Alinchuk
Виховання почуттів У статті досліджується сучасний стан проблеми виховання почуттів людини та запропоновані пропозиції вдосконалення визначеного процесу в сучасних умовах.
Постановка проблеми. Почуття, як і емоції складають емоційну сферу особистості, виникають на підсвідомому рівні і не залежать від волі чи бажання людини Головна властивість почуттів — визначеність динамічного вектора активності суб'єкта щодо предмета почуття. Тобто, у по¬чуттях відображається стійке узагальнене ставлення до предмета, явища, людей, яке спонукає діяти певним чином щодо них. Процес виховання почуттів відбувається в нерозривному зв'язку з розвитком особистості, котра вдосконалюється в процесі діяльності. Здорове, повнокровне у своєму змісті життя людини - основа основ формування її почуттів, що є одним з дуже сильних внутрішніх стимулів-мотивів його вольової діяльності. Актуальність проблеми визначається сучасними концепціями розбудови освіти в Україні в напрямку забезпечення всебічного розвитку особистості, де гостро постає проблема повноцінного виховання підростаючого покоління вцілому і кожної особистості зокрема. У зв’язку з цим неможливо переоцінити значення процесу виховання почуттів, як одне із самих складних виховних завдань. Рівним за значенням є тільки одне завдання - формування переконань. Адже виховуючи моральні почуття ми розвиваємо моральну сферу особистості, виховуючи естетичні почуття – розвиваємо здатність людини сприймати прекрасне. Тому, правильне виховання почуттів сприяє формуванню характеру, нових позитивних властивостей особистості. формуванню її культури та соціальної адаптованості й, водночас, виходу на можливості перетворювальної діяльності набувають особливого значення у зв’язку з формуванням соціально відповідальної та естетично вихованої особистості. Виховна риса ще більше загострюється наявністю суперечностей між процесом самовиховання особистості і системою авторитарних впливів, націлених єдині стандарти; потребами творчого розвитку і зниженням загальної культури молоді; наявністю у неї інтелектуальних потенцій та їх незатребуваністю суспільством; необхідністю створення інноваційної школи, яка має бути осередком розвитку демократії, особистісної свободі і відповідальності, діалогу і співробітництва. Метою статті обґрунтування сучасного стану процесу виховання почуттів людини, визначення кола проблем психологічного явища „почуття”, і, на цій основі, пріоритетних напрямків підвищення ефективності означеного процесу. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема виховання почуттів багатоаспектна і досліджується суміжними науками. У психології досліджувалась Н.О. Ветлугіною, Л. С. Виготським, С. Л. Рубінштейном, О. М. Леонтьєвим, П. Я. Гальперіним, Б. Г. Анапієвим, О. В. Запорожцем, Н. С. Лейтесом, Б. М. Тепловим.,Б. Ельконілим, Л.І.Божович. В. В. Давидовим. А. В. Венгером, Ш. О. Амонашвілі та багатьма іншими. У педагогічній літературі приділено увагу в працях А.Деркача, Г.Костюка, А.С.Макаренка, А.Петренка, О.В.Сухомлинського, К.Д.Ушинського, В.Щербини та ін. Виклад основного матеріалу. Емоції і почуття, як і інші психічні явища, являють собою різні форми відображення реального світу. На відміну від пізнавальних процесів, що відбивають навколишню дійсність у відчуттях, образах, представленнях, поняттях, думках, емоції і почуття відбивають об'єктивну реальність у переживаннях. У них виражається суб'єктивне ставлення людини до предметів і явищ навколишньої дійсності. Одні предмети, явища, речі радують людину, вона захоплюється ними, інші - засмучують або викликають відразу, треті - залишають байдужою. Таким чином, відображення в мозку людини її реальних переживань, тобто відношення суб'єкта потреб до значимих для нього об'єктів, прийнято називати емоціями і почуттями [3, с.17]. Взаємо¬відношення між емоціями і почуттями діалектичне. Вони співвідносяться як становлення і стале. Почуття потребують для свого виникнення емоцій, але це не кількісне і не часо¬ве накопичення емоцій. Ми звично, як синоніми, вживаємо слова «емоції радості», «радісні емоції», «почуття радості», не розрізняючи, що з них емоції, а що почуття. І разом з тим, коли ми чітко усвідомлюємо життєве значення об'єктів, пред¬метів, інших людей для нас, то говоримо про почуття кохан¬ня, почуття патріотизму, пов'язані з цілою гамою емоцій, різних за знаком і модальністю.
