Степан сторожук
ГРИМАЙЛІВСЬКА ТУРИСТИЧНА ДЕСТИНАЦІЯ
ПУТІВНИК
СТАРИЙ ГРИМАЙЛІВ
Гримайлів, селище міського типу в Гусятинському районі Тернопільської області, центр Гримайлівської об’єднаної територіальної громади, якій підпорядковані селище Гримайлів, села Білинівка, Буцики, Лежанівка та Оленівка. Населення станом на 1 січня 2017 року 2905 осіб.
Карта Гримайлівської туристичної дестинації
Давнє містечко Гримайлів розташоване на південний схід від території природного заповідника «Медобори» в долині річки (Глива гуска) Гнилої. Найдавніша згадка про містечко датується 1590 роком.
Як доїхати до Гримайлова.
Гримайлів знаходиться за 45 кілометрів на південний захід від Тернополя. Найкраще їхати трасою Е50, а потім повернути у Смиківцях у напрямку до Скалату. З тернопільського автовокзалу до Гримайлова відправляються автобуси. До містечка також можна доїхати автобусом з Гусятина, Кам'янця-Подільського, Сатанова, Львова, Чорткова та Хмельницького.
Готелі і кемпінги :
Своїх місць для ночівлі в Гримайлові немає, хоча за один світловий день побачити всі найцікавіші туристичні об’єкти фізично неможливо. Найближчі готелі є в Гусятині «Елеганс» та «Симфонія» в Хоросткові «Граф-палац», готелі на сатанівському курорті та кемпінг «У Збручв» в с.Козина . Дуже хочеться вірити , що незабаром в Гримайлівській туристичній дестинації появляться садиби сільського зеленого туризму та хостели. Адже саме за хостелами розвиток майбутнього туристичного господарства гусятинського краю.
Заклади харчування: кафе, ресторани, піцерії,( в Гримайлові, Скалаті, Хоросткові, Гусятині, Сатанові. Історичних джерел про Гримайлів дуже мало, а те, що збереглося, походить вже з пізніших часів. Старожили довгий час передавали повір’я, пов’язуючи назву Гримайлів з гриманням ткацьких станків та звуків кувалд у кузнях.
Через Гримайлів проходив один із «татарських» шляхів, по якому на Україну йшли кочівники в пошуках ясиру та пожив. Для оборони від нападників були побудовані укріплення, одне з яких відоме в Гримайлові з XVI ст. Це був замок, оточений мурами.
Польська поштівка із зображення замку
Його засновником вважається Мацей Лудзіцький. Пізніші власники заклали біля нього парк. Володіли замком Синявські, Любомирські, Ржевуцькі, Нікорович, від якого набули його графи Пінінські – останні власники Гримайлова. Замок мав вигляд великого квадрату з чотирма баштами по кутах. Південно-східна башта використовувалася як каплиця. Замок нищився декілька разів, особливо під час походу Богдана Хмельницького (1651) та турків (1675).
В 1840 році Антим Нікорович перебудував зруйнований замок на палац. Під час перебудови було залишене одне північне крило замку і дві башти по боках. До східної башти була добудована годинникова вежа. З фронтової сторони, направленої на південь, добудовано ганок. У верхній частині він був розчленований пілястрами і великими арками, в яких прорізані вікна. На середньому полі фронтону знаходився герб власників Гримайлова. Нижню частину ганку утворювало п’ять півкругло зімкнутих арок.
фрагмент підвального приміщення палацу
Фронтон палацу Пінінського в Гримайлові
Стіни палацу вкривала гладка штукатурка, а всі сторони вінчав карниз. Вікна першого і другого поверху мали профільоване обрамлення. Башти були гладко штукатурені. Неоготичності додавали триярусні вікна годинникової вежі, з стрілчастим завершенням, а також фриз, який обрамляв вежу.
Неоготичності додавали триярусні вікна годинникової вежі, з стрілчастим завершенням, а також фриз, який обрамляв вежу. Палац накривав чотириспадовий дах, покритий черепицею. Годинникова вежа мала куполовидний дах покритий бляхою, яку увінчувала куля зі шпицею, на яку під час проживання в будинку господарів, вивішувався їх родовий прапор. Внутрішнє оформлення було скромним. Стіни були гладкими, підлога покрита узорчастим паркетом з однорідного дерева (Крип’якевич І., Олійник Г. 1931, Aflanazy R. 1995).
Парк зберігся краще. Після війни його переробили на громадський парк відпочинку. Сьогодні він є пам’яткою садово-паркового мистецтва. Простягається він з півночі на південь, займає площу 14 га. Ландшафт парку відносно спокійний, основна частина його розміщується на плоскому плато, лише північно-західна спадає до струмка.
Планування парку вільне, тільки центральна частина має дещо регулярне радіально-центричне розміщення. Тут було зібрано багато видів дерев та кущів як типових для даного регіону, так і завезених звідусіль. Сьогодні тут ще зростають вікові: каштан кінський, липи, тополя біла, клени та явір гостролистий, ясени, сосни: європейська, звичайна, австрійська та Веймутова, ялини, а також багряник японський та горіх чорний.
З кущів переважають калина, бузина чорна, бруслина європейська, обліпиха. 3 західної сторони збереглася частина кам’яної огорожі, зі східної – в’їзна брама. В центральній частині парку у 1952 році споруджено пам’ятник Тарасу Шевченку – скульптура поета (повний зріст) на трапецієвидному постаменті.
Палац простояв без змін до другої світової війни. В 1944 році під час відходу німців бомба пошкодила західну частину ганку. По війні будинок був зруйнований, зараз залишилися лише руїни, які потребують консервації .
Туристична привабливість селища Гримайлів та його околиць
перший пам’ятник ІВАНУ ПУЛЮЮ в Гримайлові
Покровська церква в смт.Гримайлові
До архітектурних пам’яток в Гримайлові належить церква Покрови Пресвятої Богородиці. Її будівництво профінансувала Ізабелла Любомирська на місці згорілої дерев’яної церкви в 1806 році (Крип’якевич І., Олійник Г. 1931, Aftanazy R. 1995). Споруда зазнала пізніших перебудов. В плані храм однонефний з хрестовими цегляними зводами. Стіни приміщення збудовані з природного каменя і цегли Головний фасад має елементи бароко – лукові фронтони, півкруглі карнизи, пілястри. Дах, в основному, двосхилий, над вівтарем – трисхилий, покритий оцинкованою бляхою, вінчається бароковим куполом з кованим хрестом.
