Користувач:Березовий/Березовий Роман Васильович

Березовий Роман Васильович
	Р.В. Березовий у складі колегії суддів, кубок України UBPF
Народився	19 січня 1963
Помер	15 червня 2018; ·ДТП
Громадянство	Україна
Місце проживання	Київ
Відомий завдяки	бодібілдер, культурист, Генеральний секретар UBPF
Титул	Майстер спорту СРСР, чемпіон СРСР, чемпіон України
Заслужений майстер спорту України	Заслужений працівник фізичної культури і спорту України
	; ; ;

Ця сторінка користувача в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач CommonsDelinker (внесок, журнали) о 01:37 UTC (1426396 хвилин тому).

Берéзовий Ромáн Васильович - (19 січня 1963 - 15 червня 2018) - легенда спорту українського і міжнародного рівня, один з найбільш титулованих бодібілдерів України, генеральний секретар Всеукраїнської федерації бодібілдингу, фітнесу і атлетизму UBPF, член Виконавчого комітету Європейської федерації WBPF, член судійського комітету EBPF, один з перших культуристів Майстер спорту СРСР, почесний «Maestro dello sport» (Італія), суддя міжнародної категорії, тренер, педагог-наставник, чемпіон і призер міжнародних турнірів.

Життєвий та професійний шлях спортсмена ред.

Роман Васильович Березовий народився 19 січня 1963 року у київській сім’ї творчих працівників. Батько - Березовий Василь Миколайович – талановитий художник, мати Березова Валентина Іванівна – театральний кореспондент. В родині шанувалась література, історія, музика, а в домі завжди панувала атмосфера гостинності для творчих працівників. Отож не дивно, що хлопець з раннього дитинства потрапив у світ витонченого мистецтва великих майстрів минулого. Уподобання Романа в той час були різноманітними – від малювання до музики і співу, та особливо дивували його скульптури античних героїв, які він зустрічав на замальовках батька, та в оповіданнях матері про історію давнього Риму та Еллади. Роман мріяв бути схожим на них.

Відтоді почалося його захоплення спортом, оскільки він зрозумів, що це був єдиний шлях до вдосконалення свого тіла.

Займаючись спочатку гирьовою гімнастикою, він приходить до ЖЕКівського клубу, де зустрічається з відомим в той час атлетом Валерієм Луцаком (нині Президент Всеукраїнської федерації бодібілдингу, ффтнесу і атлетизму UBPF), котрий відіграв значну роль в спортивному рості Романа.

Валерій зразу побачив великий спортивний потенціал мезаморфно складеного юнака, генетика котрого зробила все, щоб він з легкістю досягав висот культуризму. Завдяки старшому другові, починаючий спортсмен невдовзі приходить до успіху. Він став абсолютним переможцем в юнацькій категорії культуристів СРСР, а вже будучи студентом Київського університету імені Тараса Шевченка, Роман постійно виступає в багатьох республіканських і союзних змаганнях (категорія чоловіків), в яких здебільшого перемагає.

Однодумці, захоплені спільною ідеєю, Валерій і Роман починають активно популяризувати і пропагувати увійшовший у той час в моду культуризм. Навколо них гуртується талановита українська молодь, захоплена свіжим віянням спортивної культури, молодь, яка несе в собі генетичний потенціал українського народу. Культуризм в Україні набуває розмаху. При сприянні вищезазначених спортсменів відкриваються численні секції, клуби по всій Україні. Цей вид спорту стає масовим, а його засновники виводять атлетів на міжнародний рівень. Першим таким успіхом став турнір «Золотий каштан» в Києві 1988 року, в якому взяли участь також спортсмени Болгарії, Польщі, Угорщини. Абсолютним переможцем у ньому став Роман Березовий, відзначений найестетичнішим культуристом. Його рухи, пластика, посмішка, харизма стали визначальними факторами протягом всього його спортивного життя, а історія його виступів на батьківщині триває протягом 1985-1990 років.

Посвідчення майстра спорту СРСР Романа Березового

Роман Березовий. Австрія, 1991

Проходили турніри за турнірами, в яких успішно виступали Валерій Луцак і Роман Березовий (кожний в своїй категорії), та на початку 90-х Романові стали затісними рамки спорту в Україні, і він підписує контракт з іменитим міжнародним клубом «WORLD GYM», а саме з його італійським філіалом. В Італії його прийняли дружньо, так як знали про нього ще з часів міжнародного чемпіонату у Москві 1988 року.