Емоції поділяються на прості і складні. Прості зумовлені безпосередньою дією подразників, пов'язаних із задоволен¬ням первинних потреб. Це рівень афективної чутливості — задоволення, незадоволення на основі органічних потреб. Звичайно такі емоції створюють емоційний тон відчуттів. Складні емоції пов'язані з усвідомленням життєвого зна¬чення об'єктів, це — рівень предметних почуттів, виражен¬ня в усвідомлених переживаннях ставлення особистості до світу. Ці емоційні переживання опредметнені. Це радість, викликана чимось певним, гнів щодо когось конкретно. Опредметненість дістає свій найвищий вияв у диференціації предметних почуттів залежно від предметної сфери, до якої вони належать Почуття на відміну від емоцій характеризуються ще усвідомленістю. Виділяють нижчі почуття-переживання і вищі почуття-переживання. Розрізняють три групи почуттів: моральні, естетичні й інтелектуальні (пізнавальні).
У моральних почуттях втілюється ставлення людини до людини й суспільства, відношення людини до вимог моралі. Система моральних почуттів людини складається з почуття справедливості, честі, обов'язка, відповідальності, патріотизму, солідарності. Моральні почуття тісно зв'язані зі світоглядом людини, її переконаннями, помислами, принципами поведінки. Інтелектуальні почуття — подив, ці¬кавість, допитливість, сумнів — засвідчують взаємопроник¬нення інтелектуальних і афективних моментів. Інтелектуальні почуття, володіючи рушійною силою людського пізнання, підсилюють їхні потреби, що породили, до пізнання, стимулюють емоції людини [8, с.153]. Вони зв'язані з пізнавальною діяльністю людини та виникають у процесі здійснення гностичної і дослідницької діяльності. З усього різноманіття інтелектуальних почуттів основними вважаються почуття ясності або нечіткості думки, подиву, здивування, здогадки, впевненості в знанні, сумніву [8, с.152]. В естетичних почуттях виявляється не лише спрямованість на предмет, а й проникнення в нього. Це специфічне пізнання, яке являє собою проникнення почуттям у власну сутність предмета, це пізнання специфічної якості предмета — краси. Естетичні почуття виникають у людей у результаті переживання краси або відразливості сприйманих об'єктів, будь то явище природи, витвір мистецтва або люди, а також їхні вчинки і дії. В основі естетичних почуттів лежить вроджена потреба людини в естетичному переживанні. Постійно супроводжуючи людську діяльність, естетичні почуття стають активними двигунами людської поведінки. Інша особливість почуттів полягає в тому, що вони творять ряд рівнів, починаючи від безпосередніх почуттів до конкретного об'єкта і кінчаючи вищими соціальними почуттями, що відносяться до соціальних цінностей і ідеалів. Ці різні рівні зв'язані і з різними за своєю формою узагальненнями об'єкта почуттів: образами або поняттями, що творять зміст моральної свідомості людини. Як і власне емоції, почуття мають у людини свій позитивний розвиток і, маючи природні передумови, є продуктом її життя в суспільстві, спілкування і виховання [7, с.227]. Упродовж психічного розвитку і становлення різних видів діяльності складаються психічні властивості індивіда, які являють собою потенційну форму існування процесів і дій, які зберігаються й тоді, коли актуально не функціонують Це розумові, емоційні, вольові, моральні та трудові якості індивіда, характерні риси його свідомості і самосвідомості, що виливаються у почуттях та емоціях. Формування системи психічних властивостей підростаю¬чого індивіда, його свідомості та самосвідомості є необ¬хідною умовою становлення його як суспільної істоти, як суб'єкта спілкування з іншими людьми, майбутнього носія суспільних відносин. Індивід поступово