Гримайлів має значний туристичний ресурс : в центрі селища біля дороги ростуть вікові дерева старого парку - охороняється як пам’ятка садово паркового мистецтва . В кутку древнього парку можна оглянути руїни Гримайлівського замку (яким він був в часи свого розквіту, можна бачити лише на світлинах в музеях). Зовсім поруч видніються руїни єврейської синагоги
Біля центральної дороги збереглись декілька старих будинків збудованих в позаминулому столітті . З поміж – дерев видніється мурована церква Покрови . Неподалік від автостанції є залишки двох старих цвинтарів : польського і єврейського . Біля самої річки Гнила або( Глива гуска) застиг у тишині консервний завод – нині не працює
. руїни старої синагоги
Історія єврейської святині Синагога у Гримайлові дуже велика. Її завжди підтримували у належному стані. Згідно з даними перепису 1910 року у Гримайлові проживало 3,9 тисяч людей, 60% з яких були євреями. Синагога побудована у 17 столітті. Колись вона була частиною фортифікаційних споруд Гримайлова. Доказом цього є стіни синагоги, які у товщину сягають 1,3 метра. Напевно, завдяки ним синагога достояла до наших днів. В середині приміщення зберігся арон-кодеш – це місце, де зберігались сувої Тори. На деяких вікнах можна побачити ковані решітки з зображенням зірки Давида. На круглих решітках були схожі зображення, але у 2010 році вони, як кажуть у народі, «дістали ноги». На жаль, час нещадний до єврейської святині; зараз синагога знаходиться у плачевному стані.
Гримайлів сучасний
На роздоріжжі доріг на Гусятин і Хоростків впритул до старого парку споруджено пам’ятник Воїнам – односельчанам які загинули у роки Другої світової війни , поряд насипана і осв’ячена символічна могила Січовим Стрільцям .А зі сторони автостанції біля самої дороги споруджено і осв”ячено пам’ятник воїнам УПА . Музей українським повстанцям гримайлівської округи створено в сусідньому селі Глібів .
На розі дороги на Сатанів недалеко від парку, при самій дорозі, стоїть пам’ятник Адаму Міцкевичу, споруджений в 1898 році громадськістю селища до сторіччя з дня народження польського поета, в підтвердження факту перебування його в Гримайлові і висадження ним кутового дерева у існуючій ясеневій алеї. Це – композиція з медобірського каменю-вапняку у вигляді окремої скелі з барельєфом поета з лівого боку. Праворуч внизу меморіальна дошка з написом на польській мові «Дерево Адама Міцкевича».
пам’ятник Адаму Міцкевичу
Новий памятник ІВАНУ ПУЛЮЮ
В Гримайлові народився вчений- фізик відкривач - гама променів Іван Пулюй. Пам’ятник І.Пулюю встановлено в центрі селища на площі біля Будинку культури . А місцева школа носить його ім”я .
Мальовничі краєвиди та видове різноманіття рослинного та тваринного світу представлено в експонатах Музею Природного заповідника «Медобори», що знаходиться в конторі заповідника на вулиці Міцкевича,21.
В п”яти кілометрах за Гримайловом , по дорозі на Сатанів у селі Вікно, можна бачити унікальні природні явища - зовнішні форми карстового рельєфу. Це карстові лійки заповнені джерельною водою із постійною температурою . Їх місцеві жителі називають ”вікнини”.
Любителі рослинного різноманіття можуть провідати Екологічну стежку Гора Гостра. Тут зростають унікальні подільські наскельно - степові фітокомплекси із реліктовими і ендемічними видами рослин. Вона знаходиться під охороною Природного заповідника «Медобори». Але пройтись заповідними стежками можна лише в супроводі співробітників заповідника. Поряд із горою Гостра, на схилах Товтрового кряжу застигли кам’яні брили міоценових вапняків - місцеві їх називають Скелями Івана Франка. Говорять, шо у вільний від роботи час тут любив відпочивати наш Каменяр і що ніби й саме тут написав свою поему ”Прометей“.
.ЗОШ І-ІІІ ст імені І.Пулюя. Сучасний вигляд
Сучасна назва населеного пункту — селище Гримайлів. До 1945 року офіційна його назва Грималів, за часів польського панування — Гжималув.
Селище Гримайлів - компактний населений пункт, у центрі якого розташована селищна рада, лікарня, 3 школи, торгові підприємства, автобусна станція, ковбасний цех, адміністрація заповідника «Медобори».
контора Природного заповідника «Медобори»
Найцікавіші місця в Гримайлівській туристичній
дестинації (околиці Гримайлова)
с. Глібів – памя’тка природи - бук пурпуролистий ; музей національно-визвольних змагань. вояків УПА Гримайлівщини.
с. Вікно – музей Івана Франка, музей побуту села Вікно. , «вікнини» - карстові озерця, Франкові скелі , екологічна стежка «на гору Гостра товтра», товтра Гора Довга і серпантин асфальтованої дороги, мальовничі узбіччя із суходільними луками запашних медових квітів.
с.Красне - вказівник на кемпінг «у Збруча» с.Козина на водосховище, «Хресна дорога» в с.Кокошинці
с.Калагарівка – вказівники : на водоспад, до гліцеринового джерела, на Пущу, урочище «Звенигород», «бабина долина», курорт Сатанів, до цілющих джерел в садку родини Лапшія, геологічне відслонення різновікових (від палеозою до кайнозою) відкладів в урочищі «Сліпий Яр», кам’яний кар’єр - пам’ятка природи місцевого значення – відслоненням Силурійських вапняків
Відділ культури і туризму Гусятинська РДА
Копичинcька туристична дистинація
Путівник
(що подивитись, як туди доїхати і де заночувати)
Карта копичинської туристичної дестинації
Місто Копичинці знаходяться на північному заході району .Туристична дестинація включає місто Копичинці і села Крогульці Коцюбинці ,Чагарі , Емелівка і Яблунів ,Тудорів та Сухостав .
пам’ятник Т.Г.Шевченку, біля школи-гімназії в м.Копичинці
І що там такого особливого? — спитаєте. Відповім: щонайменше дев’ять унікальних історико-культурних і природних мальовничих об’єктів. А якщо турист на колесах, бодай на двох, то можна захопити ще кілька цікавих місцин у межах 9—12 кілометрів. Проблем із харчуванням, ночівлею і паркуванням велосипеда не буде. Принаймні так стверджують копичинські активісти, котрі прагнуть, аби про їхнє містечко дізналося як найбільше люду.
Як доїхати в Копичинці .
