Користувач:Олександр Губницький/Чернетка
Очаків напередодні початку Великої Вітчизняної Війни Напередодні війни, в Очакові активно працювали оборонні гуртки, в яких займалася молодь міста. Багато хто прагнув вивчити військову справу: влучно стріляти з рушниці і кулемета, точно метати гранати в ціль, захищатися від хімічної зброї, надавати першу медичну допомогу і так далі.Кращими стрілками з рушниці і кулемета вважалися молоді комуністи і комсомольці Аркадій Міроненко, Микола Туней, Олексій Кравченко, Надя Кубишкіна та інші. У Очакові в 1941 році знаходився невеликий військово-морський гарнізон. Загальна чисельність гарнізону Очакова складала близько 3 тисяч чоловік (з початком війни - близько 3,5 тисяч).До складу Очаківського гарнізону входили 141-а окрема стрілецька рота (командир - капітан А. А. Бондаренко), саперна рота (командир - старший лейтенант П. Е. Зайцев), кулеметна і прожекторна роти, а також 2-а бригада торпедних катерів (командир-капітан 2 рангу А. А. Мельников), охорона водного району (ОВРа) під командуванням капітана 3 рангу А. В. Пічугина, Очаківська погранкомедатура (комендант - майор А. П. Ізугенєв) і ряд інших окремих частин і підрозділів.Він мав свій оборонний рубіж, який іменувався: Очаківський укріплений сектор берегової оборони Одеської військово-морської бази Чорноморського флоту (ОУСБООВМБЧФ, пізніше ОУС). План оборони північно-західного узбережжя Чорного моря був орієнтований перш за все на оборону з моря. Завдання Очаківського укріпленого сектора берегової оборони Одеської військово-морської бази полягало в тому, щоб контролювати вхід в Дніпровсько-Бузький лиман, забезпечити охорону комунікацій на Чорному морі уздовж смуги побережжя сектора по лінії Одеса-Миколаїв-Севастополь, забезпечити взаємодію своїх частин з кораблями, авіацією і сухопутними частинами .На морі Очаківський укріпсектор захищалала незначна кількість кораблів Чорноморського флоту, які постійно базувалися на Одеському і Очаківському портах.Очаківський укріпсектор мав в своєму розпорядженні наступні сили: 15-а кріпосна 203-міліметрова чотирьохгарматна батарея в головному форті фортеці Очаків (командир - старший лейтенант А. І. Савон), 22-а кріпосна 203-міліметрова чотирьохгарматна батарея на острові Первомайськ (командир - капітан І. А. Радченко), 7-а чотирьохгарматна 75-міліметрова противокатерна батарея, 5-а чотирьохгарматна 45-міліметрова батарея (вони розташовувалися на Очаківському мисі). Повітряний простір Очаковівського укріпсектора захищали 9-й винищувальний авіаполк авіаполк 29-ої авіабази (командир авіаполку - майор К. П. Малінов, командир авіабази- майор Павлов) і 119-й бомбардувальний авіаполк морських бомбардувальників 45-ої авіабази в селі Каборга (командир авіаполку - майор В. П.Конарєв, командир авіабази - майор Б.Н.Нажубаєв).А також 2-й окремий зенітний артилерійський дивізон (ОЗАД) під командуванням майора В.А. Мойсеєвого ( 7 батарей).Це 5 76-мм батарей :84-а(командир - старший лейтенант А.С.Вознесенкий), 85-а (командир-старший лейтенант А. П. Овсянников), 87-а(командир-старший лейтенант Р.Н.Дерягин), 88-а (командир-старший лейтенант В.3.Попірайко) ,89-а(командир -старший лейтенант Е.А.Бржозовський )та 2 45-міліметрові батареї :86-а, (командир-старший лейтенант І. І. Гальченко) і зенітна (командир - старший лейтенант І. І. Гапонов).
Очаків в перші дні Великої Вітчизняної Війни
В неділю, 22 червня 1941 року, відразу після повідомлення про початок війни секретар парторганізації Андрій Васильовичй Кравченко наказав зібрати комсомольців до рибозаводу на мітинг. Незабаром на рибзаводі весь колектив був в повному зборі. Мітинги пройшли на всіх підприємствах і в організаціях міста.НА адресу військової ради Чорноморського флоту поступила термінова телеграма наркома ВМФ: «Оперативна готовність № 1. Негайно. Кузнєцов»Телеграму доповіли начальникові штабу флоту контр-адміралові І. Д. Єлісєєву, а незабаром вона була вручена прибулому в штаб командувачеві флотом Ф. С. Октябрському.