стає таким суб'єк¬том, вступаючи у відносини в доступній для нього формі, виконуючи функції й обов'язки, які покладаються на нього у сім'ї, в школі, у виробничому колективі тощо. З розвитком особистості виявляються типологічні й ін¬дивідуальні відмінності. Вони полягають у функціональних особливостях нервової системи, темпераменті, у потребах. інтересах, характерологічних рисах дітей та підлітків, мо¬ральних, вольових, емоційних, розумових якостях, рівневі розвитку здібностей тощо. При цьому складається непов¬торна специфічність особистості — її індивідуальність [4, с.73]. Виникаючи в дитини, почуття постійно розвиваються у нерозривному зв’язку із розвитком її особистості. Так, основні моменти розвитку почуттів у шкільному віці полягають в тому, що: почуття стають усе більше свідомими і мотивованими; відбувається еволюція змісту почуттів, обумовлена, як зміною способу життя, так і характеру діяльності школяра; міняється форма проявів емоцій і почуттів, їхнє вираження в поведінці, у внутрішнім житті дитини; зростає значення системи почуттів у розвитку особистості [8, с.51]. Наступність у розвитку почуттів виражається в тому, що у міру розвитку особистості триває розвиток всіх видів почуттів, продовжують діяти як вирішальний фактор еволюції почуттів їхнє виховання, життя й діяльність у колективі, а також зростаюча роль самовиховання; спостерігається диференціація почуттів як у плані розвитку їхнього змісту й форм прояву, так і їхньої індивідуалізації, тобто їхньої неповторної своєрідності. 3 точки зору сучасної науки в онтогенезі психіки людини існує єдність біологічних і соціальних умов. Останнє слово у формуванні і розвитку особистості належить соціальним умовам, але цей розвиток неможливий без біологічних передумов. Людські задатки — це природні потенції виникнення, розвитку і функціонування психічних властивостей особис¬тості. Задатки реалізуються у психічних властивостях тільки в суспільних умовах життя. Надбання суспільства не фіксуються і не передаються в генах. Вони засвоюються через спілкування, виховання, навчання, трудову діяльність. Тільки шляхом соціологізації здійснюється його формування і розвиток як особистості. Одних задатків замало для формування психічних властивостей, власне почуттів. Як свідчать результати експериментальних досліджень психічного розвитку однояйцевих близнюків (вони мають ідентичні генетичні якості, бо розвиваються з однієї заплідненої яйцеклітини), притаманні їм психічні властивості можуть помітно відрізнятися залежно від умов виховання. Схожість в їхньому психічному розвитку збільшується, якщо вони виховуються спільно, і зменшується, якщо виховання здійснюється за різних умов. Відмінність між близнюками зростає при переході від простих психічних функцій до складних [5, с.120]. Численні експериментальні дані, здобуті в дослідженнях О. Р. Лурії, Р. Заззо, Б. М. Теплова, В. Д. Небиящина, М. Ю. Малкова та інших, свідчать, що психічні властивості людей не можна безпосередньо й прямолінійно виводити і їхніх задатків. Вони, як підкреслює Г.С.Костюк, є результатом індивідуальної історії розвитку, зумовлюваної не тільки природними даними, а й суспільними обставинами і діяльністю самою дитини [5, с.121]. Суспільні, соціальні умови впливають па психічний розвиток і формування особистості індивіда завдяки історично виробленим засобам, притаманним лише людству. Соціальне середовище, в яке потрапляє і в якому розвивається дитина, — це і об'єкти явища природи, і створене людством штучне предметне середовище, а передусім це люди, їхні взаємини, створені ними речі, знаряддя діяльності, мовні засоби, духовні цінності загалом культура людської цивілізації.
