Вікіпедія

Консервний ніж

Консервний ніж — механічний пристрій для відкривання консервних бляшанок. Хоча зберігання продуктів харчування з використанням бляшаної тари практикувалася принаймні з 1772 року в Нідерландах, перші консервні ножі запатентовані в 1855 році в Англії і в 1858 році в США. Ранні зразки їх являли собою по суті модифікацію звичайного ножа, але невдовзі були вдосконалені. Консервний ніж з різальним коліщатком було винайдено 1870 року, але він визнаний надто складним для застосування непідготованим користувачем. Більш вдала конструкція з'явилася в 1925 р., коли до ножа додали друге, зубчасте коліщатко для утримування різального на краю бляшанки.

Дизайн консервного ножа Роберта Єйтса 1855 року (ліворуч) і схожий консервний ніж, що вироблявся в СРСР

Під час Другої Світової війни був розроблений ряд конструкцій консервних ножів для військового вжитку, такі як американські P-38 і P-51. Вони відрізнялися масивною і компактною конструкцією з відтяжним різальним елементом, рухомо з'єднаним осьовим шарніром з гофрованим руків'ям. Наприкінці 1950-х з'явилися і електричні консервні ножі. Розробка нових типів триває і нині, поряд з вдосконаленням традиційної конструкції.

Поява бляшанок ред.

Зберігання продуктів у бляшаних ємностях практикувалося в нідерландському військовому флоті принаймні з 1772 року[1]. До 1800 року існувало невелике промислове виробництво заготовленого на схов лосося: свіжоспійману рибу чистили, відварювали в розсолі, коптили і поміщали у вилуджені залізні ємності. Такий спосіб став відомим за межами Нідерландів, і в 1797 році одна британська компанія доставила одному зі своїх клієнтів 13 бляшанок. Консерви в бляшанках були запатентовані в 1810 році Пітером Дюраном[en] (рік по тому після винаходу консервування Ніколя Аппером). Патент придбав у 1812 р. Браян Донкін, і наступного року відкрив у Лондоні перший консервний завод. На 1820 рік консерви були звичайним продуктом в Англії і Франції, а на 1822 р. і в США[1]. Перші бляшанки являли собою масивні контейнери, які важили більше, ніж вміст і вимагали для відкриття чималої винахідливості і застосування всеможливих інструментів. Наприклад, в одній з інструкцій значилося: «Різати навколо верху біля зовнішнього краю долотом і молотком»[2][3]. Минули десятиріччя з моменту винаходу консервної бляшанки до появи спеціального консервного ножа, що може пояснюватися кращістю використовування звичних інструментів порівняно зі складністю і затратністю створення спеціалізованого інструмента[4].

Важільний тип ред.

 
Консервний ніж важільного типу, виготовлений із сталі. Італія, друга половина XIX ст.

У 1800-х роках[5] консервне виробництво було вдосконалене і механізоване, стінки бляшанок стали тоншими. Універсальні консервні ножі з'явилися в 1850-х: з вістрям-«кігтем» і ручкою-важелем. У 1855 році Роберт Єйтс (Robert Yeates), виробник столових приборів і хірургічного інструменту з Трафальгар-Плейс-Вест, Гекні-роуд, Міддлсекс, Британія, розробив консервний ніж зі загостреним кінцем, яким вирубали коло вздовж краю у верхньому торці бляшанки[6][6].

У 1858 році консервний ніж складнішої форми був запатентований у США Езра Ворнером, винахідником з Вотербері, штат Коннектикут. Він мав серпоподібне лезо, що вганялося в бляху і випилювало проріз по колу. Спеціальний обмежник запобігав надмірному проникненню леза в бляшанку. Ніж складався з кількох частин, які можна було замінити у випадку зношення, зокрема лезо[7]. Цей ніж був прийнятий в американській армії під час Громадянської війни (1861—1865), проте, через незахищене лезо виявився надто небезпечним для хатнього використовування. Хатній варіант ножа, під назвою «бичача голова» (Bull's head opener) був розроблений в 1865 р. і постачався з банками маринованої яловичини Bully beef. Виготовлений з чавуну, він мав конструкцію, дуже схожу на ніж Єйтса, але відрізнявся більш привабливою формою і являв собою перший крок до поліпшення зовнішнього вигляду консервних ножів. «Бичачі голови» випускалися до 1930-х років і могли виготовлятися як у формі бичачої голови, так і у формі риби[2]. Для відкривання бляшанок з консервованим молоком випускався спеціальний пристрій (нім. Dosenlocher, Dosenstecher), яким належало проколювати кришку[5].