До м.Копичинці можна доїхати із різних сторін . Від Львова –Тернополя ; із Чернівців –Заліщик ; Івано-Франківська – Бучача – Чорткова; Хмнльницького –Гусятина. Щоби добратись до м.Копичинець або до будь – якого села копичинецької туристичної дистинації можна використовувати різні види транспорту тому, що місто є ввжливим транспортним вузлом тут проходять залізничниця і автомобільні транспортні сполучення. У Копичинцях зупиняються пасажирські потяги з Києва до Рахова та Ворохти, також є дизель – поїзди які їдуть з Тернополя, на Заліщики та до Гусятина. Копичинці розташовуються за 24 км на захід від Гусятина та за 15 кілометрів на північ від Чорткова. Із 25 серпня 2017 року розпочав курсувати дизельний потяг «Тернопіль – Гусятин» через Копичинці та Чортків.
Де можна заночувати ?
Заночувати в м.Копичинці немає можливості. На даний час в місті немає жодного готелю чи хостелу. Рекомендуємо гостям Копичинець завчасно подбати про місце перебування. Можна забронювати місця в одному із трьох готелів в Оришківцях: «Орися», «Казка» чи «Корона» або в одному із двох готелів Гусятина «Симфонія» і «Елеганс» або в готелі «Граф-палац» в Хоросткові. Як виняток можна звернутись в готелі м.Чорткова , що в 15 км від Копичинець.
Харчування
Смачно поїсти можна в Копичинцях, а також в навколишніх селах, місцеві підприємці відкрили різного рівня заклади харчування : кафе, бари , ресторани та піцерії.
Що подивитись в Копичинцях.
Старе місто
Для навколишніх господарств містечко було важливим торговельним осередком. У центрі Копичинців, серед буяння зелених дерев, стояв старий замок. Неодноразово він витримував турецьку та татарську облогу. Відомо, що його було зведено у 1443 р. - але від цієї фортеці зараз не залишилося, на жаль, нічого, хоча у польському путівнику 1929 року згадується руїна замку у містечку. Відомо також, що у тому ж році (1443) тут з'явився перший мурований храм.
.
Житловий будинок з башточкою - пам’ятка архітектури
ХIХ ст.
в центрі м.Копичинці
Населення міста до того часу поселення було все-таки сільським, не дивлячись навіть на отримання у 1564р. магдебурзького права а отже й статусу міста часто терпіло від спустошливих нападів татар, що перещкоджало зростанню добробуту. Лише в кінці 17 - на початку 18 століття Копичинці перетворилися на справжнє містечко,
Зараз важко повірити, але тут справді було аж два замки. "Червоний замок" (Замчище) знаходився у межиріччі потічків Стрілки та Крутилова. Звели його на природному підвищенні (за одними даними, у 1600 році - приблизно в той час на Поділлі відбувався справжній бум фортецебудування. За іншими даними, в той рік звели замок № 2). Замок площею майже 2 гектари оточував високий земляний вал. З північного, східного та південного боків твердиню захищали води річок та ставка, а із заходу тягнулися штучні рови. Ймовірно, зводили замок з червоного теребовлянського пісковика, адже свою назву споруда отримала саме завдяки кольору стін. Поділля татарва та турки не жаліли, набіги були чи не щорічно, замок, звичайно ж, страждав від цього.
Замок номер два, що належав шляхтичу Бествінському, з'явився у XVII столітті на місці теперішнього парку над ставом. Ще до 1949 року зберігалась кругла оборонна башта замку та руїни розкішного палацу панів Баворовських, які володіли Копичинцями з 1688 року, після того, як Барбара з Копичинських вийшла заміж у третій раз за Миколая Баворовського (помер в 1663 р.).
В середині ХІХ століття граф Юзеф Баворовський (1822-1885) утворив в Копичинцях і сусідніх селах Нижбірок і Чагарівка ординацію, яка існувала аж до Другої світової війни.
Середмістя Копичинець , вул. 22 січня
Баворовські ще в XVIII столітті пристосували оборонну споруду під свої потреби, однак залишили башту та мури. Знищили палац російські війська під час Першої світової війни, а остаточно, до фундаментів комплекс розібрали вже після Другої світової, в 1949 році. Зрештою, від нього на пам'ять лишились лише старі світлини та поштівки. Зараз на місці колишнього замку Баворовських - міський парк.
Розвиткові економіки містечка, зокрема торгівлі, сприяло спорудження в 1850р. кам'яної дороги Тернопіль - Заліщики, а у 1890 році залізничної лінії Тернопіль - Копичинці. Віднині цей населений пункт - центр торгівлі деревиною, сільськогосподарською продукцією, а ще славне своїми млинами.
В кінці ХІХ - на початку ХХ століття регіон продукує чудову пшеницю, цукровий буряк, льон та соняшники - сировину для дрібних місцевих підриємств. Адже тут знаходились завод з виробництва олії, дві пивоварні, млин та цегельня.
Наступною зупинкою буде село Чагарі : при в’їзді можна оглянути ставки із риборозплідниками , скульптуру - “п’яний зоопарк ”, потім оригінальний фонтан із скульптурою падаючого Архангела Михаїла і на виїзді із села можна сфотографуватись на фоні бетонованої скульптури “Пеньок Лукаша”.
Зате колишній повітовий центр (а нині навіть не райцентр) зберіг якийсь особливий шляхетний дух. Принаймні мені здалося, що Копичинці почувають себе значно краще за деякі Тернопільські районні адміністративні центри.
Костел Успення Пресв”ятої Богородиці
палац Баворовського (вид збоку)
Палац Баворовського (перебудований із руїн) замку Бествінського 18ст.
Копичинці відомі з першої половини XIV ст. У 1443 році було завершено спорудження замку. Одночасно з замком в містечку заснували римо-католицьку парафію. Фундаційний акт парафіяльного костелу підписали власник села Яків та його матір Оффка. Храм отримав складний титул: Успіння Пресвятої Діви Марії, і святих: Симона, Станіслава, Климентія, Катерини, Миколая, Леонарда.
Той костел було знищено під час нападу турків і татар у 1618 - 1620 роках.
У 1595 році тут відбувся бій між козацькими загонами Северина Наливайка та польськими військами гетьмана Калиновського. Протягом 1605 – 1616 років місто зазнавало частих нападів татар. Під час Визвольної війни 1648 – 1654 років під проводом Б. Хмельницького було знищено місцевий замок. Костел Успіння Діви Марії в центрі міста – вже третій римо-католицький храм в Копичинцях. Про перший ми вже згадували, другий було збудовано на початку XVIII століття. Сучасний костел у стилі ампір було збудовано протягом 1802 – 1805 років на кошти родини Баворовських і освячено у 1824 році.
