэй. — Самара: Самарский Дом печати, 1997. — 224 с.
- Агранович С. З., Саморукова И. В. Гармония — цель — гармония: Художественное сознание в зеркале притчи — М.: Международный институт семьи и собственности, 1997. — 135 с.
- Агранович С. З., Саморукова И. В. Детский фольклорный праздник «Русские святки». — М.: Когито-центр, 1999. — 84 с.
- Агранович С. З., Конюшихина М. В. Поэтапное изучение Библии в контексте мировой литературы. — М.: Когито-центр, 1999. — 80 с.
- Агранович С. З., Саморукова И. В. Двойничество. — Самара: Издательство «Самарский университет», 2001. — 132 с.
- Агранович С. З., Стефанский Е. Е. Миф в слове: продолжение жизни: Очерки по мифолингвистике. — Самара: Издательство СаГА, 2003. — 168 с.
- Агранович С. З., Березин С. В. Homo amphibolos: археология сознания. Самара: Бахрах-М, 2005. — 344 с.[7]
Посмертні видання ред.
- Агранович С., Конюшихина М., Петрушкин А., Рассовская Л. и др. У корней мирового древа. Миф как культурный код. — Самара: Бахрах-М, 2015—448 с. ISBN 9785946481137
Примітки ред.
- ↑ Портал газеты «Самарский Университет» 10 октября 2005 г. № 7
- ↑ Междисциплинарный научный семинар «Миф как объект и/или инструмент интерпретации гуманитарных наук» «Универсайт» — информационное издание Самарского государственного университета. 30.09.2009
- ↑ Связь «Университет — музей» существовала всегда. «Универсайт», 22.12.2008
- ↑ Праотцами мифолингвистического направления принято считать Ф. М. Мюллера, Ф. И. Буслаева, А. Н. Афанасьева, А. А. Потебню, В. Шварца, А. Куна, В. Манхардта.
- ↑ Попытка объяснить с мифологических позиций этимологическое родство таких слов, как стыд и стужа, а также печь и печаль.
- ↑ Антон Жоголев. Ненаучный подход. О том, как профессор филологии пыталась бороться с самарским чудом….
- ↑ Владимирова Э. Д. Рекомендация изучения книги «Homo amphibolos» в курсе антропологии. 2010
[[Категорія:Жінки-науковці]] [[Категорія:Кандидати філологічних наук]] [[Категорія:Російські літературознавці]] [[Категорія:Нагороджені медаллю «Ветеран праці»]] [[Категорія:Персоналії за алфавітом]] [[Категорія:Народились 24 червня]] [[Категорія:Народились 1944]] [[Категорія:Уродженці Самари]] [[Категорія:Померли 18 липня]] [[Категорія:Померли 2005]] [[Категорія:Померли в Самарі]] [[Категорія:Російські фольклористи]]