Тієї ночі, о 2годині 30 хвилин, з боку Дніпро-Бузького лиману був виявлений бомбардувальник, було викинуто 3 міни по 300 кг тротилу кожна. Літаки супротивника і в наступні дні скидали по фарватеру на парашутах магнітно-донні міни з метою «замкнути» фарватер. У ніч на 23 червня фашистські літаки бомбили Тендрівську косу і знов намагалися скинути на фарватер Дніпровсько-Бузького лиману міни, але зенітники відкрили щільний вогонь по авіації противника і збили його запобігши бомбардуванню фарватера.Наступного дня, 23 червня, почалася мобілізація військовозобов'язаних громадян з самого міста та довколишніх сіл і хуторів. Інструктор райкому комсомолу Надя Зайченко організувала загін з 20 комсомолок, що відправився на лінію фронту. З перших годин війни мирні рибалки стали моряками загону ОВРа (охорони водного району), поповнивши загін сейнерами з дерев'яними корпусами («Севрюга», «Очаків», «Піонер», «Партизан», «М. Горький», «Друга п'ятирічка», «20 років ВЛКСМ», «Пушкін», «Скумбрія» № 2 та інші - а всього біля 30 одиниць риболовецького і транспортного флоту.Того ж дня ще 8 літаків супротивника бомбардували Очаків. Зенітники збили чотири літаки. Проте, не дивлячись на втрати, фашистська авіація майже щоночі продовжувала скидати міни на фарватер.Під керівництвом коменданта охорони водного району (ОВРа) порту Очаків капітана 3 рангу Олександра Васильовича Пічугіна були прийняті термінові заходи по знешкодженню мін. Старший матрос Максим Хорец, водолаз з бригади торпедних катерів, зголосився їх знешкодити. Незабаром він відійшов від берега на боті. На фарватері його спустили під воду. Виявивши донну міну, матрос буксирував її пеньковим тралом, тянувшимся від катера (з дерев'яним корпусом) у відкрите море, де підірвали міну. Хорец проводив під водою по 8 годин в день. Серед морського гарнізону Очакова він був першим, кого нагородили орденом Бойового Червоного Прапора. Максим Хорец чимало знешкодив їх і на Севастопольському рейді. Загинув герой на підході до Новоросійська.В ніч з 22 на 23 липня червонофлотці А. А. Сичовий і Л. Я. Бріленко зуміли швидко і точно виявити літак супротивника Ю-88,який був збитий зенітною артилерією.Незабаром після початку війни для координації всіх оборонних заходів і евакуації цінного устаткування, майна і матеріалів на схід, в Очакові був створений міський штаб оборони .Керували обороною Очакова майор Базилевич, комісар Бойко, начальник штабу Хоцкевич, перший секретар Очаківського райкому партії П. Е. Назаренко. Гарнізон посилено готувався до захисту міста.Одним з головних розробників плану оборони Очакова з суші був підполковник Іван Романович Хвеськевич.Вже перші дні війни показали, що потрібно готуватися до боїв і на суші. Тому 27 липня командування Очаківського сектору отримало відповідну вказівку від командира Одеської військово-морської бази контр-адмірала Р.В.Жукова. Відразу ж був намічений план будівництва оборонних споруд. Вони створювалися на відстані приблизно 7 кілометрів від Очакова. За Анчекраком (нині Кам'янка) готувалася ще одна лінія оборони - для армійських частин, які, як передбачалося, допоможуть Очаківському гарнізону.