будинок староства
Архітектури і стародавні споруди : старий млин, синагога залізничний вокзал … те, що місто - давнє, зрозуміло навіть без знання того, що на його території виявлено поселення трипільської культури та слов'янське городище. Вперше згадується в письмових джерелах у першій половині XIV століття. Назву свою поселення отримало у 1615 році, коли його купила як частину більшого маєтку родина Копичинців - от вам і польська версія походження імені міста.
В центрі міста збереглася синагога, яка давно не використовується за призначенням, а як адміністративне приміщення автобази 19037. У 1755 році в Копичинцях оселився засновник однієї з течій хасидизму (секти франкістів) Якуб Франк, що стало поштовхом до розвитку єврейської громади, яка протрималась до початку ХХ століття.
Будинок суду (наразі пустує)
Містечко відоме десь з XIV сторіччя. Достеменно відомо, що в 1443-му році тут вже були фортечка, яка боронила від постійних татарських нападів, і мурований храм. Завдяки непоганому розташуванню поселення вважалось зручним для торгівлі. В 1564-му Копичинці отримують маґдебургію. Зате уціліла ровесниця тих замків – дерев’яна Воздвиженська церква. Її датують десь 1630-м роком Баворовські, які через сто років отримають (чи скоріше куплять) навіть титул графа Священної римської імперії, перебудовують один із замків під власний палац.
Місцева промисловість дійсно розвивається: будується олійний завод, млин, дві пивоварні, цегельня. На місці невеличкої будується нова споруда п’ятикласової школи.
Історія храму
Воздвиженська церква у Копичинцях була побудована у 1630 році у стилі козацького бароко. Вона є однією із найстаріших дерев'яних церков на Тернопільщині. Цікаво й те, що при зведенні цього храму не було використано жодного цвяха. Біля церкви стоїть дерев`яна дзвіниця, побудована у першій половині ХVIII століття. Копичинська церква відома ще з часів козаччини. Церковна дзвіниця у той час була ще й сторожовою вежею. Навколо храму був цвинтар. Воздвиженська церква дійшла до наших часів цілою та неушкодженою. Всередині храму знаходиться багато старовинних образів та ікон, таких як образ святої мучениці Варвари, образ Воздвиження Чесного Хреста і образ Антонія Падевського. Цікавим є музичний образ, який заводиться спеціальним ключем. На ньому зображена Пресвята Родина. На церковному подвір'ї вже понад сто років стоїть Хрест тверезості. Перед ним віряни присягались, що будуть утримуватись від вживання алкогольних напоїв.
Як доїхати до церкви? Воздвиженська церква знаходиться недалеко від залізничної станції на вулиці Шашкевича.
Церква Воздвиження Чесного Хреста 17 ст.
Сучасне місто Копичинці
Для любителів архітектури можна прогулятись по центру міста і помилуватись з жалем в серці на старі будинки котрі доживають свого віку або вибратись на околиці і оглянути новітню приватну забудову в новому мікрорайоні котрий місцеві мешканці, донедавна називали ”Зоряне містечко“, бо всі нові вулиці називали іменами космонавтів.
з
Приміщення залізничного вокзалу
роботи залізниця. Австрійська влада приділяла велику увагу розвитку транспорту. Сучасні комунікації, як значний поштовх місцевим економікам, зв’язували строкату імперію значно більше, ніж репресивні чи ідеологічні тенета
Святині Копичинець
Церква св.Миколая Собор Святої Трійці
Духовні святині : церква Воздвиження Чесного Хреста(дерев’яна); церква св.Миколая (гора); церква Покрови Пресвятої Богородиці; костел Успення Пресвятої Богородиці; молитовний будинок релігійної громади Віри Євангельської; церква Пресвятої Трійці; єврейська синагога
Старі архітектурні пам’ятки: будинок суду використовувався як навчальний корпус бухгалтерського технікуму; щкола – гімназія ; народний дім зараз міська бібліотека для дорослих; залізничний вокзал; старі будинки котрим по сто - стоп’ятдесят років , що по вулиці Чортківській Гусятинській і на центральній вулиці Шевченка; В с. Крогульці та м. Копичинці збереглися дерев’яні церкви Св. Параскеви , 1512р., Воздвиження Чесного Хреста, 1630р., пам’ятки архітектури .
Навчальні заклади, спортивні споруди і заклади культури: Школа-гімназія № 1, загальноосвітня школа №2; державна музична школа ; бібліотека для дорослих та бібліотека для дітей; центр культури і дозвілля в якому працює самодіяльний аматорський театр котрому виповнилось 50 років, там же створено музей театрального мистецтва Тернопільщини;
Памятка архітектури ХIХ ст. житловий будинок по вул Чортківській
НАЙЦІКАВІШІ МІСЦЯ КОПИЧИНЕЦЬКОЇ ТУРИСТИЧНОЇ ДИСТИНАЦІЇ (за межами міста)
Наполегливо рекомендуємо навідатись до урочища «Меморіал» у Копичинцях. Туди, де в лісі в 1940-х каральні органи російської сталінської окупації скидали тіла повстанців. Прийдіть щоби вклонитися пам’ятним хрестам наших предків — загиблих, закатованих, і ще живими кинутих у рів. Тут у лісових урвищах розміщений меморіал вояків УПА — 44 камінних хрести з іменами повстанців і могила, в котрій перепоховані загиблі герої.
Меморіал на місці розстрілу вояків УПА на околиці м.Копичинці
Яблунів
З початку ХІХ ст. і до 1939 року власниками Яблунева були шляхтичі Чарторийські-Дзедушицькі. Близько 1820 року вони розпочали будівництво родинного палацу на околиці містечка посеред старого парку. Двоповерховий палац добре зберігся до нашого часу. Палац оточує парк XVIII ст. з буковою і дубовою алеями з 300-літніми деревами. Особливою краси йому надає ставок з острівцем. Путівник "Ваклера" згадує про якісь міфічні руїни замку на території парку.
Наприкінці ХІХ століття власницею Яблунева була Флорентіна Чарторийська, яка вийшла заміж за увислівського дідича Ценського. У 1875 році поблизу маєтку вона збудувала церкву Успіння Пресвятої Богородиці.
