Користувач:Аліна Кравець/Чернетка
Труш-Коваль Василь Єлисейович ред.
Василь Єлисейович Труш-Коваль (20 грудня 1905 р., м. Городище (нині Черкаська область) - 11 січня 1944 р. ) - український поет, політичний в'язень, жертва радянського терору. ред.
Життєпис ред.
Народився у 1905 р. у м. Городище на Черкащині в родині службовця цукроварні. Закінчив сільську початкову школу, а з 1915-го, коли батька забрали на війну, дядько влаштував хлопця до Київської першої гімназії, де він навчався до 1920 р. З наступного року став учнем агротехнікуму при місцевому цукрозаводі, де зблизився з групою патріотичної молоді.[1]
У 1929 р. закінчив Київський сільськогосподарський інститут. Ще другокурсником Труш-Коваль почав працювати як землевпорядник по установах Народного комітету землі України, пізніше потрапляє до геофізичного відділу Київського міського комунального господарства. Оскільки ця робота чоловіку не подобалася, то він з радістю відреагував на запрошення стати інженером-проектантом у Благовєщенську Амурської області. Тому переїхав у Владивосток у квітні 1933 року.
Перший арешт ред.
У серпні 1922 року Труш-Коваль був заарештований. У січні 1923 року у Черкаському суді було виголошено вирок - ув'язнення строком на 5 років. Через рік рішення було скасоване, а згідно з постановою ЦК комсомолу України на випробувальний термін до заводської комсомольської організації. Там він пробув до літа 1925-го. Працював лаборантом на Городищенській цукроварні.
Другий арешт ред.
Вдруге Труша-Коваля заарештували 28 лютого 1934 року в Благовєщенську, звинувативши в тому, що він планував втечу за кордон. І справді, поет декілька разів зустрічався з працівниками Маньчжурського консульства. Вже 14 березня 1935 року його було засуджено на 10 років у концтаборі.[2]
У лютому 1936 року він прибув до Воркутпечлагу і став працювати маркшейдером. Як виявилось, він знав критичні праці Майфета ще з 1920-х рр. Спіль- ні літературні інтереси зблизили в’язнів... Там у 1939 р. на рудні Еджит-Кирта із ним познайомився письменник Григорій Майфет,невдовзі після того, як прибув туди по етапу з Карелії. Як виявилося, Василь знав його критичні праці ще з 1920х років. Спільні літературні інтереси зблизили в'язнів, тому Майфет зберіг 24 вірші Труша-Коваля, переховуючи їх у чоботах під устілкою. Ці вірші всі були опубліковані[3][4].
Про вірші Труша- Коваля знав іще один в’язень Еджит-Кирти – відомий український письменник Володимир Гжицький [5].
Поетична діяльність ред.
Перші поетичні спроби датовані 1921 роком, коли Василь Труш-Коваль опублікував свої вірші в рукописному журналі «Рілля». У друкованому вигляді перший вірш «Дні» з’явився у в 1926-му.
Своє поетичне народження Василь Труш-Коваль пов’язував безпосередньо з часом, який посіяв руїну:
На руїні народилася пісня моя, мов билинка слідами боїв...[5]
Вірші В.Труша-Коваля засвідчують гостро розвинуте почуття національної свідомості. Він був поетом волелюбних мотивів і палкої любові до Батьківщини, беріг ідеали молодості та вірив, щогероїчна сторінка боротьби за волю України не буде ніколи забута
Навіть у тюремні часи Василь лишився палким патріотом своєї країни. У 1941р. у концтаборі Василь Труш-Коваль, катований роздумами про трагічне буття свого народу, у вірші «Перша Заповідь» закликає українців єднатися, не піддаватися "ні в ім'я чого" суспільним розколам:
Як сонце, вічна, одна на всюди,
З усіх скрижалів одна оця:
Ні в ім ’я чого не цільте в груди
- Ні Бога-Сина, Бога-Вітця.
Не цільте в груди, ні в тім ’я Божі,
Ні в білі чола, ні в світ зіниць,
Бо кров же ваша на кожній ложі,
Де син Вкраїни – простертий ниць.
Бо кров же ваша і ваші руки,
І білий комір, і світлий вус
- Це ж ваші рани, і ваші муки,
І ваша пам ’ять, де слізьми б’юсь.
Єдине тіло, єдина мати...
О, світла радість, що в нас тече!
Хто кров Вкраїни надумав лляти,
Геть із очей![3]
Перед читачем постає образ людини високої духовності, яка за умов сталінської каторги зберегла своє інтелігентське обличчя.
Вірші В.Труша-Коваля по-справжньому поетичні, вбачається й неокласичний лад, є символічний підтекст. Тут і власні спостереження, уявлення й переживання, пов’язані з подіями перших пореволюційних років на Україні. Тому вони обвіяні трагічністю, їх важко розгадати, якщо не знати умов, за яких творилися[5].
Смерть ред.
Причиною смерті Труша-Коваля вважають фізичне виснаження та застуду . Після невдалої операції 11 січня 1944 року поет помер. Похований на території Інтинського концтабору[6]. У 1989–1990 рр. у зв’язку з заявою дочки поета Ярини Суханової відбулося додаткове слідство у справі батька і встановлено, що засуджений він без достатніх підстав. Постановою Верховного Суду СРСР від 30 листопада1990 р. В.Труш-Коваль реабілітований[5].
- ↑ Василь Труш-Коваль - Невідоме Розстріляне Відродження. www.e-reading.club. Процитовано 1 жовтня 2019.
- ↑ Труш-Коваль Василий Елисеевич (1905). ru.openlist.wiki (рос.). Процитовано 1 жовтня 2019.
- ↑ а б Труш-Коваль, Василь (1993). Поезії. З облогом ночі. Збірник невільничої поезії України. Київ. с. с. 437 -444.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка) - ↑ Труш-Коваль, Василь (2003). "Схвильована, як кров, поезія моя". Черкаси: Холодний Яр. с. Вип. 1. с. 92-107.
- ↑ а б в г Ротач, Петро (2000). І слово, і доля, і пам'ять. Полтава. с. 88—122.
- ↑ Про район. gor-vlada.gov.ua. Процитовано 1 жовтня 2019.