Висновки. Життя без емоцій так само неможлива, як і без відчуттів. Емоції, під¬тверд¬жував знаменитий натураліст Ч.Дарвін, виникнули в процесі еволюції як засіб, за допомогою якого живі істоти встановлюють значимість тих або інших умов для задоволення актуальних для них потреб. Проте уродженими є далеко не всі емоційно-експресивні вираження. Деякі з них, як було встановлено, набуваються в результаті навчання і виховання. Про тісний зв'язок, що існує між емоціями і діяльністю організму, говорить той факт, що всякий емоційний стан супроводжується багатьма фізіологічними змінами організму. Вони виступають як значимий чинник у формуванні особистості, особливо її мотиваційної сфери. У процесі становлення особистості, її самосвідомості, надзвичайно важлива роль належить почуттям. Коли перед особою постає потреба вирішення певної моральної проблеми, звісно, в першу чергу, це викликає в неї виникнення певних почуттів – позитивних чи негативних, радості, чи розчарування, обурення, почуттів співчуття тощо. Виховуючи моральні почуття ми розвиваємо моральну сферу особистості, виховуючи естетичні почуття – розвиваємо здатність людини сприймати прекрасне. Правильне формування й виховання, почуттів сприяє формуванню характеру, нових позитивних властивостей особистості. Важливість розглядуваної проблеми полягає в тому, що не завжди у процесі морального самовизначення людина може приймати рішення, які викликають у неї саме позитивні почуття. Життя – надзвичайно складний, багатоплановий і динамічний процес і тому, це цілком природно, що певна частина моральних виборів не радує людину. Можливо, вона має певні бажання, від яких мусить відмовитись, можливо моральний вибір пов’язаний навіть із певними обмеженнями, із ризиком для життя. На жаль, ситуація в нашій країні така, що бездуховність реальних людських відношень через багаторічні відхилення в моральності, пов'язаних із розбіжностями в пануючій ідеології і реальному поводженні тих, хто її пропагував, стала нормою повсякденного життя.
У даному розумінні вся духовно-моральна пробле¬матика людського існування загалом починається з того, що розвиток культури ставить людину перед вибором, часто тяжким, і реалізуючи свою свободу вибору на підставі урахування власних почуттів і після певних роздумів, кожен з нас обирає життєвий шлях, рід діяльності, партнерів по спілкуванню, ту або іншу лінію поведінки тощо.
Свідомість можливості іншого вибору, іншого життєвого шляху, яка складається внаслідок цього, може, певна річ, бути цілком буденною, такою, що не виходить за межі узвичаєного перебігу життя, аж поки з незліченної множини нереалізованих запитів не викристалізується і не стане відчутним певний єдиний образ і тон альтернативного вибору, що спонукає людину усвідомлювати всю проблема¬тичність морального вибору, життєвого шляху.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Вилюнас В.К. Психология емоційних явищ. - М., 1976. (Структура емоційних явищ: 41-46. Функції емоційних переживань: 47-60. Еволюційна необхідність емоцій: 78-85. Функціональна класифікація емоцій: 100-105. Емоційні явища: 106-123.)
2. Заброцький М.М. Педагогічна психологія: Курс лекцій.-К.: МАУП, 2000. – 280 с.
3. Изард И. Эмоции человека. - М.: Прогресс, 1990. – 234 с.
4. Климов Е.А. Основы психологии: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ,1997. - 285 с.
5. Леонтьев А. Н. Потребности, мотивы и эмоции. - М.: Психология, 1981. – 237 с.
6. Лук А.Н. Эмоции и чувства. - М.: Норма, 2002. – 218 с.
7. Никифорова А.С. Эмоции в нашей жизни. - М.: Весь мир, 1994. – 300 с.
8. Психология // Под ред. А.В. Петровского. - М.: Психология, 1996. – 289с.
9. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций. – М.: Юнити, 2000. – 316 с.