Користувачка:Інна Курбатова/Чернетка

=Реабілітація=

Реабілітація - це комплекс заходів, спрямованих на відновлення здоров’я, функціональ­ного стану і працездатності організму, порушених хворобами, травмами, фізич­ними, хімічними та соціальними чинниками. Всесвітня організація охорони здоров’я дає дуже близьке до цього визначення реабілітації: «Реабілітація є сукупністю заходів, покли­каних забезпечити особам з порушеними функціями внаслідок хвороб, травм та урод­жених дефектів, пристосуван­ня до нових умов життя в суспільстві, де вони мешкають». Відповідно до визна­чення ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров`я), реабілітація є процесом, спрямованим на надання всебіч­ної допомоги хворим та інвалідам для досягнення ними максимально можливої  при даному захворюванні фізичної, психічної, професійної, соціальної та економічної повноцінності. Ін­шими словами, мета реабіл­ітації - це досягнення у відповідні терміни та з мінімальними вит­ратами для здо­ров’я віднов­лення порушених функцій людини ( параметрів багаторівневого гомеостазу),  ії пристосування (адаптації) до навколишнього середовища та участі в соціальному житті з колишніми або зміненими в зв’язку з хворобою соціальними функціями.

== Медична Реабілітація ==

Медична Реабілітація - наука оптимізації порушених параметрів гомеостазу через вплив на компенсаторно-пристосувальні процеси. Медицина, як наука про здоров'я, вирішує дві основні задачі - попередження захворювань, а також їх лікування та профілактику рецидивів. Для цього вона вивчає людину в стані здоров'я та при розвитку патології. Відновлення здо­ров'я хворого досягається за допомогою комплексного використання різних засобів, спрямо­ваних на макси­мальне відновлення порушених фізіологічних функцій організму (багаторів­невого гомеостазу), а вразі неможливих здобутків - розвитком компенсаторних і замісних функцій організму. Страте­гія медичної реабілітації полягає в досягненні довголіття людини, для чого розроблю­ються спеціальні програми.

Медична реабілітація сприяє виходу з хвороби із мінімальними втратами для здоров'я. Під терміном "медична реабілітація" у вітчизняній науковій літературі розуміють віднов­лення (реабілітацію) фізичного і психологічного статусу людей, шляхом корекції порушених парамет­рів багаторівневого гомеокінезу, внаслідок захворювання або травми.

 Основу медичної реабілітації становлять діагностичні та лікувальні заходи. Лікар реабілі­то­лог повинен визначити реабілітаційний діагноз поряд з клінічним, що дозволить обгрунто­вано проводити хірургічне, консервативне, а також медикаментозне лікування (адаптаційна фарма­котерапія). Медична реабілітація застосовує лікувальне харчування, клімато- і баль­неотерапію, лікувальну фізкультуру (кінезотерапію або фізичну реабілітацію), фізіотерапію, гомеопатію, в стаціонарних і (або), амбулаторних умовах. Медичні заходи неодмінно входять до комплексу реабілітаційних заходів, але є далеко не єдиними, щоб в повному обсязі вирішити покладені на реабілітацію завдання.

 Вважається, що реабілітаційний напрямок в медицині почав розвиватися з кінця 60-х ро­ків XX ст., і розглядався спочатку як складова лікувального процесу. Проте, видається більш логіч­ним і за змістом, і за формою розглянути протилежну думку, що медикаментозна тера­пія - це складова частина реабілітації. Відбувається формування окремої самостійної науки «Медична реабілітація» з власними методами діагностики, лікування і профілактики. Базо­вим поняттям (ключовими словами) цієї науки виступають "вегетативний паспорт хворого", що відобра­жає генотип людини, "багаторівневий гомеостаз і адаптація", як дослід­жувані і коригуємі явища.

