Користувач:Макушев/Чернетка

МИТНА АДМІНІСТРАЦІЯ - сукупність публічних органів влади, які здійснюють захист економічних інтересів держави шляхом митного контролю та оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон, стягнення митних зборів, протидію контрабанді та порушенням митних правил.

Призначенням митної адміністрації

Призначенням митної адміністрації є створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення безпеки суспільства, захист митних інтересів держави. Під час розробки довгострокової концепції модернізації вітчизняної митної адміністрації слід врахувати не лише функціональну складову, яка має базуватись на рекомендаціях Всесвітньої митної організації та кращих практиках європейських митних адміністрацій, а й необхідність формування адміністративно відокремленої, ефективної організаційної структури здатної забезпечити належне управління. У ході модернізації вітчизняних органів митної адміністрації достатньо велика увага має приділятися вивченню досвіду інших країн, його критичному аналізу та адаптованому використанню, а вибір європейського вектору розвитку нашої країни змушує приділити посилену увагу дослідженню моделей організації та управління митними адміністраціями в країнах-учасницях Європейського Союзу. Крім того, слід звернутись до позитивного досвіду більш розвинених країн в цьому питанні: здійснення реформ має бути спрямоване на покращення керованості та контрольованості митних органів та їх діяльності.

Основні види діяльності, що виконуються всіма митними адміністраціями Європейського Союзу

До основних видів діяльності, що виконуються всіма митними адміністраціями Європейського Союзу, належать:

- управління оформленням товарів, у тому числі:

    - моніторинг входу і виходу товарів для переробки;

    - обробка митних декларацій та управління митними процедурами;

    - використання торгових обмежень;

    - виставлення рахунків і збір митних зборів та інших платежів і управління гарантіями;

- контроль, у тому числі:

    - планування ризику та орієнтації органів управління;

    - перевірка документів і фізичні перевірки;

    - проведення офіційних розслідувань;

    - аудити операторів, що беруть участь у торгівлі, по відношенню до різних типів ліцензій;

    - дотримання правил, у тому числі: розслідування та судовий розгляд у кримінальному або адміністративному порядку та санкції, а центральне місце серед складових підтримки найбільш важливих горизонтальних процесів належать: управлінню даними, включаючи управління великими обсягами даних з торгівлі; управлінню бізнесом - управлінню більше 3 млн. клієнтів, що беруть участь у торгівлі, у тому числі: ідентифікації та реєстрації, наданню інформації; отриманню різних ліцензій; управлінню ризиками, включаючи їх виявлення, оцінку, аналіз і пом’якшення численних видів і рівнів ризиків, пов’язаних з міжнародною торгівлею товарами.

Відмінності митних адміністрацій держав-членів Європейського Союзу

Хоча митне законодавство і директиви Європейського Союзу в цій сфері є загальними, а окремі бази даних, навіть, спільними, значення окремих країн, і зокрема, кількість людських і фінансових ресурсів, наявних у розпорядженні митних адміністрацій, а також національні процедури і національні інфраструктури значно відрізняються між державами-членами. Зокрема, до першої групи віднесемо п’ять митних адміністрацій, що складає 17,8 %, які не підпорядковані жодному міністерству або відомству, являються фактично самостійними державними структурами митного спрямування, які підзвітні лише урядам: Агенція митниці та монополій Італії, Національна митна служба Румунії, Адміністрація митних та акцизних зборів Люксембургу, Митна адміністрація Чеської республіки, Митне управління Швеції.