  •  
    Патент на консервний ніж 1850 року
  •  
    Консервний ніж важільного типу з дерев'яною ручкою. Італія, кінець XIX — початок XX
  •  
    Консервний ніж у вигляді бичачої голови
  •  
    Консервний ніж у вигляді риби
  •  
    Консервний ніж виробництва СРСР, придатний для використовування як правою, так і лівою рукою
  •  
    Пристрої для проколювання бляшанок з консервованим молоком

Обертовий ключ ред.

 
Відкривання бляшанки обертовим ключем

Консервний ніж у вигляді обертового ключа було запатентовано в 1866 році Дж. Остергаудтом (J. Osterhoudt)[8]. Він не є консервним ножем загального призначення: кріпиться точковим зварюванням чи паянням до кожної бляшанки і відламується від неї споживачем. Кожний тип консервів мав свій тип ключа: наприклад, м'ясні і рибні постачалися в прямокутних бляшанках, а кава, боби — у циліндричних. Відкривання здійснювається намотуванням на ключ тонкої смужки бляхи з верхньої частини ємності по насічених лініях[9][10][11].

  •  
    Обертовий ключ для відкривання бляшанок.
  •  
    Припаяний ключ
  •  
    Бляшанки з ключами.
  •  
    Відкрита банка.

Ніж з обертовим коліщатком ред.

 
Консервний ніж Лаймана
 
Використовування коліщаткового консервного ножа

Перший консервний ніж з обертовим коліщатком запатентовано в липні 1870 р. Вільямом Лайманом (William Lyman) з Мерідена, штат Коннектикут, і виготовлено компанією «Баумґартен» у 1890-х[12]. Спочатку бляшанку треба було проткнути в центрі загостреним стрижнем ножа, потім припасувати довжину важеля до розмірів банки і зафіксувати його гайкою-баранцем. Верхній торець бляшанки різався натисканням різального коліщатка на банку біля краю і повертанням руків'я по колу вздовж бортика[13].

Необхідність проколювати кришку в центрі була незручністю, тому ця конструкція не прижилася. У 1920 році Едвін Андерсон[14][15][16] запатентував ніж у вигляді щипців: з двома рухомо з'єднаними ручками, закріпленими на губках коліщатками і ще однією ручкою для обертання різального коліщатка[17][18][19]. Консервний ніж розробки Свенсона кріпився до нерухомої основи і приводився в дію корбою[20]. У 1925 році[21] фірма Star Can Opener Company[22] із Сан-Франциско поліпшила конструкцію Лаймана доданням другого, зубчастого коліщатка (подавального), що уможливило надійно утримувати ніж на краю бляшанки[23]. Це вдосконалення було настільки вдалим, що конструкція використовується і донині[24][25][26][27][28].

У 1931 році фірма Bunker Clancey Company з Канзас-Сіті (штат Міссурі) запатентувала консервний ніж у вигляді щипців з різальним і подавальним коліщатками (в англійській мові за ним узвичаїлася назва Bunker). Важелі ручок уможливлювали міцно фіксувати ніж на бляшанці, а ручка-ключ — обертати різальне коліщатко по колу. Подавальне коліщатко було аналогічне такому в конструкції фірми Star і оберталося в протилежному напрямку відносно різального завдяки двом шестірням[29][15]. У 1938 р. Bunker company поглинуто фірмою Rival Manufacturing Company, яка розташовувалася в тому ж самому місті[2].

  •  
    Ніж компанії Star, 1923 р.
  •  
    Сучасний коліщатковий ніж для лівшів
  •  
    Конструкція компанії Bunker
  •  
    Консервний ніж-«метелик» (butterfly): працює за принципом «банкера», але споряджений вістрям для відкривання пивних бляшанок (church key)
  •  
    Ніж з опорним і різальним коліщатками і з одним держаком

Черчкей ред.

 
Сучасний консервний ніж для пивних бляшанок church key, вигляд з трьох сторін. Лівий кінець призначений для відкривання банок, правий — пляшок.

Словосполученням church key («церковний ключ») в англійській мові первісно називалася відкривачка для пляшкових кроненкришок (які були винайдені в 1892 р.)[30][31]. Уперше такі відкривачки запатентовано в Канаді в 1900 р.[32]. Формою вони нагадували старовинні ключі від церковних замків[33].

У 1935 році з'явилася нова тара для пива — сталеві банки з плоским верхом, які треба було відкривати спеціальним інструментом. Конструкцію консервного ножа, який теж отримав назву church key, розробив Д. Ф. Семпсон[34][35] для American Can Company: він складався з єдиної сталевої пресованої деталі з вістрям на кінці[36]. Таким пристроєм іноді споряджаються коліщаткові консервні ножі, і цей різновид відомий як «метелик» (butterfly).

Консервні ножі для військового використовування ред.