У 1901 році на місце попереднього парафіяльного костелу, що походив з 1805 року, коштом Флорентіни Чарторийської було збудовано костел Св. Ельжбети
Туристична зупинка с.Оришківці
Готельно – туристичний комплекс «Орися» (с.Оришківці)
Дерев'яна Покровська церква-пенсіонерка (1748) на фоні її одноіменної замісниці з 1994 р. Мурований храм поруч зі старим дерев'яним в Оришківцях взялися будувати ще в 1938 р. Перешкодила війна і радянська влада. Добудували на власний смак у 1994 році. Стара дерев'яна Покровська церква (1748) з ще старішим (з вигляду принаймні) хрестом, що вріс у землю. Видно, що вже не діюча. Але ж жива. Оришківці виявилися не безнадійними. Датування храму підгледіла у "Землі Тернопільській" ("Джура", 2004 р.) - там вона згадана в минулому часі і під 1748 роком. Ще там говориться про річечку Оришку, яка й дала ім'я селу, про першу згадку про поселення під 1574 р. (тоді це була власність Станіслава Копичинського), про поселення черняхівської культури в урочищі Корчунок - та про легендарну Оришку, котра врятувала односельців від татарської навали.
Дві церкви в с.Оришківцях
Туристична зупинка в селі Майдан
Дерев’яна церква св. Трійці (св.Михайла) в с.Майдан (1700р)
Стара церква у Майдані класна. Так, під дурною бляхою, так, пофарбована в синій колір - але форми, форми! Не знаю, скільки їй років - в 1927 р. Майдан купив її у Скородинцях. скільки вона простояла там, хто знає. Муровану там звели у 1914 р., ця мала б бути гіпотетично старшою. Хоча б на декаду. Тому дуже хочеться вірити Тому Х "Словника географічного Королівства Польського (1889), котрий датував дерев'яну Михайлівську церкву у Скородинцях 1700 роком.
В Майдані її переосвятили, стала Троїцькою. Смачне датування робить храм у Майдані не просто красивим, а й досить старим, але в жодні списки-реєстри святиня не потрапила. Стоїть наглухо зачинена, селяни навіть не заходять сюди - виходячи з фантастичної величини козариків, які ростуть на подвір'ї. Таке добро б де пропадало, якби сюди хоча б часом заходили. 28 липня 2013 р. святкували 1025-ліття християнізації Київської Русі - і навіть тоді храм мовчав. Аби лише не згорів і не завалився - його насправді буде шкода.
Тудорів - село Гусятинського району Тернопільської області. Розташоване на південному заході району на берегах р. Серету. В 1946—2002 роках називалося Федорівка
( ось якою була інформація про село в книзі Історія міст і сіл УРСР (1971) ФЕДОРІВКА — село, центр сільської Ради. Розташована за 39 км від районного центру. До залізничної станції Копичинці —15 км. Дворів — 288. Населення — 1034 чоловіка. Сільраді підпорядковане село Майдан.
У селі є восьмирічна школа, в якій 20 учителів навчають 240 учнів, будинок культури, бібліотека, пологовий будинок, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, 2 магазини, відділення зв’язку.
вид на село Тудорів
Станом на сьогодні в Тудорові проживає 543 особи (станом на 2001 рік) в школі навчається 36 учнів та працює 12 вчителів. На берехах скородинського водосховища будується відпочинковий центр котрий буде включати готель та ресторан. В 2017 році запрацював ресторан на 180 чоловік . готель ще будується.
Село Крогульці
Туристичний маршрут розпочинається із населеного пункту село Крогульці – тут можна ознайомитись із матеріалами про письменика Богдана Лепкого і його батька місцевого пароха отця Сильвестра. Заодно провідати дерев’яну церкву Св.Параскеви пам’ятку архітектури …ст. в котрій відправляв о.Сильвестр.
Український письменик Богдан Лепкий.
В селі збереглася дерев'яна церква Параскеви з дзвіницею (XVIIIст.). Самі селяни вважають, що це ніяке не XVIII ст., а цілком собі XVI-те - і датують святиню 1570-ми роками (!). Крім того, вважають. що церкву сюди перевезли з іншого сусіднього села, котре було знищене татарським набігом (!) - і вже тут, у Крогульці, поставили на кам'яний фундамент. храм Святої Параскеви П’ятниці в Крогульці, парохом якого був батько Богдана Лепкого отець Сильвестр (Марко Мурава). Також у Крогулецькій школі є музей родини Лепких.
Туристична зупинка село ЧАГАРІ
У ніч з 6 на 7 липня у селі Чагарі Гусятинського району Тернопільської області відбувається театралізоване дійство "Ой на Івана, ой на Купала". Вхід на фестиваль безкоштовний. Всеукраїнський фестиваль сільської молоді "Купальська феєрія" в Чагарях проводиться з метою відродження українського села, затвердження його самобутності та неповторності.
У верхів'ї р.Нічлава на землях Коцюбинецької сільради в межах с.Чагарів розташовані риборозплідні ставки приватного господарства. Для рибалок – туристів тут добре місце для активного відпочинку.
Підготував головний спеціаліст
відділу культури і туризму Степан Сторожук
Хоростківська туристична дестинація
Путівник
Хоростків старе місто
Географічне положення і транспортне сполучення: Хóростків — місто Гусятинського району Тернопільської області, розташоване в Західному Поділлі над р.Тайною (басейн Дністра). Центр міської ради, якій підпорядковане село Карашинці.
До Хоросткова приєднано село Вибранівка. Місто розташоване за 31 км від райцентру, є залізнична станція.
Історична довідка: В ході розкопок протягом 1889—92 років польський вчений, Готфрид Оссовський, зробив ряд знахідок, в тому числі кам'яні гробниці у вигляді продовгуватих скриньок виготовлених з шести великих кам'яних плит а також безліч дрібних плит, вбудованих у ґрунт. На думку польськихдатуються до нашої ери. археологів, знахідки, в тому числі гробниці Хоча те, що у місті знайдено пам'ятки подільської групи підкарпатської культури шнурової кераміки та курганні поховання доби ранньої бронзи, говорить про набагато давнішу історію поселення. А ще краєзнавець початку ХХ століття Богдан Януш писав, що у 1868 році у Хоросткові розкопано могилу з двома скелетами у сидячій позі, а при них — три сокири і крем'яне долото, а ще два глиняні горщики. Знахідку передали до музею Любомирських. Перша письмова згадка датується 1564 р., коли королівським привілеєм поселення було переведене у володіння магнатів Якуба і Юрія (Єжи) із Струсова. Струси володіли Хоростковом на праві "голого доживоття" В 1625 році поселення потрапляє у власність магнатів Єжи і Марціна Калиновських. За десятиліття Хоростків згадується уже в статусі містечка, поруч з яким розміщувалося однойменне село. Наприкінці 16 – на поч. 17 ст. тут набули розвитку окремі види ремесла, особливо ткацтво і кравецтво. Значних розмірів досягла торгівля. Основним заняттям населення було землеробство. В містечку проживало близько 70 міщанських родин. Їх становище мало чим відрізнялося від становища селян. На початку 1600-х власники Хоросткова — Калиновські збудували замок.
