Георгій Ант
Георгій Ант - ім"я автора частини Дум Нового Заповіту в Січеслові (Січеслов. Українська Книга Пам"яті і Характерництва - НОЦентр "Січова академія", Запоріжжя-Київ, 2010) Ось деякі з Дум: Новий Заповіт Господь Бог ваш воздвигне вам із братів ваших Пророка, як мене. Слухайтесь Його в усьому, що Він ни говоритиме вам. Мойсей. Діяння, р. 3, в. 22. Розділ 1. 1 Ми рід людський: і Авраама хтось Родив. І був у нього й прадід. А в нас хай Б̀айда. (З Вишнівця Дмитро?) Від нього й родовід січовиків ми зладим.
2 Іде у тім ряду Косинський Християн: Одразу спроба, щоб Христа явити. Та мав з’явитися іще Богдан. 3 Ним Січеслов в Старому Заповіті Поставив крапку і почав Новий. Або його велику Передмову. 4 Шануймо Заповіт старий: Той Січеслов – історію козацьку Про ті часи преславної пори, Коли Богдан явився. 5 Не зненацька: Нам український Бог подав той Заповіт, Воздвиг Вождя з натхненного народу. Бо Україна з заходу до сходу Була вагітна ним десятки й сотні літ. 6 І він прийшов у вогнянім вінку, Повів народ в історію народів. Не сорок літ водив, вже й не в своїм віку: Водив над триста літ. А, може, й досі водить. 7 Він водить нас, допоки Бог пошле І сповниться Закон: Заступник прийде від самого Бога. Народиться не у сяйних чертогах, А виведе нас до сяйних висот. 8 Його, як водиться, розіпнуть чи отруять. Та Бог не дасть: воскресне наш Христос. Якщо й не вірить у пришестя хтось, То що ж: там був Хома, А в нас, можливо, Юля.
9 Нас не пустелею – руїною водили. Будови падали і піднімались знову. Як в первозданнім хаосі, де Провидіння сили Майбуття нашого заклали праоснови. 10 Над нами був безсмертний дух Богдана. І Дух Святий нас кожного христив. Та наш Христос не йшов – людина богодана – І сан Заступника лишався все пустим. 11Ми славим тих, хто за це діло брався. Хто йшов услід Розп’ятого Христа. Хто став на прю й загинув – не зламався. Чиї до Правди кликали уста. 12У муках смерть і славу прийняли Апостол, Полуботок… І бунтар великий Мазепа. До святих пішли… За ними рушили нові – Симон Петлюра, Степан Бандера, Січові Стрільці… 13 Їх всіх питав з небес Богдан похмурий: “Ти той, кого ми ждем?..” Та ні, іще не ці. 14 – “Чи діждемось ми Вашингтона З новимі праведним законом? – Пророк волав. – Борись, борись! І діждемо-таки колись”. 15 –А хто ж? Коли? – благали душі щирі, Уже й слабкі, зневірені ущент. – Де наш Заступник? У борні чи в мирі Прийди! – Й родивсь він: Президент. 16 В забутім Богом і людьми куточку На плугом і мечем розораній землі Вкраїнська Мати дала біль синочку За свій народ, христила у жалі. 17 Й перехрестила, коли став на ноги, В дорогу рушив рано на зорі. Дала йому чистенький у дорогу Рушник, що вишила на тій порі. Розділ 2 1 Перед пришестям нашого Христа – Заступника і Президента – Антихрист правив світом. Вже й до ста Років доходило те панування мертве. 2 Храми Христа-Спасителя Ісуса, Були зруйновані. І Біблія свята В печах горіла. Вся епоха та Була епохою безбожжя і бездушшя. 3 Косила смерть старих і немовлят. 4 Антихрист Іродів на нашу Україну, Мов зграї, посилав. На брата брат Цькувався для її загину.
5 І не один Предтеча стятий був На примху не ’днії Іродіади. 6 Співались гімни і гули паради В честь Сатани на кам’янім гробу.
7 Але Предтечі йшли. Христились і христили. І сповіщали про прихід Того, Хто стане спереду Спасительної Сили. 8 А люд натомлений в пітьмі
чекав Його.
