Користувачка:Даринка Когутяк/Чернетка

Тут буде моя чернетка, так мені буде легше створювати статті.

Катик Аарон Ілліч

Катик Арон Ілліч (Сарібан-Катик) (25 квітня (7 травня) 1883, Євпаторія — 20 травня 1942, Ленінград) — караїмський письменник, педагог і громадський діяч, перший газзан (священик) з вищою освітою.

Біографія

25 квітня 1883 року в Євпаторії у небагатій та багаточисельній родині вчителя мідраша народився молодший син, якому дали ім'я Арон. Відповідно караїмським звичаям, хлопчак повинен був відвідувати початкову школу (в яку він пішов дуже рано) щоби вивчати, насамперед, духовні тексти та отримати фах різника (такі були консервативні звичаї караїмів).

Відмінно закінчивши караїмський мідраш, Арон був запрошений до Олександрійського караїмського духовного училища. Під опікою відомого караїмського педагога Іллі Казаса та інших вчителів караїмський юнак захопився наукою і складав свою долю із подальшим навчанням. Та спершу треба було дотриматися зобов'язання (згідно уставу училища його випускники повинні були відпрацювати кілька років у початковій караїмскій школі — передаючи свої знання дітям). Тож, три роки, з 1902 по 1904, Аарон Катик викладав у мідраші міста Севастополь.

Із Севастополя юнак переїхав до Одеси (центру півдня імперії) і поступив на філологічний факультет до Новоросійського університету. А в 1911 році Арок Катик, здавши диплому роботу («Воля за вченням Шопенгауера»), отримав диплом I ступеня.

Після закінчення навчання перспективний педагог повернувся в 1912 році до Криму, щоби стати вчителем та старшим газаном Феодосії. Одружившись з Рахіль Шапшал він породичався з впливовими караїмськими сім'ями (Шапшалів та Казасів) і втілював укультурно-громадську діяльність в містечку, і не тільки. В 1914 році Арон Катик став засновником журналу «Вісник караїмського життя» та вийти у світ першому в Криму караїмському в виданню не судилося — почалася І-а світова війна. В часи війни Катик займався педагогічною та благочинною роботою і зароекомендував себе з позитивної сторони.

За заслуги перед громадою караїмів та за настановою родини (яка опукувалася навчальними й духовними закладами Євпаторії), Арон Ілліч в 1916 році повернувся до рідного міста на посаду інспектора Олександрійського караїмського духовного училища та викладання загальних предметів, в ньому ж. Крім того, таку відому й вчену людину одразу ж було назначено молодшим газаном та запрошено до Таврійського і Одеського караїмського духовного правління.

В неспокійні часи довелося Арону Катику кермувати караїмською спільнотою міста й краю. Йому нарешті вдалося втілити в життя ідею з випуском караїмської періодики, з 1917 по 1919 роки він редагує «Вісті Таврійського і Одеського караїмського духовного правління», за підтримки головного гахама С. М. Шапшала їм вдалося випустити 7 вісників. Через військову ескалацію та складні умови житя чимало караїмів перестало ходити до училища, а коли Червона Армія впритул наблизилася до Криму, постало питання про закритя, названого в честь царя, Олександрійського караїмського духовного училища.

А вже з 1920 року про Арона Катика почали говорити в Москві, куди він переїхав разом з родиною (адже в столиці жило чимало караїмів та родина дружини), сподіваючись розпочати там нове житя, викладаючи у школах. За підтримки свого брата Абрама Ілліча Катика (засновника міста Шахтарськ, власника тютюнової фабрики «Дукат» голови Правління караїмської громади Москви і Московського караїмського благодійного товариства допомоги бідним караїмам) Арону Катику вдалося осісти в Москві, а, невдовзі, його вже було призначено старшим газаном Москви та учителем початкової караїмської школи, з 1922 йому знову довелося налагоджувати життя своєї общини.

В 1928 році кенасу в Москві зачинено, щоби утримувати свою велику родину і не попасти в немилість більшовиків, Арон Катик зайнявся літературною діяльністю й освітою, викладаючи російську мову та літературу в московських школах. Відомому караїмському автору та філологу не було місця серед пролетарських письменників, і йому довелося працювати коректором у видавництвах «Товариство колишніх політкаторжан» і «Північна Азія».

Влада усілякими методами утискала караїмів, коли доводилося проводити молитви в помешканнях тих малочисельних караїмських сімей, позбавляли роботи і навіть засобів існування - привели до їхнього виїзду. Поневіряння сімї Арона Катика у Москві закінчилися, коли він, з родиною, в 1932 році перебирається до Ленінграду. Та відомий діяч караїмсбької общини навчав математики в навчальних закладах коректором у видавництвах «Молода гвардія» та «Художня література». Хоча він тривалий час і працював у столичних видавництвах, але так і не видав жодного свого твору (за 20 років).

2-а світова війна застала караїмську родину Катиків також в Ленінграді. В ці роки Арон Катик викладав латину в Ленінградському юридичному інституті (з 1938 року). Воєнні лихоліття знову приблизилися, і знову блокада, яку він і не пережив, померши від виснаження в 1942 році.