вказівник місто ХОРОСТКІВ
Був тут і замок, який неодноразово зазнавав руйнації внаслідок татарських походів. Під час війни 1648 року, коли козаки стояли табором між Хоростковом та Копичинцями, було зруйновано маєток власника Калиновського. У 1650 р. татари, напавши на Хоростків, спалили понад 300 будинків і вщент пограбували містечко..
У XVIII столітті урожайні землі навколо Хоросткова та саме місто перейшло до багатого та впливового магнатського роду Сангушків, а наприкінці того ж століття місцевість купив граф Юзеф Каласантій Левіцький гербу Рогаля. Його син фундував у місті парафіяльний костел (не зберігся до наших днів), грекокатолицький храм (зберігся, читайте нижче) та неоготицьку цвинтарну каплицю, призначену на родинний мавзолей (теж є, теж читайте нижче про неї). З хоростківського ключа з численними селами створив ординацію, був її першим ординатом, а потім передав її у спадок дочці Софії, дружині графа Вільгельма Станіслава Сєміньського. Нечастий випадок: граф взяв друге прізвище — прізвище дружини, і став Сєміньським-Левіцьким. Останнім представником цього роду, що мешкав у родинному гнізді до 1939 р., був граф Ян Станіслав Сєміньський-Левіцьки
Наприкінці 18 ст. Хоростків став значним торговим центром. Тут проводилися дві ярмарки на рік та щотижневі базари. Торгували здебільшого хлібом, худобою, полотном та поташем. Центр був забудований крамницями та шинками, хати на окраїнах нічим не відрізнялись від сільських мазанок.
Від 1795 в місті щорічно відбувалося 18 річних та 52 тижневих ярмарки. 1820 року в Хоросткові налічувалося 483 двори, проживало близько 3 тис. чол. В 1890 році проведення залізничної лінії Тернопіль-Копичинці, яка пролягла через поселення, значносприяло розвиткові економіки містечка. Оздобою міста була ратуша, а також неоготицький1872), високі вежі якого були видні вже здалеку. костел
Пасажирів обслугову
костел Св. Йосипа.
ють залізнична станція Хоростків та автостанція в центрі міста але із цих станцій можна виїхати у напрямках на Чернівці, Івано – Франківськ, Львів, Хмельницький, Київ та за межі України
церква Положення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці.
Прохарчуватись в Хоросткові можна в закладах різного типу в кафе, барах і піцеріях котрі можна знайти в центрі міста , що додає трохи незручностей , бо тут завжди багато людей .Але і більшісто цікавих екскурсійних об’єктів також знаходяться в центральпій частині міста.
А залишатись на ніч тут нереально , бо немає жодного готеля, хоча раніше працював великий готель «Колос» при Дослідній станції. А найближчі готелі є в Оришківцях та в Гусятині.
Екскурсійні цікаві об’єкти можна відвідати в середині міста :
. До 1890 року існувала невеличка дерев'яна церква, яка, за деякими переказами була демонтована у селі Ілавче, Теребовлянського району, і змонтована в Сороці. Після будівництва нової церкви в кінці XIX ст. на базі старої церкви та прицерковних будівель було засновано жіночий монастир, який проіснував недовго. Церкву святого Димитрія, яка існує сьогодні, селяни побудували з ініціативи та під керівництвом священика Гната (Ігната) Гальки та місцевого дяка Гудз Григорія. Пізніше, священиком і настоятелем храму св. Димитрія став Микола Цегельськи
Синагога
Пам’ятки культури : два палаци і дендропарк, можна відвідати церкву греко-католицького , а також православного віросповідування . у 1972 році завдяки зусиллям вченого, агронома-садівника, дендролога Василя Григоровича Корчемного. Знаходиться він на східній околиці містечка Хоросткова Гусятинського району Тернопільської області. Будівництво дендропарку, який займає 18 га, було довготривалим. Вдосконалювалась композиція його північної частини, вирощувались і акліматизовувались нові види дерев і чагарників. У колекції дендропарку понад 1500 різних видів, різновидностей і форм екзотичних, реліктових, оранжерейних дерев і чагарників, представників трав’янистої флори з усіх континентів. У м. Хоросткові можна зробити екскурсії по цікавих об’єктах міста , в школу – гімназію , ЗОШ №2 та аграрний коледж і на виробництво. Екскурсія на стадіон і спортивні споруди . Дуже цікавим і особливим є місто Хоростків для туристів котрі цікавляться виробництвом і бізнесом , для таких туристів можуть провести екскурсії на виробництво – заводів в Хоросткові багато.
собор св. Володимира і св. Ольги
Старий палац Семінського - Левицького
новий палац Семінського - Левицького
Отже, маємо 4 палаци - чи, принаймні, два палаци і дві палацоподібні будівлі. Все це багатство шукаємо на території так званої дослідної станції - і правда, там ставлять цікаві досліди, скільки ще наруги витримають старі стіни кількох споруд. Дві з них - так звані старий (XVIIIст.) та новий (ХІХст.) палаци графів Сємінських-Левіцьких. Палац гарний, з класичною колонадою...
собор св. Володимира і Ольги
Колись тут зберігалась цінна колекція стильних меблів та творів мистецтв, зокрема, картини пензля відомого живописця Юліуша Коссака, який часто бував у Хоросткові та малював місцевих коней: адже ординати мали хіба не найкращих на все Поділля скакунів
Залізнична вокзал міста Хоростків
Хоростківський комбікормовий завод .
Налвечір”я на хоросківському ставку
Хоростківський спиртзавод
ГУСЯТИНСЬКА ТУРИСТИЧНА ДЕСТИНАЦІЯ
ПУТІВНИК
Гусятин селище міського типу в Гусятинському районі Тернопільської області, центр Гусятинської об’єднаної територіальної громади, якій підпорядковані селище Гусятин та села Вільхівчик , Суходіл , Троянівка , Боднарівка. Населення станом на 1 січня 2017 року 7234 осіб. Давнє містечко Гусятин розташоване на південно – східній частині району на правому березі річки Збруча, котрий є лівою притокою Дністра і належить до басейну Чорного моря. Найдавніша згадка про містечко датується 1590 роком.
карта Гусятинської туристичної дестинації
Як доїхати в Гусятин
В Гусятинську туристичну дестинцію можна доїхати із будь – якої сторони : зі Львова –Тернополя – Гримайлова , із Чернівців –Заліщик – Чорткова або із Києва – Хмельницького - Городка –Кам’янця – Подільського; а ще можна добратись від м.Сатанова пішки, наприклад по р.Збручу через Природний заповідник «Медобори», та зі сторони с.Сидорів, і с.Шидлівці.
