Вікторія Линдрик

                                            Історія створення газети "Хрещатик"	

23 років тому рішенням президії Київради від 7 вересня 1990 року за № 22 було створено газету “Хрещатик”. Відтоді вона була поряд з киянами: відстоювала Незалежність України, будувала міське самоврядування, неодноразово ходила на Майдан, обирала Київраду, допомагала розв’язувати міські проблеми. Газета пройшла довгий і славетний шлях, але його не закінчено. 23 років для людини — це лише молодість, усі головні звершення ще попереду, сподіваюся, це стосується і газети “Хрещатик”. Видання часто одержує листи на свою підтримку, до них повертаються передплатники, “Хрещатик” більше купують у кіосках. Редакція розуміє, що це лише аванс київського суспільства, за який потрібно відплатити сумлінною працею на благо киян. У своїй діяльності вони визначили три головних напрямки, без котрих, подальший розвиток громадянського суспільства в нашому місті неможливий. Перший напрямок — проблеми киян. У кожному номері газети з різних боків висвітлюються міські проблеми. Звернути увагу на них радить не високе начальство, а кияни.

Другий напрямок — місцеве самоврядування. Київ має належати киянам. Проте іншого шляху, як розвиток демократії на місцях, просто немає. Редакція має намір надавати свої шпальти політичним силам і громадським організаціям лише за однієї умови. Вона проста: якщо звернення до киян будуть конструктивними. “Хрещатик” має стати модератором міської політичної думки, він організовуватиме дискусії, круглі столи, акції, що мають дати розвиток київському суспільству.

Третій напрямок — допомога талановитим особистостям. На своїх шпальтах “Хрещатик” уже друкує твори нових письменників, поетів, науковців, митців та інших людей, про яких має знати Київ, має знати Україна. В кожному номері “Хрещатика” буде вміщено літературну творчість киян, що вже викликала інтерес і попит у читача. Врешті-решт таких людей потрібно знайомити між собою та згуртовувати, а з цим впорається лише формат газети.

“Хрещатик” має стати народною газетою, саме цей формат свідомо обирає редакція, саме цього формату потребує сучасність.