9 І сталось чудо: імператор зла Наразі згинув в мороці зловоннім. Його імперія розпалася до тла. І прокотився грім у велелюдді соннім. Розділ 3. 1 Тоді великі чудеса творились… Горбач з’явився з міченим чолом І зник. 2 Нащадки Сі́чі всюди пробудились, Ба навіть ті, що вже давно було В чужих краях далеко народились. Та “Розпрягайте, хлопці” хтось навчив… 3 Хтось бачив Мамая з Сірком (божились!). Два характерники співали тихо в чин: “За світ встали козаченьки”… 4 Прозрівали, на дива, сліпі, Від повод̀ирів зовсім відмовлялись. 5 І чувся часом якийсь дивний спів на Хортиці. Мов з-під землі вчувалось: “Закувала та сива зозуля…” 6 Див̀а були не бачені й не чулі. У Капул̀івці, кажуть, віднайшли Сірка нетлінну руку, що в часи тривожні Її в походи брали. З нею йшли У бій. І вороги безбожні Тікали, лиш побачивши її. Бо сила в ній велика за своїх. 7 А на могилі кошового квітла Рясна калина, яку хтось ростив, З оп̀івночі щоденно поливав до п̀івнів (Так характерник, кажуть, заповів), Щоб знати все і вміть, що вмів Той. 8 І прислухались люди до тих слів. Розділ 4 1 Й тоді прийшла велика новина, Всіх схвилювала й збурила вона. 2 Прочули, що Дух Гетьмана вита, В людей вдивляється уважно і тривожно: Чи йде людина та, чи знов прийшла не та? Чи може він спочить, чи ні, іще не можна? 3 Він в кожного із нас на кожному посту Оцінює належну відповідність. І серед нас шука Людину ту, Хто вийде, як Христос, на велелюддя рідні. 4 Чека, коли надійде Син Людський Захисником стражденного народу. Хто прийме хрищення, помазання руки Самого Бога від самого роду. 5 Багато, ой, багато перейшло Крізь хрищення велике і суворе. Всі пронесли сумлінно жереб той. Та перелоги ті не кожен зоре. 6 А треба ще й посіяти, зростить, Пожати і врожай зібрати повний. І Україні на олтар знести. Не кожен депутат на те проворний. 7 На очі Гетьмана з’явився Президент. Той трохи здивувався на таке наймення. Але латину зна – зор’єнтувавсь в момент, Що він від Бога Син на нашому терені. 8 Й тоді Його христив на древньому Дніпрі, Благословив Помазанника Бога, При вічній Володимирській горі Омив дніпровською водою Його ноги. 9 Бо Президент – Заступник, як Христос, Народний Провідник із темряви у світло. Від Бога даний, Богові підзвітний. Його устами мовить Бог, Ісус Христос. 10 У слід за цим являв Бог чудеса, Давав знамення сили свого Сина. Розділ 5 1 Не буде дива, люди не повірять. В Святім Писанні визнано цей факт. 2 А Він новітнього спинив
Химеру-Звіря,
Що кошти у людей з’їдав. 3 Поліцефал В жадобі захлинувся. А на трупі Його розквітла квітка, що цвіла Ще в Київській Русі. Та згинула була В часи лихі на зламі чи на зрубі. 4 На пелюстках її явились лики Пророків українських осяйні, Своєї Матері-Землі великих Богонатхненних і святих Синів . 5 Уважно глянув мудрий Ярослав: Які вони, нащадки русичів? Чи україну зберігають? Чи Пам’ятають Києва стослав? Про те, що Русь – це він і київські князі, А не якісь другі, що із гряз̀і? 6 А ось вдоволений Мазепа:
що й казать –