Місця розташування
Зупинитись для ночівлі і відпочинку в смт.Гусяти можна в готелях «Елеганс» на вул.Шевченка та «Симфонія» по вул.Санаторна, неподалік «Симфонії» заночуватит можна в приватній клініці Боднара або в садибі сільського туризму «Людмила» Л.Стебелецької. А ще є готель «Граф-палац» в м.Хоросткові та три готелі» в с.Оришківці. «Казка» , «Корона» і «Орися»
Для любителів романтики можна знайти мальовничі місця із джерельною водою та дровами для приготування їжі, тут же можна розмістити намет і у вечірній тиші послухати вечірні рулади солов’я, і нічний «спів» гусятинських цвіркунів , та і зірки на небі у нас більші , ми ж знаходимось на висоті 400 м над рівнем моря).
СТАРИЙ ГУСЯТИН
Рання історія
Історична довідка
Рання історія Перша писемна згадка — 1431 р.; в історичних документах описані бої поблизу Гусятина між польськими і литовськими військами. До 1539 р. — королівщина; тодішній Гусятин, розташований по обидва боки річки Збруч, був королівським містом, 1559 р. король Сиґізмунд II Авґуст надав магдебурзьке право — статус міста, дозвіл проводити три ярмарки на рік: на Новий рік, Зелені свята, на св. Матвія та щотижневі торги по понеділках.
У 1610 році Олександр Валентій Калиновський, в майбутньому - подільський воєвода, збудував у Гусятині дерев'яні костел і кляштор для отців-бернардинів. Протягом 1623 - 1625 році його син Марцин Калиновський спорудив мурований костел Св. Антонія і монастирські келії, де оселилися 12 ченців. У 1648 році храм і монастир частково знищили козаки. За часів турецької навали у 1672 році ченці виїхали з Гусятина і повернулися
сюди лише у 1690 році. У 1724 році відбудований в готико-ренесансних формах храм освятили під титулом Різдва Пресвятої Діви Марії. Після часткового завершення ремонтних робіт освятили у листопаді 1990 року під титулом Св. Антонія.
Наприкінці 16 століття місто і замок (тоді ще дерев’яний) захопили і спалили повстанці Северина Наливайка.
На початку 17 століття власники Калиновські, зокрема брацлавський воєвода Марцін Калиновський, посилюють міські і замкові стіни. В систему оборони входила Онуфріївська церква та синагога. В цей час замок стає з дерев’яного кам’яним (біля 1630 року), він входив в оборонну міську систему і знаходився на північно-західній околиці.
Замок був квадратним, по кутах були круглі башти, розміри – 80 на 80 метрів, стіни посилювалися ровом і валом. Замок з півночі захищався рікою.
Після того, як у Бучачі був укладений польсько-турецький договір, Гусятин до 1683 року належав туркам, які укріпили міські стіни. Однак після перемоги Яна ІІІ Собеського під Віднем польські війська починають звільняти Поділля, визволений був і Гусятин. Остаточно Гусятин став польським після Карловицького мирного договору 1699 року.
Калиновські володіли замком до 1729 року, які дбали про нього до 1795 року. Згодом власниками були Чарнецькі, Потоцькі, Верещинські, Голуховські,
Наприінці ХІХ століття новий власник рабин розібрав укріплення, матеріал використаний для спорудження синагоги, різних будинків та власної резиденції-палацу. Ці всі споруди були знищені в часи Першої світової війни. Церква св.Онуфрія памятка архітектури друга половина ХVIст …
Мальовнича панорама селища Гусятин
На початку ХІХ ст. Гусятином володіють шляхтичі Голуховські. Замок графа Адама Голуховського (1855-1914) в Гусятині був зведений Ю.Захаревичем у 1889 р. Казковий стиль баварських замків короля Людвіга ІІ... Навколо палацу був англійський парк. Тільки дерева цього парку залишились, палац був знищений під час Першої світової війни. Про його вигляд можна судити тільки по старим фотографіям.
Восени 1883 року почалось будівництво і вже 31 грудня 1884 р. була відкрита залізниця Станіслав - Гусятин відтинку Галицької Трансверсальної залізниці — залізничної гілки Краків - Перемишль - Львів - Станіслав - Бучач - Гусятин. Це була кінцева зупинка Галицького відтинку названої залізниці. А згодом тобто 31 січня 1916 р. була відкрита залізнична лінія Кам'янець-Подільський - Гусятин (з російської сторони). Не менш цікавим є залізничний міст через р.Збруч збудований під час прокладання залізничної дороги від Гусятина до Кам’янця - Подільського ….
Залізничничний міст в Гусятині, Збудований на відтинку Кам’янець – Подільський - Гусятин (1916 р)
залізничний вокзал Гусятин
Палац графа Адама Голуховського (1855 -1914) в Гусятині за містом, в «Грабнику», був зведений Юліяном Захаревичем у 1889 р. Палац мав французький стиль. В палаці знаходилась велика бібліотека і багато творів мистецтва. Навколо палацу був англійський парк. Залишились тільки дерева цього парку, палац був знищений під час Першої світової війни. Про його вигляд можна судити тільки по старим фотографіям. В районному центрі є пам’ятка архітектури 17ст., колишня єврейська синагога, яка добре збереглася. Тут же похований мудрець, рабин – чудотворець, автор філософських творів Давид Мойше Фрідман (1827 – 1904рр.). Відновлена його могила знаходиться біля житлового будинку по вулиці Тернопільській, 4 , і сюди у поминальні дні приїжджають єврейські делегації щоби поклонитись праху великого сина єврейського народу.
Варті уваги в райцентрі також пам’ятки архітектури – діюча церква Cв. Онуфрія (друга половина ХVIст.) – взірець поєднання подільської архітектури з молдавською, діючий костьол і келії монастиря отців бернардинців (1610р.).В Гусятині збереглись також інші пам’ятки архітектури: єврейська синагога, Народний дім (зараз районна бібдіотека)
Пам’ятка архітектури. Приміщення технічного коледжу ТНПУ
Наполегливо рекомендуємо обов’язково вілвідати краєзнавчий музей і оглянути експозиції про всесвітню пам’ятку культури Збруцький ідол та величезний, багатий матеріал про історію нашого краю . Багатий Гусятин на пам’ятки архітектури : єврейська синагога, Онуфріївська церква. Народний дім (бібліотека) , костел Бернадинів У 1645 р. за сприяння власника — воєводи чернігівського та польного гетьмана Марціна Каліновського — було збудовано замок, фундовано костел і монастир Бернардинів. Онуфріївська церква (II-а пол. XVI ст., мурована; XVII ст. перероблена на мечеть під час османської окупації, був мінарет, згодом — християнський храм), довкола неї збереглися оборонні мури Гусятин мав значну хасидську єврейську громаду з XV століття аж до нацистської окупації 1941 року, і ще багато житлових і адміністративних будівель в старій частині міста . Синагога була побудована в середині XVI століття і перебудовувалась в середині XVII століття; була зруйнована під час війни, після війни радянська влада її відреставрувала і в приміщенні влаштувала Гусятинський краєзнавчий музей.