 
Швейцарський армійський ніж компанії Victorinox[37][38][39][40][41][42] з вийнятим консервним ножем (уверху справа)
Докладніше: P-38 (консервний ніж)

Деякі різновиди консервних ножів простої і надійної конструкції були розроблені спеціально для військового вжитку, наприклад, P-38 і P-51. Це були невеликі пристрої з відкидним лезом, прикріпленим на шарнірі до корпусу. Консервний ніж P-38 мав розміри брелока — 38 мм у довжину, і складався з короткої металевої пластини, що служила держаком, і відкидним металевим зубом, призначеним для різання. Виїмка прямо під шарніром утримувала ніж зачепленим за бортик бляшанки під час відкривання. Варіант дещо більшого розміру, P-51, був легшим у поводженні. Ніж P-38 був розроблений 1942 року і постачався з польовими раціонами в американській армії з періоду Другої Світової війни до 1980-х років. Ножі P-38 і P-51 відрізнялися компактністю і дешевизною, вони могли кріпитися до брелока чи армійського жетона[43].

Офіційні військові назви для ножа P-38 — «кишеньковий консервний ніж американської армії» (US Army pocket can opener) і «Ніж консервний, ручний, складаний, тип I» (Opener, can, hand, folding, type I). Вживані назви P-38 і P-51 очевидно, пов'язані з довжиною ножів, вираженою в метричній системі (незвичній у США)[44].

Ножі P-38 більше не використовуються з індивідуальними раціонами в американських ЗС, оскільки консервний C-раціон у 1980-х замінено сухим пайком Meal, Ready-to-Eat. Тим не менш, вони включаються у військові раціони «Tray Rations», куди входять консерви. Вони також використовуються американськими рятувальними службами при проведенні рятувальних операцій, як у США, так і за рубежем. Справжні армійські консервні ножі P-38 вироблялися фірмами J. W. Speaker Corp. (тавро «US Speaker») і Washburn Corp. (тавро «US Androck»), пізніше також Mallin Hardware (нині не існує) з Шелбі, штат Огайо (тавро «US Mallin Shelby O.» або «U.S. Shelby Co.»)[45].

  •  
    P-51 і P-38
  •  
    Стандартний консервний ніж («FRED») австралійських ЗС
  •  
    Американський C-раціон з консервним ножем P-38

Електричні консервні ножі ред.

 
Електричний консервний ніж Krups

Перший електричний консервний ніж був запатентований 1931 року і засновувався він на конструкції коліщаткового ножа[46]. Ці ножі вироблялися в 1930-х роках, і в їхній рекламі повідомлялося, що ними можна відкрити понад 20 бляшанок у хвилину без ризику отримати травму[47]. Проте, вони не знайшли особливого попиту. Виробництво електричних ножів поновили в 1956 році каліфорнійські фірми. Компанія Бена Классена Klassen Enterprises з Сентервілла запропонувала модель з кріпленням до стіни[48], але через складну конструкцію вона теж не мала поширення[2].

Того ж року Волтер Гесс Бодл винайшов конструкцію, що не вимагала кріплення і поєднувала електричний консервний ніж і точилку для кухонних ножів[49]. Випущений під маркою «Udico» компанії Union Die Casting Co. у Лос-Анджелесі, він мав популярні для тих часів забарвлення корпусу — фламінго, авокадо і колір морської хвилі[2]. Вихід на ринок був приврочений до різдвяних розпродажів і консервні ножі зразу ж завоювали популярність.

Останні розробки ред.

 
Ніж з боковим різанням.
 
Відкрита бляшанка (з поки незнятою зрізаною кришкою)

Новий тип консервних ножів з'явився в 1980-х роках. У той час як інші ножі вирізали кришку прорізанням її по колу згори, всередині бортика, цей ніж використовував опорне і різальне коліщатка для зрізання верхньої частини збоку, тобто розріз проходить прямо під бортиком. Крайка утворювалася відносно безпечною, без зазублин. Опорне коліщатко має менший крок зубців порівняно з ранішими моделями коліщаткових ножів, і перебуває під час роботи внизу V-подібного жолобка, що оточує бортик бляшанки з трьох сторін[50][51].

Бляшанки, що не вимагають ножів ред.

Значна частина асортименту консервів випускається в бляшанках, які не вимагають застосування консервних ножів: вони споряджаються або витяжним кільцем на кришці, або припаяним обертовим ключем[52].