таки вдалося Україні встать! 7 Віта Тарас вже сім’ ю вольну н̀ову. Борітеся, поборете , – нам шле. І молить Бога в царстві Божім там, Щоб ми діждались правди від Закону. 8 Франко шука новітніх Моїсеїв, А чи Спасителя на н̀овім роздорожжу. І будить Русь, щоби не спала й з неї Щоби сусіди не плели рогожу. 9 Натхненна Леся. Як вогонь досвітній, Її обличчя звернене до нас. І те, що не вмирає, шле в привітній Усмішці Мавки, що збудив Лукаш. 10 І Президент у першій іпостасі Русь-Україну пильно огляда, Її, хоч віртуальною, склада Докупи: так було на часі. Й віта нову, сучасну іпостась, Бо Президент постійно з нами ставсь! 11 Дививсь народ на квітку й дивувавсь Чудесно з’явленим із небуття обличчям. І дух Народу просинавсь, В життя вертались і слова і звичай. Розділ 6 1 Та й рознеслася слава Президента. Вже й фарисеям дивне те було: Звідкіль у Нього сила не моментна? А то від Бога все оте було. 2 Сам Гетьман дивувавсь і подумки питав: “Ти той, кого ми ждем?” – А бачачи, вітав. 3 Вітав Його просолений Сиваш, Приходив Йому поклик від Говерли. Чумацький Шлях почистив свої перли Та й простеливсь під ноги йому аж. 4 І головний на той час фарисей Дав Йому пост найважчий у державі. Щоби сказати: “Ось пророк ваш цей Не впорався, дивіться, як він править”. Сказати: “Бачте, жодна націдея В нас не спрацьовує”. 5 Та фарисея Він не злякавсь і став з кермом, Посіяв і зійшло зерно. 6 Тоді й пішли за ним ті Посланці, Яких обрав Він, щоб несли Ідею. 7 Пізніше стануть на Майдані ці Посл̀анці перші. 8 Йшов Він разом з нею – Чи Магдалиною, чи Матір’ю, чи... Знав те тільки Бог. 9 І він на фарисеїв Наслав оману. Страх їх обуяв Перед малою жінкою. Від неї Вони чекали втрати привілеїв. 10 Злякавсь її і Додсон-Пупілат. Побачив у ній образ України, Що конкурує. Взяв Трубу в обхват: “Труба двох не втрим̀̀ає”, – аж посинів. 11 І почалось цькування, щоб Його Лишити найзавзятіших Посл̀̀анців. 12 Та гнів великий, пристрасті вогонь Старання злісні викликали. Пранці Покрили Пупілатових служак. Й не міг Його згубити він ніяк. 13 Послав він в Україну Чорну Морду Колону п’яту у кулак зібрать, У Дикій Раді Йому битву дать. Та ремствування викликав в народу. 14 Всі бачили Його святі діла, Всі Президента бачили у ньому, Що йде попереду народу, щоб була Національною дорога без утоми. Розділ 7 1 Але який то шабаш був відь̀ом! Яка то битва за їду знялася! 2 Всі фарисеї зладили й притьмом Вся зграя ’нтузіазмом зайнялася. 3 Тойчиясмертьвяйці відкрив дорогу Хаму, Що з небуття приїхав на ослі. Міняльщики вірвалися до храму, Все продавати стали наосл̀іп. 4 Мітлу схопила Конотопська Відьма І К̀орчі корчилися узлісно в Телесвіт. Імперські отприски на карк
сідали сидьма
І ноги звішували, як і сотні літ. 5 Союзи, блоки, клуби, ветерани Ісконно правильного в світі язика Закублились таким бенкетом п’яним, Який і Фарисея налякав. 6 Та все те лиш посилило молитви Й прохання в Бога Його захист дать. Спасителя народ став більш просити, І очі всіх звелись на Президента стать. 7 Зростала кількість Посланц̀ів від Нього, Загони праведників повсякчас росли. І не могли зробити проти того Всі разом нечестивії були. 8 Їм Бог затьмарив розум. Почало Таке гоніння на Його Посл̀анців, Що охопило всіх і вся було. Відьм̀и на шабаші, де завзяття гуло Навкруг Його найближчого Посланця, Бісівську пісню склали в своїм танці.