Пам’ятка архітектури (зараз приміщення музичної школи)
Пам’ятка архітектури – приміщення Гусятинської музичної школи , пам’ятка архітектури – приміщення районного відділу освіти , приміщення коледжу (колишня школа), приміщення лікарні (хірургічнтй корпус), будинок залізничного вокзалу.
Найцікавіші екскурсійні об’єкти в Гусятині. Руїни замку і цілий комплекс археологічних пам’яток . Древні архітектурні пам’ятки . Пам’ятники і пам’ятні знаки : пам’ятник – меморіал воїнам Другої Світової війни , пам’ятник Незалежності, памятник Т.Шевченку, Жертвам Чорнобильської трагедії і пам’ятні знаки: жертвам голодомору та пам’ятний знак Небесній Сотні.
В туристичний маршрут По Гусятину і його околицях варто включити невеличку екскурсію по с.Вільхівчик який сьогодні територіально входить в Гусятиннську (ОТГ) об’єднану територіальну громаду, тут є своя історія навчальні, господарські та духовні заклади, а також рекомендуємо ознайомитись із присілком Кринички котрий зараз входить до території Гусятинської селищної ради. На цьому невеличкому клаптику землі формується своєрідний і дуже оригінальний комплекс спального району і промислової зони селища Гусятин .
монумент Незалежності ( скульптор М.Обезюк )
Наступним привалом може бути місце короткочасного відпочинку біля свердловин мінеральної води по об’їздній дорозі що на вулиці Народицькій .
Пам’ятка архітектури
Народний дім – приміщення районної бібліотеки
Тут під час геологічної розвідки було виявлено потужні запаси гідрокарбонатної (із запахом сірководню) мінеральної води - типу трускавецької «нафтусі» а також на іншому геологічному горизонті виявлено глибоко-мінералізовану соляну ропу із лікувальними властивостями , її можна використовувати для зовнішнього застосування при лікуванні опорно- рузового системи.
Наступний привал із бівуаком можна запланувати на мальовничих берегах водойми Боднарівської ГЕС. Для любителів порибалити Гусятинська туристична дестинація пропонує - водойми річки Збруча і найближні водосховища на Збручі.
пам’ятка архітектури на проспекті Незалежності
До гусятинської туристичної дестинації входять і довколишні села і присілки. Найцікавішими для транзитного туриста з них будуть : села Сидорів, Личківці , Городниця . І кожне з них особливе по своєму. І так по-порядку :
Сидорів.
В селі Сидорів за 12 км від райцентру знаходиться частково зруйнована фортеця (ХVI ст). Це цікава оборонна споруда, яка має науково-пізнавальне значення і є привабливою для туристів на туристичному маршруті. Наступною і кінцевою зупинкою буде с. Сидорів Сидорівський замок , костел , гробівець Пайгерта і екскурсія по селу . Можлива ночівля біля стін мальовничої руїни древнього замку.
Пам’ятка архітектури Костел непорочного зачаття в с.Сидорів
Личківці - одне з найцікавішим населених пунктів Гусятинщини, знаходиться у 10 кілометрах на північ від Гусятина на трасі, що веде з обласного центра до Тернополя через Гримайлів і Скалат. В селі збереглися залишку замку, вражаюче великий костел, декілька цікавих пам'ятників та симпатичний романтичний палац Тімельмана. на початку ХХ століття місцевий пан Темельман звів для себе невеличкий палац. Дуже симпатичний садибний будинок побудовано у стилі романтичної готики з елементами бароко. Стіни палацу потиньковано під камінь. Найбільше ж в будинку приваблює гострий дах, вкритий червоною черепицею.
Поруч знаходяться залишки ще одного монументу, названого "Тіням померлих душ". Його встановив власник села Костянтин Заборовський в пам'ять про загиблих у 1830-1831 роках понад 200 мешканців Личківців внаслідок епідемії холери. На величезній колоні стояла алегорична фігура Скорботи. На жаль,
Палац Тімельмана від неї залишились лише ноги.
Для транзитних туристів в с.Личкіці є ставок чудове місце для відрпочинку і для літньої і зимової рибалки . Тут же можна розмістити палатку та вогнище для приготування їжі.
Мальовничі краєвиди «заповідника Медобори»
Городниця
Щоб потрапити на вершину гори, потрібно від Городниці подолати маршрут протяжністю 6,2 кілометри. Долаючи екологічну стежку «Бохіт», перед очима відкриваються різновікові деревостани, сформовані дубами, грабами, кленами та ясенами. Це незаймана природа, у буття якої люди поки що не втручаються. Знакова гора Бохіт тим, що тут колись стояла найвизначніша пам’ятка культури давніх слов’ян – відома статуя Збруцького ідола (Святовита). Веде до нього стара дорога скіфської доби, де викладено каміння ще у IV-III столітті до нашої ери. Тут колись молилися ще древні скіфи.
До послуг туристів на всіх напрямках працюють автобуси. В районі перевезенням пасажирів в межах і за межами району займається 14 ліцензованих приватних перевізників, у власності яких є 21 транспортний засіб: 17 – мікроавтобусів і 4 – автобуси. Послуги надають також приватні таксисти.
Найцікавіші екскурсійні і туристичні місця в Гусятинській туристичній дестинації :
Гусятин – відслонення силурійських вапняків, геологічна памятка
свердловина із мінеральною водою Новозбручанська,
свердловина із мінеральною водою ропа Гусятинська Городниця : городище –святилище Бохіт пам’ятка археології Національного
значення, відслоннння силурійських вапняків-геологічна
памятка
водяний млин - пам’ятка науки і техніки 19 ст.
Постолівка : гора Говда - археологічна пам’ятка Збруцького культового
Центру, геологічне відслонення лесовидних суглинків
Личківці : руїни замку , палац Тімельмана, пам’ятники старовини,
відслонення силурійських вапняків - геологічна памятка
Сидорів : руїни палацу Пайгерта, руїни замку Калиновського
Костел Непорочного зачаття , відслонення силурійських
вапняків - геологічна памятка.
Підготував головний спеціаліст
відділу культури і туризму
райдержадміністрації Степан Сторожук.