Нелегке завдання стояло перед командуванням 15-ої 203-міліметрової кріпосної батареї, спеціально побудованої для стрілянини тільки по морських цілях. А зараз виявилося необхідність використання цієї батареї для захисту міста з боку суходолу. Заряджали гармату в казематі повернутою жерлом в бік моря(по іншому її зарядити було не можливо), а потім повертали на 180° для стрільби по суші . У зведенні оборонних споруд на підступах до Очакова активну участь брало все населення міста і району. Було відрито багато окопів, траншей в повний профіль, зводилися дротяні загороди, споруджувався великий протитанковий рів шириною в чотири метри і завглибшки близько трьох метрів. Роботи проводилися виключно уручну, оскільки у той час в Очакові землерийної техніки не було. Протитанковий рів проходив від Дніпровсько-Бузького лиману через села Куцуруб і Каборга до самого Березанського лиману.Для боротьби з пожежами від бомбардувань супротивника на підприємствах і в організаціях міста створювалися протипожежні дружини. Активно продовжувалася мобілізація призовного віку. За короткий термін місцеві жителі разом із захисниками створили навколо Очакова оборонну смугу. Вона включала: 12-кілометровий протитанковий рів між Дніпро-Бузьким та Березанським лиманами, десятки кілометрів траншей, сотні кулеметних гнізд. Партійні і радянські органи Очакова організували евакуацію техніки, промислового спорядження, громадського та державного майна. Основне обладнання рибоконсервного заводу було вивезено в Нижньоангарск на Байкалі. Туди ж виїхали з родинами і 32 фахівця підприємства, які за короткий термін налагодили виробництво консервів. Цей Північно-Байкальський завод існує і тепер. Вже до середини липня у зв'язку з просуванням частин 11-ої німецько-фашистської армії і 1-ої танкової групи гітлерівців положення радянських військ на Правобережній Україні різко погіршувалося. За рішенням районного комітету партії і районної Ради депутатів трудящих (голова виконкомуФ.Ф.Волченко) почав формуватися Очаківський винищувальний батальйон. У його склад увійшли в основному комуністи, комсомольці, представники радянського активу, звільнені з тієї або іншої причини (найчастіше - за станом здоров'я) від мобілізації в Червону Армію. Командиром винищувального батальйону призначили викладача математики Очаківської середньої школи № 1 Анатолія Григоровича Шевченка.Бійцям винищувального батальйону зі складів очаківського гарнізону були видані сильно зношені рушниці періоду першої світової і по дві гранати РГД. На батальйон видали також два ручні кулемети.Враховуючи наближення супротивника, очаківський гарнізон всіма силами готувався до оборони. Був створений добровільний загін з числа моряків-зенітників під командуванням молодшого лейтенанта Андрія Івановича Алексєєнко. Для забезпечення більшої маневреності загону виділили декілька вантажних автомашин, а також три станкових і десять ручних кулеметів, один ротний міномет. Бійці загону були озброєні трилінійними рушницями, автомат ППШ мала лише одна людина - командир.Тим часом на ділянці Південного фронту стан ускладнювався: 11-а німецька і 3-а румунська армії, угорський корпус тиснули на 9-ту та 18-ту радянські арміїї. На Одеському напрямі наступала 4-а румунська армія. Війська Південного фронту, відходили, ведучи важкі оборонні бої. Шляхи відходу військам Південного фронту прагнули перерізати дивізії 1-ої танкової групи німецько-фашистської групи армій «Південь», які наступали східніше річки Південний Буг. З 5 серпня відповідно до наказу наркома ВМФ формується загін кораблів Північно-західного району з місцем базування на Одесу і Очаків у складі крейсера «Комінтерн», есмінців «Шаумян» і «Незаможник», дивізіону канонерських човнів з включенням мінного загороджувача «Лукомський», чотири боліндеров, 5-го дивізіону тральщиків, 2-ої бригади торпедних катерів, загону сторожових катерів. Завдання - сприяння сухопутним військам Приморської армії і Одеській військово-морській базі в обороні побережжя.Командирові Очаківського укрепсектора майорові П. 3. Базілєвичу був відправлений наказ, складений в найкатегоричніших виразах: «Незалежно від положення на сухопутному фронті вам відхід заборонений, битися до кінця, перемогти або загинути ». Наростання загрози з боку суші змусило ще в кінці липня почати вивід з Миколаєва і Одеси кораблів, які ремонтуються, а також корпусів недобудованих кораблів, завантаживши на них заводське устаткування, матеріальні цінності і евакуйоване населення.Авіація, що базувалася в Очакові, прикривала ці перевезення, неодноразово вилітала на бомбардування в тил супротивника, наносячи йому значну утрату. Тому вороже командування докладало всі зусилля, щоб шляхом інтенсивного бомбардування знищити нашу авіацію, що базувалася в Очакові. Фашистські літаки - і поодинці, і цілими ескадрами - бомбардували аеродром.Одного разу три бомбардувальника СБ повертаючись з бойового завдання без прикриття винищувальної авіації були збиті двома «мессершміттами» прямо під Очаковом.На початковій стадії війни радянська авіація втратила основну частину авіації, до того ж залишені літаки були вже застарілі і часто виконували некомпетентні для них завдання. З виходом супротивника на річку Південний Буг дії його авіації різко активізувалися.Враховуючи загрозливе положення для радянських літаків на очаківському аеродромі, командування вирішило перебазувати їх в інше місце,в район Бехтери. 7 серпня ескадра фашистських бомбардувальників атакувала евакуйовані судна .Сухопутна і корабельна зенітна артилерія відкрила сильний загороджувальний вогонь.Лад ескадри бомбардувальників розсипався.Цього дня фашистські літаки бомбардували каравани суден три рази, але безрезультатно, втративши при цьому два літаки типу ДО-215.