ТОРЖЕСТВЕННА ПІСНЯ НА РАДІСНЕ ОБРЕТІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ Ми довго йшли без націдеї. Тепер ідея у нас є. І православні й іудеї Молили бога не всує: В нас є ідея! Смакуй, як дулю В саду Гетьсманськім. Ми зловим Юлю! Злились в єдиному пориві Усі, хто входить в наш народ. І ясно бачать в перспективі Новий у ловлі поворот. Вперед до світлої вершини! Вперед до нових перемог! Вперед, і женщини й мужчини! Той хто не з нами, просто лох.” 4 Йшли з барабанним боєм у похід. 5 Йшли ЗА Єдину і Багату Україну. Для себе, звісно. 6 Та такий нарід Попавсь їм не свідомий: не підтримав . 7 В них наче Ірод раптом уселивсь, Реінкарнація скоріш всього його. 8 Почули стіни , що отак, як і колись, Вони рішили нищити того, Нагадував Пророка хто чи торував Дорогу Президентові. Уста Чиї Бог правді відкривав, Хто вірив в українського Христа. 9 Але лиш тіло спромоглись убить . А душі праведні лишались між людьми, Благовістили й кликали, щобѝ Покаялись і просвітліли ми. 10 Люд відвернувсь від іродових банд, Що нищили Великих Немовлят. 11 Два Лева відчайдушно заревли, Побачивши свої електорати. 12 Й тоді на Нього змову завели, Щоб відтіснити якось, щоб дістати. Розділ 8 1 Зашелестіли гроші в гаманцях, Затрепетали знадливі посади. 2 А Чорна Морда нагнітала страх, Із тайників висовувались Згади. 3 І Дику Раду спрутом обплели, Де залякали, де перекупили. Брехали, обзивали, бруд лили, Бік Морди вішали щосили. 4 І з Пупілатом зладивши контакти, Йому Голгофу стали лаштувати. Розділ 9 1 З давен в лісах і плавнях України Жили прості язичнецькі боги. Вони вставали рано що ни днини, Той ліс розчісував, той чистив береги. Гуляв лугами красень Перелесник, Русалок пестив, Мавок лісових. 2 Роки спливали, розквітали весни Поверх усіх і радостей і лих. 3 Всі ті боги, всі духи живі й нині, Все так же справу здійснюють свою. 4 Та вже ніхто не ходить у свитині І києм не розмахує в бою. Нові зросли у духів покоління. Є добрі і лихі, як той Тюменський Газ. 5 Та всі вони Всевишнього творіння, Під омофором стали у наш час. 6 Всевишній утвердив правдиву владу, Закликав жити як велить Закон. Тепер усі дотримуються ладу, Що Заповітом встановив Покон. 7 Покон віків від Бога в Україні (Його імен ніхто не може знать!) подав нам Січеслов. Його віднині щоденно мусимо з повагою читать. 8 Січ утвердила гідність українців, Січ нашу славу в світі здобула. 9 Із Січеслова нам предстали Лиця, Богонатхненні в слові і ділах. Їх Бог веде. Нових виводить в братстві І через них свій Заповіт дає. 10 Шануймося у цім святім багатстві, Шануймо те, що Бог нам подає. 11 Збулось те диво дивне на Говерлі, Відбилось в водах Сиваша й Дніпра: Всесильним голосом у д̀уші ниць поверглим Влив Бог бадьоре рішення: – Пора! Розділ 10 1 Був день святий – Свободи Акту День. Ішов народ на верх, як і завжди, Говерли. І разом з усіма Він також там іде Очиститись від втоми і від скверни. 2 Раніше всіх зійшов Нечай-мольфар. Всевишньому вклонивсь і духам слово мовив. І раптом зупинивсь, неначе з яких чар, До Нього підійшов і першим було слово: 3 “Мій Президент!” 4 “Тебе народ чекає. До Тебе Бог тут буде говорить. Ти Той, про Кого з краю і до краю По Україні слава прогримить”. – 5 Народ вітав, бо бачив Президента. І раптом хмара вкрила геть гор̀у. Він на вершині зник за щільну хмару десь там. 6 І прогримів глас Божий:–“Говорю До тебе, мій народе України! Це Син улюблений Мій, що Його пошлю До всіх слов’ян, до кожної людини, Що Світ Мій любить. І благословлю Мир на Землі” .