Український спортсмен починає працювати тренером, взаємодіє з такими італійськими світилами бодібілдингу, як Італо Розанелла, Паки і Мауро Раньєрі, Діно Фумагалі. Вони разом в палестрах (спортивних залах) готували італійських спортсменів до європейських чемпіонатів, на яких вони здобували перемогу.

Відзначивши високу професійну роботу українського тренера, Федерація культуризму Ломбардії (Італія) в 1993 році оголошує Романа Березового почесним майстром спорту «Maestro Dello Sport».

Минуло 3 роки за кордоном ( а так тягнуло додому) і Роман Васильович повертається в «свої пенати». Маючи європейський досвід, помножений на популярність, маестро цілком занурюється в спортивну роботу в Україні, де, знову ж таки з Валерієм Луцаком, засновують Всеукраїнську федерацію бодібілдингу, фітнесу і атлетизму UBPF, яка стає офіційним представником Міжнародної федерації WBPF. Вони виховують когорту спортсменів-культуристів і виводять їх на міжнародну арену. Особливий розвиток набуває жіноча група, яка посідає почесні місця в Європі і світі.

Той час Роман Васильович все більше приділяє педагогічній діяльності. Починаючи ще з часів своєї роботи після закінчення університету доцентом Державного університету фізичного виховання та спорту (кафедра спортивного виховання), і тепер вважає, що справжні спортсмени повинні бути взірцем у всьому. Він пробуджував у своїх підопічних зацікавленість у всіх сферах життя. Проводив з ними лекції, семінари по роботі над собою, підвищенні свого світогляду, культури. Він вважав, що продвинутий атлет, маючий значний вигляд сам по собі, повинен бути ще й відповідальним в соціумі – не марнославний, скромний, культурний. Він повторював своїм студентам, що красива фігура – це статус, який поважають всі і який показує, що ти можеш ставити і добиватися цілей, що успіх для тебе - не порожній звук.

Він відкидав неспроможність розхожої у ті часи думки, що начебто боксери та культуристи обмежені люди, зосереджені тільки на силі своїх м’язів. Роман Васильович зламав стереотип такого мислення і довів, що поєднуючи м’язи з інтелектом, тобто, розвиваючись фізично і духовно, можна досягти ступеню високорозвиненої особистості.

В своїй педагогічній і наставницькій роботі він був чуйним і уважним, його цікавило все в своїх спортсменах, починаючи від їх настрою, відчуття, історичності часу, стійкості та наполегливості в прагненні до перемоги, і він робив усе залежне від нього, щоб мрії спортсменів збувались.

Допомагав їм як консультант в рекомендаціях по загартовуванню, харчуванню, відпочинку. Знаючись на побудові м’язів, він міг вносити відповідні корективи в їх розвиток завдяки грамотному підбору вправ для окремих їх груп.

Майстрові вдавалося багатьом відвідувачам його залу (особливо жінкам), які цікавилися вдосконаленням естетичного вигляду своєї фігури, досягти позитивних результатів протягом 4-6 місяців тренувань, відкоригувавши свої недоліки – тонкі ікри ніг, плоскі сідниці, сутулість.

Готуючи серйозних спортсменів до показових виступів, а згодом і до важливих турнірів, тренер-наставник приділяв велику увагу всьому підготовчому процесу: відбору претендентів, методиці тренувань, сценарію виступу, вибору музики, костюмів, гриму, артистичності. Усе це разом взяте приводило спортсменів і наставника-тренера до успіхів. А тих, хто не знімав «зірок з неба», він заспокоював, кажучи:

«В бодібілдингу розмір біцепсів і трицепсів (інколи потворних) не головний показник. Гераклом можна виглядати і не бездумно накачуючи свої м’язи. Основи культуризму полягають в здоровому способі життя, його пропаганді, естетиці і гармонійності, соціальній активності».

Займаючи високу посаду в федерації культуризму України, будучи одним із організаторів і незмінним ведучим протягом 9 років всіх її чемпіонатів, Роман Васильович зарекомендував себе ще й як здібний спортивний функціонер, досконало знаючий предмет культуризму.