Початок бойових дій на суходолі ОчаківщиниВеликий текст
Війська Південного фронту відступали до Миколаєва, відкриваючи тим самим напрям до Очакова.9-а армія під тиском перевершуючих сил супротивника продовжувала відходити на схід і оголяла правий фланг Приморської армії,яка відійшла на рубіж: Любополь- Стара- Вайдаліновка- Карпово- Беляєвка- Каролійо-Бугаз. 8 серпня ворог перерізав шосе Одеса-Миколаїв. З подальшим відходом 9-ої армії до Миколаєва остаточно був відкритий напрям на Очаків. Командуванням ОУС з метою розвідки були вислані посилені дозори на перехрестя доріг в районі сіл Червоні Кошари і Камбурлєєвка.Недалеко від Анчекрака розвідники виявили передові частини супротивника, з якими зав'язали перестрілку.11 серпня, за даними розвідки, перед Анчекраком (це в 25 кілометрах від Очакова) з'явилася група ворожих танків, а до кінця дня гітлерівська мотопіхота з танками зайняла населені пункти Комісаровка, Нечаяне і Анчекрак.У матеріалах німецько-фашистського командування, що відносяться на початок серпня 1941 року, мовиться:
«4-а румунська армія на крайньому південному крилі східного фронту має на своїй меті Одесу, яку супротивник зі всією очевидністю повинен був захищати.У зв'язку з цим 50-ій піхотній дивізії було поставлено завдання прикрити з правого флангу побережжя Чорного моря між Одесою і гирлом Південного Буга. На марші туди навряд чи потрібно враховувати ворога, але разом з тим є вірогідним, що росіяни не віддадуть без бою невелику морську фортецю Очаків, розташовану посередині ділянки».
12 серпня по розпорядженню віце-адмірала Г.І.Левченко Очаківський укріплений сектор виведений в самостійну організацію і почав підкорятися безпосередньо командувачеві Чорноморським флотом. Командування ОУС отримало наказ вести бої самостійно, силами гарнізону, обороняючи Очаків і острови Первомайськ та Березань.У ніч на 12 серпня до Очакова підійшов канонерський човен «Червона Вірменія» для надання вогняної підтримки частинам Очаківського укріпленого сектора. Крім того, командуванням Чорноморського флоту було вирішено виділити частину сил з артилерією і дислокувати їх на Кінбурнській косі, а торпедні катери розвернути в Каркинітську затоку.До вечора 12 серпня винищувальний батальйон (чисельність - близько 200 чоловік) отримав наказ зайняти позиції на передовій лінії оборони, в п'яти кілометрах від села Анчекрак, прикриваючи південно-західний напрям . Смуга оборони проходила по контуру курурудзяного поля і служила хорошим маскуванням.Винищувальний батальйон поступав в підпорядкування командирові 141-го стрілецького батальйону капітанові Антону Олександровичеві Бондаренко. З цим підрозділом винищувальний батальйон розташувався на правому фланзі.Комбат Шевченко давав команду ротним, де їм займати оборону. Незабаром кожен взвод, кожне відділення і кожен боєць отримали свої ділянки і тут же приступили до відриття своїх окопів, комбат наказав замаскувати окопи і траншеї кукурудзяними стеблами.Праворуч від об`єднаного батальйону займали оборону саперна рота під командуванням старшого лейтенанта Зайцева і його помічника по політичній частині Рожкова, загін моряків під командуванням майора Сучиліна і політрука Абрамова; за ними - на ділянці аж до Дніпровсько-Бузького лиману - оборонялися підрозділами погранкомендатури під командуванням майора А. П. Ізугенєва. На лівому фланзі від 141-го стрілецького батальйону до Березанського лиману тримали оборону моряки 45-ої авіабази, пересувний загін з надстроковиків і червонофлотців тилових частин під командуванням командира 45-ої авіабази майора Б. І. Нажубаєва, начальника штабу С. П. Кувшинова, коменданта бази старшого лейтенанта В. В. Піскарьова, добровольчий загін під командуванням молодшого лейтенанта А. І. Алексєєнко.Основною ударною силою Очакова були 15-а і 22-а фортечні 203-міліметрові далекобійні батареї. До 13 серпня, розвиваючи наступ, супротивник силами 72-ої німецької піхотної дивізії підійшов до Аджіаськи, розділивши три осередки опору:Очаківський, Одеський та Миколаївський.