– 7 Якусь годину У хмарі був невидний Президент. А коли вийшов в сяйві, за хвилину Де й ділись хмари. Скинувши кашкет, Заговорив Він до усіх присутніх І крок за кроком їм назустріч йшов. 8 На кожнім кроці говорив про сутні Діла, натхненні Богом. Тоді сказав слова від свого Бога. 9 “Нема людини, яку Бог не любить І в руки її діла не дає. Усі потрібні людям, хай не губить Ніхто талан, хай робить всяк своє”. 10 “І перша гривня кожного і всіх Призначена життю й душі людини, Бо без людини не бува утіх, Бо без людини світ буде пустинний”. 11 “В загальну справу вносять лепту всі Одну й ту ж міру від своїх добутків”. 12 “А влада не для примхи носіїв, Не для багатства, ради оборудків – Для служби людям владу Бог дає, А не для того, щоб копить своє”. 13 “Не рушмо лад Господній у навкіллі Й Бог мир оселить у душі і в тілі”. 14 “Постійно пам’ятаймо: лиш в родині, В сім’ї своїй ми з Богом у ладу. Про батька й матір, про добро в дитині Постійно дбаючи, відвернемо біду”. 15 “І дух високий в кожного хай буде В стосунках з кожним, в побуті, усюди”. 16 “Міщани й місто, город̀а і гр̀ади, Облиште свою пиху і селу Вклоніться низько, яко син, що радий Віддати матері і шану і хвалу.” 17 “Шануймо Січ, січовиків – з козацтва До сьогоденних воїнів своїх. Їх Миколай - угодник учить братства, З Покровом Мати Божа предстоїть.” 18 “Шануймо кожного народу іпостась, Бо всі народи – Божий чин і діти, Як і відстоювати перед ними вміти Слід свій народ”. 19 І слава рознеслась. 20 З Карпат спустилась на Поділля і Полісся, Дніпрове Поверхів’я і Пониззя – 21 Дорогами одвічних мігрувань Людей, які уклали Україну. 22 І навіть Прип’ять, ця етнічна грань, Припоною не стала для зупину. Розділ 11 1 Ходив Він з хати в хату міст і сіл З своїми Посланц̀ями, стукав в двері Щонайглухіших душ,
запрошував за стіл
Для щирої розмови і вечері. 2 Натхненні ним, відкрили очі люди, Чолом просвітли, встали із колін. Повірили Йому, що справедливість буде. Пісні лунали у надії змін. 3 “Жити буде Україна, доки є в нас сила. В дружній праці об’єднає Нас Вітчизна мила”. 4 “У народів вільних колі, Ідучи за часом, Шану краєві своєму Здобуваймо разом”. 5 “Ми в державі власній зладим за людським звичаєм. Новим праведним Законом Її увінчаєм.” 6 “У новій сім’ї великій встанем, як отава. Пом’янем всіх тихим словом, А героям – Слава!” 7 “Через дні, через століття Україна йтиме. Ясне небо, стигле поле Збережем святими”. 8 “Січчю станемо, як треба, за свою свободу. Доведем, що ми нащадки Великого Роду.” 9 Дух Гетьмана не раз звертавсь до Нього, До Його дій уважно придивлявсь. “Ти Той, Кого ждемо ми всі?”
– питавсь.
10 І відповідь була: – “Найкраще всього, Що український дух проснувся в українцях. А дух не вб’є уже ніякий вбивця”. 11 Те бачили і чули фарисеї, Стривоживсь Чорна Морда й Пупілат. І підняли вони із темряви всієї Тогочия(відомо)смертьвяйцібула . Розділ 12 1 Звернувся Президент до Посланців своїх: “Куди я йду, на те є Божа воля. Я радуюсь, що в мене така доля. 2 Голгофа жде мене. Але у мене ви. Ви є у українського народу – Юдеї, росіяни, мусульмани –
всі є Ми.