Друга група включає одинадцять митних адміністрацій (39,3 %), чиї функції також відокремлені від будь-яких інших державних органів, проте організаційно вони входять до складу Міністерства фінансів: Митне агентство Міністерства фінансів Болгарії, Генеральна дирекція митниць та акцизних зборів Міністерства фінансів Греції, Митний департамент Міністерства фінансів Кіпру, Митний департамент Міністерства фінансів Литви, Митний департамент Міністерства фінансів Мальти, Митна служба Федерального міністерства фінансів Німеччини, Митне управління Директорату Фінансової справи Міністерства фінансів Словаччини, Фінансова адміністрація Міністерства фінансів Республіки Словенії, Митна служба Фінляндії, Головне управління митниць та акцизних зборів Міністерства економіки та фінансів Франції, Митне управління Міністерства фінансів Хорватії. Найбільша питома вага серед європейських митних органів припадає на об’єднані податково-митні структури, проте вони не є однорідними в питаннях підпорядкування та підконтрольності: одна частина являє собою митно-податковий структурний підрозділ фіскального міністерства, а друга представлена самостійною урядовою службою, до повноважень якої віднесено і стягнення податків (у тому числі митних платежів) і здійснення процедур митного контролю і оформлення. Вказані обставини дозволяють віднести їх до різних моделей організаційної структури.

Третя група об’єднує чотири митні адміністрації (14,2 %), які функціонують в якості інтегрованого податково-митного (фіскального) відомства: Королівська податкова і митна служба Великої Британії, Служба податків і мит Ірландії, Служба державних доходів Латвії, Національна податкова та митна адміністрація Угорщини.

Четверта група сформована з 8 об’єднаних податково-митних адміністрацій (28,7 %), що входять до складу фінансових відомств своїх країн в якості структурної одиниці: Митне управління Федерального міністерства фінансів Австрії, Головне управління митниць та акцизів Федеральної служба фінансів Бельгії, Центральна митна та податкова адміністрація (СКАТ) Міністерства податків і зборів Данії, Податково-митний департамент Міністерства фінансів Естонії, Державне податкове агентство Міністерства економіки і фінансів Іспанії, Податкова та Митна Адміністрація Міністерства фінансів Нідерландів, Національна податкова адміністрація Міністерства фінансів Польщі, Податково-митне управління Міністерства фінансів Португалії.

Систематизація існуючих в Європейському Союзі організаційних моделей функціонування митних адміністрацій

Систематизація існуючих в Європейському Союзі організаційних моделей функціонування митних адміністрацій дозволяє розподілити останніх на чотири групи: - митні адміністрації, які не підпорядковані жодному міністерству або відомству, і являються фактично самостійними державними структурами митного спрямування; - митні адміністрації, чиї функції також відокремлені від будь-яких інших державних органів, проте організаційно вони входять до складу міністерства фінансів; - митні адміністрації, які функціонують в якості інтегрованого фіскального відомства; - митні адміністрації, які разом з податковими адміністраціями входять до складу фінансових (фіскальних) відомств своїх країн в якості структурної одиниці.

Організаційна структура митних адміністрацій країн-членів Євросоюзу

Організаційна структура митних адміністрацій країн-членів Євросоюзу дозволяє виокремити три варіанти організації управління такими органами: до першого - з трирівневою моделлю управління митними адміністраціями належить двадцять держав Європейського Союзу (71,5 %), які об’єднують 87 % території Європейського Союзу та 96 % населення; другий варіант з дворівневою моделлю управління о брали сім країн (25 %), які об’єднують 11,5 % території та 3,5 % населення; третій варіант з однорівневою структурою митної адміністрації існує в одній країні (3,5 %), яка займає 1,5 % території Європейського Союзу, де проживає 0,44 % населення. Вказане дає можливість констатувати, що спрощені схеми урядування (другий і третій варіанти) властиві країнам з нечисленною кількістю мешканців та невеликою територією, натомість трирівнева модель управління дозволяє ефективно здійснювати свої функції митними адміністраціями переважної більшості європейських країн, у тому числі схожих з Україною за територією і населенням.