13 серпня 1941 року 50-я німецька дивізія генерал-лейтенанта К. Холлидта форсувала Тилігульський лиман і в другій половині дня спробувала увірватися в Очаків, Але воїни 15-ї берегової батареї зупинили наступ фашистів своїм вогнем на правому фланзі в напрямі на Парутине; від села Турчаниново - на Каборгу і Дальній Бейкуш. У наступ пішла німецька піхота підтримувана танками. Бійці 15-ї та 22-ї батареї припали до зброї, беручи на мушку ще далекі цілі, чекаючи команди .Почався обстріл з гармат і кораблів : це 15-а і 22-а батареї, канонерський човен «Червона Вірменія», сторожовий корабель «Кубань» і монітори Дунайської флотилії відкрили могутній і ефективний вогонь по ворогові. Вогнем сухопутних батарей корегував старший лейтенант Н. А. Юрасов, вогонь корабельних гармат - лейтенант Л.С. Сиркин. Залпами артилерії і бомбардуванням з повітря літаками ПЕ-2 було підбито декілька ворожих танків.Героями дня був старший лейтенант Н. А. Юрасов і три червонофлотці. Коли фашисти виявили їх наглядовий пункт і почали оточувати його, прагнучи захопити артилеристів в полон, вони зайняли кругову оборону і зустріли гітлерівців дружним вогнем. Так як ворог мав чисельну перевагу Н. А. Юрасов, викликає вогонь 15-ої батареї на себе. Коректуючи стрілянину знарядь, він зі своїми бойовими товаришами відбиває атаку ворога. Проте вночі гітлерівці знову оточили наглядовий пункт Н. А. Юрасова. Але вони з боєм вирвалися з кільця оточення і вийшли до своїх. Шрапнельні снаряди , рушнично-кулеметний вогонь завдали супротивнику значних втрат і змусили відійти на початковий рубіж. Атаки супротивника були відбиті на всіх ділянках лінії оборони Очакова. Захопити Очаків з ходу німцям не вдалося ! Гітлерівці відкрили сильний артилерійський і мінометний вогонь по основних об'єктах міста і по передовій .Після артвогню почалося бомбардування позицій з повітря.Цього дня фашистські літаки 11раз бомбардували Очаків і його об'єкти в радіусі сектора оборони. Саме тоді на травезі мису Аджигол був потоплений завантажений пшеницею великотоннажний теплохід «Поліна Осипенко», що йшов з Миколаєва. Капітанові теплохода, який палав, вдалося відхилитися від фарватеру і посадити судно на грунт. В результаті корпус судна повністю під воду не пішов. В період окупації затоплена пшениця рятувала близькі села від голоду взимку, коли до човна можна було підійти по льоду. За наказом коменданта погранкомендатури майора А. П. Ізугєнєва на порятунок людей відправлені теплохід «Червона Молдавія» і сторожовий корабель «Кубань» .Цього ж дня в повітряних боях над Очаковом були збиті ще два німецькі літаки-винищувачі типу МЕ-109 і узятий в полон один льотчик. До кінця 13 серпня ворог вів артвогонь з невеликими перервами.У бойовому донесенні супротивника за 13 серпня 1941 року про початок наступу на Очаків мовиться:
«...в цей же день 50-ій піхотної дивізії стало відомо про те, що її чекає бій за фортецю! Розвідка донесла, що Очаків готовий до оборони... »
14 серпня гітлерівці підійшли до Очакова. Їх зустріли бійці окремого стрілецького батальйону під командуванням капітана Бондаренко, 15, 22-а берегові і 2-а противокатерная батареї, 2-а бригада торпедних катерів, воїни очаківської прикордонної застави, на чолі з комендантом А. П. Ізугеневим. Ворожа артилерія обстрілювала місто, німецькі бомбардувальники бомбили Очаків. Захисники міста, надаючи завзятий опір, до останньої можливості утримували його. На захист міста встало все його населення. Троє діб ворог безперервно бомбив місто. Воїни 84-ї, 89-ї зенітних батарей і 9-го винищувального полку захищали його з суші і повітря. З моря прикривали конвої недобудованих кораблів, які виходили з порту. 16 серпня ворог наступав на місто вже з трьох сторін.Очаків продовжував оборону, але до 20 серпня радянські війська вже залишили Миколаїв і Херсон, тому командування прийняло рішення евакуювати гарнізони Очакова на Кінбурнську косу. 21 серпня німці з союзниками захопили Очаків. Через 35 днів гарнізон форту Первомайськ відступив до Кінбурнської коси,а потім до Тендри .