3 Про Україну думайте завжди. По-українськи думайте і згода Нехай не полишає вас. Будить Покликані ви Господом людей, Нести їм світло праведних ідей”. 4 Йому не треба було зрадника Іуди, Щоби віч-на-віч стріти палача. Палач відомий і палач був всюди. І саме так: не кат його стрічав. 5 Бо скрізь були обійми й ласки братські З отрутою в бокалі для вина. На це вони голінні й дуже хвацькі: Без мокрого – і нічия вина . 6 І, як належить, три доби раділи Всі фарисеї. Тричі Пупілат Хвалу возносив, славив темні сили, Стрічаючи по ранках свій доклад. Розділ 13 1 Не думали лукаві фарисеї Що сили Він черпає, як Антей, В своїм народі, із землі своєї, 2 Що Богом був призначений на те, Щоб захистити свій народ народом. І встали всі від заходу до сходу. 3 Піднявсь Майдан: Нам чорт не пан! Народу голос не стихав, не гас: 4 “Горить помаранчевий колір в стрічках, прапорцях, прапорах. Нове слово нашої долі зове подолати свій страх.” 5 “У нас є провідник! Він, як новий Христос, отруєний, воскрес для України. Й ми не дозволимо, щоб путь нам мітив хтось, хоч путній, хоч непутній, для руїни.” 6 “Ми всі тут –
Січове духовне братство!Тут
ми станем Січчю за права і волю. Ми об'єднаємо Схід з Заходом. Зростуть і наша єдність, наша честь, роздолля.” 7 Рефрен звучить, народ не замочить: “Горить помаранчевий колір в стрічках, прапорцях, прапорах. Нове слово нашої долі зове подолати свій страх.” 8 І голос з Вишшя, наче грім, гримить. Хай чують всі і кожен хай не спить: 9 “Господь Бог ваш воздвигає вам із братів ваших Пророка. Слухайтесь Його в усьому, що Він ни говоритиме вам. 10 Він – Президент. Його тепер тримайтесь. З ним гордо вийдете в широкий Божий світ.” 11 Січі Старий вже Заповіт не забуваймось І здійснюймо Новітній Заповіт: 12 Свого Спасителя, Заступника свого Народ сам творить, не ждучи кого! Січовим роєм пильно береже, Щоб не потрапити знов у полон уже.
В СТАРИЙ ЗАПОВІТ СІЧЕСЛОВА ЕКСКУРС 1. У різних ликах Бог для нас є близьким. Він нас єднає, судить і проща, через єдине Слово Українське і творить дух, і волю сповіща. Молімось Богу, як молились Предки, і Дух творімо у своїй душі родинним словом, легко чи нелегко, і довговічні будем без межі. 2. 1 ... Його тому і Орієм назвали: щойнонароджене пручалось і кричало. Йому в колисці місця було мало. Він дуже швидко й бігати почав. 2 А коли виріс, рід свій очоливши, і землю обробляти научивши, став знаменитий винайдом сохи. 3 Так всі тоді навколо й говорили: оре, зорав. Орієць не плохий із роду Орія удався: були сили, було завзяття, досвід сам прийшов, то і достаток їх не обійшов. Колеса, коні та таки й воли – могуття оріяни набули. Плодитися ніщо не заважало, то їх невдовзі вже було немало. 4 Ми не історики, ми родослів’я пишем, ми рід в Старому Заповіті лише згадати хочемо і в Січеслов вписать. 5 Тоді була Даждьбожа благодать. Були при Ньому Яви різні й Няви. 6 І люди з ними ладили, бо знали: з усім на світі треба рахуватись, щоб з ним дружити, а не воюватись. 3. 7 Даждьбог – він скрізь
Даждьбог, по всьому світу.