Своє сімейне життя Арон Катик повязав з Рахіль Самуїлівною Шапшал, яка була дочкою відомої караїмської династії Шапшалів (просвітителів та фінансистів). У них була дочка Діана. Подальша доля родини Арона Катика і місце поховання невідомі.

Творчі здобутки

Програма навчання учнів старших класів Олександрійського караїмського духовного училища складена Ілльою Казасом спонукала молодих караїмів до творчих експериментів, адже необхідно було перекладати теологічні та філософські трактати минулого та сучасних (французьких чи німецьких) авторів. Дискусії та настанови, які проводив караїмський педагог-новатор Казас (за що він і позбувся посади інспектора училища, наприкінці свого життя, попавши в опалу консервативного караїмського оточення) виходили за межі училища, а найздібніші учні мали змогу прийняти в них на сторінках тогочасних періодичних видань. Тож, один із кращих випускників училища, Арон Катик перші свої творчі роботи: відозви, теологічні роздуми-статі та біографічні розвідки відправляв своєму учителю та отримував схвальні відгуки та підтримку.

А в 1909 році одеське видавництво С. К. Цессарського запропонувало читачам, юнацтву, пізнавальну книжечку на 32 сторінки молодого караїмського автора. Історичний нарис «Римський цирк (Опис будівлі римського Цирку і видовищ в ньому)» було присвячено першому учителю, караїмському просвітителю Іллі Казасу.

Як і більшість тогочасних творчих особистостей, Арон Катик пробував віршувати: жартівливі вірші-пісні, студентські епіграми, посвяти-оди. Чимало їх він потім використав у своїх драматичних творах, але кілька з них стали відомими. Найбільш відомим стала посвята учителю «Пам'яті І. І. Казаса» надрукована у Москві в журналі «Караїмське життя».

Смерть Іллі Казаса в 1912 році вразила Арона Катика і він виголосив натхненну промову «Ты не умрёшь!» над могилою свого учителя. Друзі і сподвижники просвітителя переписали промову і видрукували, як статтю в журналі «Караїмське житя» в 1912 році:

Меж тронов славных мудрецов блистал твой трон… Трудна была твоя дорога, над лирой знамя педагога держал ты твердою рукой; будил народ ты спавший свой и звал вперед, и знаний свет ему дарил ты много лет.

Ці посвяти утвердили Арона Катика в очах караїмської громади, як сильного оратора. Він ще не раз це підтверджував у своїх статях та відозвах в караїмській пресі: «Караїмське життя», «Караїмське слово». Відтак його й було запрошено до Таврійського і Одеського караїмського духовного правління, де він займався написанням відозв, досліджень та інших речей (по сучасному, наче прес-аташе), а коли заснували «Вісник Таврійського і Одеського караїмського духовного правління» то ні в кого не виникло питання хто буде редагувати це видання. Арон Катик сутєво приклався до виходи семи випусків цього караїмського видання: і як редактор-коректор (бо мав досконалу філологічну освіту), і як автор дописів, розвідок.

Бібліографія

• Катик А. І. «Римський цирк»: (Опис будівлі римського Цирку і видовищ в ньому): Іст. нарис для юнацтва/ А. Катик - Одеса: вид. С. К. Цессарского, 1909, 1909 (Євпаторія: скл. Вид. У авт.). — 32 с.
• Катик А. І. «Пам'яті І. І. Казаса»: вірші // «Караїмське життя». — Москва, 1912. — Кн. 8-9 (січень-лютий). — С. 3-4.
• Катик А. І. «Ти не помреш!»: Надгробна мова А. І. Катика: (на могилі І.І. Казаса) // «Караїмське життя». — Москва, 1912. — Кн. 8-9 (січень-лютий). — С. 19-25.
• Катик Ар. «Записки караїмського школяра» // «Караїмське життя». — Москва, 1911. — Кн. 3-4. (Серпень вересень). — С. 6-18; Кн. 5-6. (Жовтень листопад). — С. 34-45.
• Катик Ар. Султан-тота: (гумористичний портрет) // «Караїмське життя». — Москва, 1911. — Кн. 3-4. (Серпень вересень). — С. 35-36.
• Катик Ар. «Учитель» // «Караїмське життя». — Москва, 1912. — Кн. 8-9 (січень-лютий). — С. 38-57; 1912. — Кн. 10-11 (березень-квітень). — С. 5-10.
• Катик А. І. Хто правий? : Драма з караїм. життя в 3 д./ А. І Катик. — Феодосія: вид. «Натковича і Вініковича», 1913. — (2), 84 с.
• Фіркович А. «Авне Зіккарон»: збірник надгробних написів на кримському півострові, зібраних вченим караїмом Авраамом Фірковичем / пер. з давньо-біблійної мови А. Катик // «Известия Караїмського духовного правління». — Євпаторія, 1918. — № 1 (липень). — С. 10-14; № 2 (грудень). — С. 4-11.

Див. також

• Олександрійське караїмське духовне училище

Джерела

• «Арон Ілліч Катик (до 125-річчя з дня народження)» // Caraimica #7 — Міжнародний інститут кримських караїмів: Сімферополь, Україна — Сліппері Рок, США: 2007 — C. 48

Посилання

• Розповідь про караїмського сподвижника Арона Ілліча Катика
• Персоналії. Арон Ілліч Катик