Найбільша кількість європейських митних служб (майже 40 %) сформована на умовах достатньої автономності і здійснює митну справу під керуванням та контролем міністерства фінансів. З огляду на те, що саме така модель дозволяє сконцентрувати зусилля та підвищити ефективність функціонування спеціалізованої моно-структури, не зменшуючи при цьому її керованості з боку центрального державного органу, що формує митну політику, видається, що цей досвід цілком може бути опрацьований та використаний в наступних кроках реформування митної системи України з метою розробки механізмів функціонування вітчизняної митної адміністрації у формі окремого інституту, підпорядкованого Кабінету Міністрів України із спрямуванням та координацією через Міністерство фінансів.

Основні міжнародні інституції, яким належать головні ролі в координації та уніфікації діяльності митних адміністрацій у світі

Головні ролі в координації та уніфікації діяльності митних адміністрацій у світі належить трьом основним міжнародним інституціям: Організації об’єднаних націй, Світовій організації торгівлі та Всесвітній митній організації, завдяки зусиллям яких за відносно невеликий історичний період у сімдесят років сформовано відкриту, передбачувану та недискримінаційну систему міжнародної торгівлі, уніфіковано підходи до застосування заходів тарифного регулювання, вирішення міжурядових спорів економічного характеру та запропоновано оптимальні моделі функціонування митних адміністрацій, а також рекомендовано використання стандартизованих методів їх роботи. Поряд з обов’язковими стандартами, Всесвітньою митною організацією вироблені моделі рекомендованої поведінки - Рамкові стандарти безпеки та полегшення світової торгівлі, котрі формалізують єдиний набір вимог до митних адміністрацій і учасників зовнішньоекономічної діяльності та безпосередньо впливають на організацію діяльності митниць для досягнення одноманітності та передбачуваності в їх роботі. Додатковим інструментом для вдосконалення діяльності митних адміністрацій виступають Митні прототипи (customs blueprints), які визнаються каталізаторами модернізації та являють собою певні інструкції, вироблені на основі практики Євросоюзу, або еталон для використання з метою оцінки рівня діяльності та здійснення власних кроків до кращої митниці. Враховуючи міжнародні зобов’язання України щодо використання «customs blueprints» у ході реформування власних митних органів, слід розпочати їх комплексне практичне застосування, при цьому слід звернути особливу увагу на ефективність підходу, якщо функціональна перебудова ініціюється і здійснюється «з середини» митного відомства.

Напрямки реформування митних органів України

Стратегічним напрямком реформування митних органів України є максимальне наближення організації їх діяльності до визнаних у світі стандартів, а пріоритетом має стати концептуально новий порядок взаємодії митниць з суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, що дозволить поліпшити якість, забезпечити прозорість та підвищити ефективність роботи митниць. Головним координатором взаємодії митних адміністрацій, узгодженості та уніфікації митних систем країн, розвитку і впровадження сучасних технічних засобів контролю і митного законодавства, а також вдосконалення організації та управління митними органами є Всесвітня митна організація, а базовим орієнтиром для імплементації міжнародних стандартів митної діяльності - Кіотська конвенція, стандартні правила якої реалізовані в митному законодавстві України за виключенням окремих позицій, які і сьогодні потребують подальшого розвитку: попереднє інформування, аналіз ризиків, уповноважений економічний оператор, механізм єдиного вікна, пост-митний контроль, сучасні інформаційні технології. В умовах євроінтеграційного вибору України зростає значимість такого елементу комплексної модернізації діяльності органів митної адміністрації, як впровадження антикорупційних механізмів, оскільки формування, виховання та контроль доброчесності поведінки посадових осіб є пріоритетним напрямком діяльності митних адміністрацій країн Європи.

Автори публікації

1. Макушев Петро Васильович, доктор юридичних наук, професор кафедри історії теорії держави і права, Університет митної справи та фінансів.

2. Хрідочкін Андрій Вікторович, доктор юридичних наук, доцент професор кафедри підприємництва, організації виробництва та теоретичної і прикладної економіки, Український державний хіміко-технологічний університет.