Кубок імені Романа Березового "Best Posing". 2018

Кубок імені Романа Березового "Best Posing". 2020

Майже в усіх спортивних заходах на Батьківщині і за кордоном (Австрія, Угорщина, Словенія, Індія, Тайланд, Малайзія та інше), де він презентував українських спортсменів, або був у складі суддівської колегії, відчувалась його організаторська здібність. Все спрацьовувало на відмінно. Враховуючи заслуги Березового в міжнародній спортивній роботі, його було обрано на конгресі Європейської федерації культуризму в Братиславі 2018 року до складу її Виконавчого комітету. А ще при всій своїй зайнятості, Роман Васильович знаходив час тримати себе в бездоганній спортивній формі. Навіть у свої 55 років він став срібним призером Європейського чемпіонату культуристів в категорії тренер-спортсмен.

Незадовго до трагічного випадку (автокатастрофа 15 червня 2018 року на Обухівській трасі) під час свого останнього інтерв’ю на питання журналіста: «Пане Романе, багато спортсменів бачать упродовж року вас під час змагань. А чим ви займаєтеся зараз загалом у житті?», він відповів: «Займаюсь улюбленою справою: тренуюсь, треную, консультую, готую до змагань, організовую та проводжу турніри, розвиваю федерацію, одним словом: я себе знайшов.».

Так, він дійсно знайшов своє життєве покликання, залишивши після себе плеяду вдячних послідовників і добру пам’ять.

Не даремно ж Всеукраїнська федерація бодібілдингу, фітнесу і атлетизму України UBPF посмертно заснувала «Кубок імені Романа Березового» - «золотому переможцю» у довільній програмі. А лаконічний напис на його пам’ятнику (Лісове кладовище в Києві) як найкраще говорить про Романа Васильовича:

- Спортсмен й творець
злились в нім воєдино –

шляхетна й сонячна була людина.

Захоплення ред.

Крім спорту, Роман пробував себе у різних іпостасях. По поверненні на батьківщину, за порадою італійських друзів-рестораторів, він відкриває і собі такий бізнес. Реконструювавши занедбаний за радянських часів танцювальний павільон у Пушкінському парку Києва (проспект Перемоги 40-б), відкриває в ньому ресторан «SAN-Remo», названий на честь італійського міста Санремо. Ресторан, змінивши декілька власників і назв, працює й досі, як виставковий центр АККО інтернешнл.

Шеф-кухарем і кухарем було запрошено професійних рестораторів – друзів Романа - італійське подружжя Франческо і Мануела, які протягом 3-х місяців навчали український персонал тонкощам італійської кухні, а вона була дуже різноманітна. Лише тільки піц в меню було 23 назви, а у філіжанці капучино, яке іноді готував сам хазяїн, був його красивий автограф R . Швидко гуртується коло «завсегдатаєв» «SAN-Remo», який перетворюється згодом в ресторан-клуб, який знов відвідують спортсмени, музиканти, співаки; коли міг заграти на гітарі і заспівати сам Роман (в минулому лауреат Республіканського конкурсу музикантів – вокалістів).

Клуб притягує спеціалістів різних профілів, а знайомство з ними викликає у власника закладу інтерес до різних галузей творчості.

Роман Березовий та його "Лимон". 2014р.

Так доленосним стає знайомство Романа з київським винахідником – раціоналізатором з реставрації раритетних машин Олександром Мілеровим – правнуком відомого німецького цукрозаводчика в Україні в 1904 р.

Він запрошує Романа прийняти участь у створенні закритого автоклубу «Ностальгія» для друзів – любителів раритетних машин. В цехах цього клубу ентузіасти повертали життя знайденим на різних майданчиках Київщини покинутим, зламаним, занедбаним, нікому не потрібним автомобілям. З цього непотребу їм вдавалось створювати моделі, які виставляли на аукціон. Першою такою «ластівкою» стала машина, яку створив за 4 роки Роман Березовий. З куплених залишків трофейного Mercedes-Benz-170V випуску 1939 року він зробив модерний кабріолет яскраво жовтого кольору і назвав його «Лимон». На цій моделі він їздив аж до Одеси і Львова, викликаючи захоплені погляди і компліменти. Автомобіль "Лимон" Романа Березового зняли у кліпі гурту Друга Ріка "Там де ти". Потім, набувши досвіду, Роман за 2 роки відродив іншу стару машину, яку привезли з Москви на залізничній платформі, а вже відреставровану її повіз додому солідний московський бізнесмен.

Сім'я ред.

дружина Березова Ганна Олександрівна
син Березовий Влас Романович

Посилання ред.

Цікаві факти ред.

Зіграв роль самого себе у епізоді фільму "Івін А", де уві сні головного героя, знаменитий плакат-календар із Романом Березовим "оживає"