Його лише по-різному зовуть. 8 Бо Бог так людям дав: свій власний Дух творити, свою культуру, свою власну суть. Єгова, Яхве, Саваоф – усіх культур і не злічити на Землі. 9 Та ж люди і себе самих назвати щоб, вдаються різних слів. 10 І ось вже оріяни ще й поляни, а потім русичами наріклись. Були в чиїхсь вустах вони погани, а згодом православні. 11 За віки води немало утече з ріки. 12 Даждьбог на люд свій гніву не тримав, коли слов’яни стали Саваофа в своїх молитвах звати. Хоч Триглав, якби лиш шанували хоч би троха. 13 Бо був завжди він довготерпеливий. 14 А тут ще й те, що Сина прийняли у своє серце. 15 Не хотів більш зливи , хоча й розвівся в світі дух гнилий. Хотів інакше упокорить люд. Хотів їм приклад показати Духу. 16 І щоб усі його узріли тут, і щоб повірили, щоб єдність дати руху, Він Сина власного, Єдиного Свого послав на жертву іменем Його. 17 Послав у світ з словами Заповіту – закону Божого для злагоди людей. 18 Лаврову гілку, тернами обвиту, в вінець Його вплели жерці ідей замість вітання й вдячності до Бога. 19 Та смерть поправши, Син Його воскрес. І русичі звернулися до Нього. 4. 20 Ось так: нема пророка і його чудес в своїй вітчизні. 21 Честь їм дав Даждьбог (вони Його інакше, звісно, звали, бо мови української не знали: у них була своя), у Свій чертог 22 ввів їхню діву. І від неї Сина Сином Вселюдським, Божим породив! 23 Спіткала їх тому лиха година, тисячі літ без дому люд бродив. 24 А Син Даждьбога (чи то Саваофа!) був прийнятий на берегах Дніпра. Чубаті українці й після штофа Молились Богові із Сином. У ярах 25 ножі святили в вірі православній і будували в Запорогах Січ. 26 І стали на всім світі знані й славні, піднявши власну посполиту річ . 27 Фортеці на землі не вічні й мармурові, не вічні ні вали, ні засіки – все тлін. 28 Для вічності постала Січ у слові, постанув Січеслов з богонатхненних слів. 29 У Січеслові Дух Січовиків, в нім Предків Дух, з якого всі ми вийшли. 30 Як вічний Бог, так вічний Дух віків, очищений Христом і через те безгрішний. 5. 31 Початком Духу було й буде Слово. Зрина воно з появою життя. Біля колиски, де кладуть дитя, воно вже жде, воно завжди готове. 32 Записане, озвучене стократ воно веде у світ, між люди, до народу. В народу кожного свої Слова звучать, як маяки, поводирі достоту. 33 Бог кожному народу дав свій Дух – Святого Духу часточку нетлінну. Велів його плекати. Непослу́х карається: душа і тіло гинуть. 6. 34 Так, так! Ми в нашу душу прийняли Ісуса Господа-Христа. Покрові молимось, в ній захисток знайшли. І так за лі́тами літа́. 35 Вони до нас говорять
нашим словом,
вони вже наші, як і Саваоф. Ми їх пізнали за Даждьбога зовом: в такім обличчі нам з’явився Бог. 36 Усе, що в слові нашому явилось, те нашим Духом стало назавжди. Багатоликим Духом. В нім Ярило, Даждьбог, Перун, в нім Яв і Нав. 37 Всліди зв’язок між ними і Ісусом нині. Прийми усіх як рідних без гордині. Вони всі – бачення Всевишнього ’дного, кому як Бог дав бачити Його. 38 Вони усі в Старому Заповіті, і що було нове, старіє в цьому світі. 7. 39 Коли уже з’явився Січеслов, для України Президент прийшов. Щоб в її долі, як Пророк віщав нам, новий і праведний закон став знаним. 40 Щоб нас поміж людей поставити й країн як рівних з рівними. Це зробить Бога Син. 41 Оце для нас нове – наш Новий Заповіт. А все, що перед цим було багато літ, в Старому Заповіті збереглось, духовним скарбом нашим відбулось. 42 І скарб той – Дух Січі. Від Орія до Йсуса. Той знаний із легенд, цей із старих книжок. Між ними жива кров родів наших до Руса і після нього. З тіла, не з казок. 43 І Дух Січі вібрав і зберігає ту кров, ту пам’ять, думи й імена. І гріх тому, хто душу зачиняє, хто тих імен і дум не чує і не зна. 44 Бо так, як запорожці-козаки Січ ставили в степах матеріальну, так Січеслов поставив навіки Духовну Січ, той Дух Січі преславний. Амінь – Так бути.