Психологічний аспект реабілітації - корекція психічного стану пацієнта (нормалізація психоемоційного статусу, лікування соматогенії, а також фор­мування його раціонального ставлення до лікування, лікарських рекомендацій, виконання реабілітацій­них заходів. Необхідно створити умови для психологічної адаптації хворого до життєвої ситуа­ції, яка змінилася в наслідок хвороби. Лікування психогеній, також сомато­генно обумовлених (соматогенії), вимагає обов'язкової медичного освіти. Цим повинен зай­матися реабілітолог - психотерапевт. Психологи та інші особи, які не мають вищої медичної освіти можуть залучати­ся до медичної реабілітації психо- і соматогеній тільки в ролі поміч­ників лікаря, без повнова­жень в постановці діагнозу і призначення лікування. Типи соматоге­ній  жорстко детерміновані з формою вегетативної дисфункції («вегетативним паспортом» хворого). У ваготоніків форму­ються, як правило, тривожно-депресивні стани, що вимагають психостимулюючих заходів. Для симпатотоніків властива схильність до розвитку паніко-фо­бічних реакцій, які усуваються за до­помогою седативної терапії.

Професійний (виробничий) аспект реабілітації - вирішення питань працевлашту­вання, професійного навчання та перенавчання, визначення працездатності громадян. Цей вид реабі­літації передбачає відновлення теоретичних знань і практичних навичок за основ­ним фахом до рівня знань і навичок, необхідних для виконання на належному рівні профе­сійної діяльності за раніше набутою спеціальністю, або навчання нової спеціальності відпо­відно до фізичних і пси­хічних можливостей.

Соціально-економічний аспект реабілітації - повернення потерпілому економічної неза­лежності і соціальної повноцінності. Це відновлення, а при неможливості, створення но­вого прийнятного для конкретної людини положення в родині, колективі або в соціумі вели­кого мас­штабу. Наведені завдання вирішують не тільки медичні установи, але й органи соц­забезпечен­ня. Тому реабілітація - багатогранний процес відновлення здоров'я людини та ії реінтеграції до трудового і соціального життя.

Всі види реабілітації важливо розглядати в єдності і взаємозв'язку. Разом з тим в нашій країні немає єдиної служби, яка б забезпечила комплексність та ефективність реабілітацій­них заходів. Зазначені аспекти реабілітації відповідають трьом класам наслідків хвороби:

1)    медико-біологічним, які полягають у відхиленнях від нормального морфофункціональ­ного статусу (порушення параметрів багаторівневого гомеокінезу в наслідок дезатап­та­ціі);

2)    втрати або зниження працездатності в різних значеннях цього слова (фізична дезадапта­ція з певним ступенем порушення функції);

3)    соціальної дезадаптації, тобто порушення зв'язків з родиною і суспільством (форму­вання психо- і соматогеній), що вимагають роботи психотерапевта і психолога. Оду­жання хворо­го після перенесеного захворювання і його реабілітація зовсім не одне і теж, оскіль­ки крім відновлення здоров'я пацієнта, необхідно відновити і його працез­датність, соціаль­ний статус, усунути соматогенії, і в кінцевому підсумку, повернути людину до повноцін­ного життя в родині та суспільстві, запобігти виникненню рецедиву або нового захворювання.

 Концепція розвитку медичної реабілітації повинна виходити з теоретичного базису охо­рони здоров'я людини, грунтуючись за принципами, що декларують її як лікувальний процес, а не­медикаментозне лікування - як інтегральну частину профілактики і базисного лікування захво­рювань. З цієї точки зору Медична реабілітація розглядається як диференційована етапна система лікувально-профілактичних заходів, які забезпечують цілісність функціону­вання орга­нізму та підтримування параметрів багаторівневого гомеокінезу і, як наслідок, пов­не відновлен­ня здоров'я хворого до оптимального рівня працездатності за допомогою поєд­наного послідов­ного і спадкоємного застосування методів фармакологічної, хірургічної, фі­зичної і психофізіоло­гічної дій на функціонально або паталогічно змінені клітини, органи і ре­гуляторні системи орга­нізму.