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Gordon L. Robertson (2006). Food packaging. CRC Press. с. 122—123. ISBN 0-8493-3775-5. Архів оригіналу за 2 серпня 2020. Процитовано 6 липня 2020.
  2. ↑ а б в г д Lifting the lid on the tin can opener (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 липня 2011. Процитовано 8 серпня 2009.
  3. ↑ Can opener. Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 8 серпня 2009.
  4. ↑ Ridely, Matt (14 вересня 2012). Don't Look for Inventions Before Their Time. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 8 квітня 2015.
  5. ↑ а б Esther Inglis-Arkell - Nov 27, 2017 1:58 pm UTC (27 листопада 2017). Don’t lose a finger: The 200-year evolution of the can opener. Ars Technica. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  6. ↑ а б Encyclopedia of Kitchen History. Taylor & Francis Group. 27 вересня 2004. ISBN 978-1-57958-380-4. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 7 липня 2020.
  7. ↑ Ezra J. Warner (5 January 1858) «Can opener» U.S. Patent 19 063
  8. ↑ J. Osterhoudt «Improved Method of Opening Tin Cans» U.S. Patent 58 554 2 October 1866
  9. ↑ History of the Can: Can Opener. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 8 серпня 2009.
  10. ↑ Файл:1965 - Trexler Park Coffee Can - Allentown PA.jpg
  11. ↑ By Mjtrinihobby in HomeLife-hacks. How to Open a Can of Corned Beef. : 4 Steps (with Pictures). Web.archive.org. Архів оригіналу за 8 січня 2019. Процитовано 1 березня 2020.
  12. ↑ William W. Lyman «Improvement in can openers» U.S. Patent 105 346 12 July 1870.
  13. ↑ Bryan H. Bunch, Alexander Hellemans (2004). The history of science and technology. Houghton Mifflin Harcourt. с. 398. ISBN 0-618-22123-9.
  14. ↑ Stern, Daniel (27 січня 1921). American Artisan. Keeney Publishing Company. Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 7 липня 2020 — через Google Books.
  15. ↑ а б Star Can Opener Co. v. Bunker-Clancey Mfg. Co., 41 F.2d 142 | Casetext. casetext.com. Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 7 липня 2020.
  16. ↑ Star Can Opener Company Of San Francisco California 1920. eBay. Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 7 липня 2020.
  17. ↑ U.S. Patent 1 360 256
  18. ↑ Side can opener
  19. ↑ Файл:Can Opener, Pictorial Equipment Article, Kellogg. (3855920935).jpg
  20. ↑ Файл:FMIB 45262 Swanson Can-Opener - a new and practical device invented by a practical canneryman Will open any size, any diameter, any style.jpeg
  21. ↑ Western Canner and Packer. Miller Freeman Publications of California. 27 січня 1924. Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 7 липня 2020 — через Google Books.
  22. ↑ 1927 City Directory, San Francisco CA — Page 2029. Архів оригіналу за 8 липня 2020. Процитовано 7 липня 2020.
  23. ↑ Star Can Opener Co. San Francisco — DonnasAntiques — etsy
  24. ↑ U.S. Patent 1 598 841
  25. ↑ U.S. Patent 1 528 178
  26. ↑ Official Gazette of the United States Patent Office. The United States Patent Office. 27 січня 1943 — через Google Books.
  27. ↑ U.S. Patent 180 307
  28. ↑ U.S. Patent 174 161
  29. ↑ Charles Arthur Bunker, «Can opener», U.S. Patent 1 838 525, 29 December 1931.
  30. ↑ William Painter (2 February 1892) «Bottle sealing device» U.S. Patent 468 258
  31. ↑ Churchkey [Архівовано 29 серпня 2018 у Wayback Machine.]. Worldwidewords.org (2 November 2002). Retrieved on 2013-03-20.
  32. ↑ Mario Theriault (2001) Great Maritime Inventions 1833—1950, Goose Lane, p. 21 ISBN 0-86492-324-4
  33. ↑ January 1980 JFO Newsletter [Архівовано 14 березня 2021 у Wayback Machine.]. Just-for-openers.org. Retrieved on 20 March 2013.
  34. ↑ United States Bartenders Guild Newsletter. bartenderschoolofsantarosa.com
  35. ↑ Short History of the Beer Can (part 2) [Архівовано 20 липня 2011 у Wayback Machine.]. Streeter.org. Retrieved on 20 March 2013.
  36. ↑ Flat Top Beer Cans. ebeercans.com
  37. ↑ SAAM's - 91mm Tools Evolution. Victorinox.metodi.me. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  38. ↑ Why is Victorinox so obsessed with can openers?. EDCForums. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  39. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 7 липня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  40. ↑ Can Opener. SAKWiki. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  41. ↑ by LeaF. Can-opener (first soldiers) – LeaF's Victorinox knives collection. Leaf-vics.com. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  42. ↑ SAK Can Opener Wear and Tear. BladeForums.com. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  43. ↑ R. Foster (18 серпня 1995). The greatest Army invention ever. Pentagram (Army Public Affairs) (image of article at www.dogtagsrus.com). Архів оригіналу за 23 жовтня 2009. Процитовано 8 серпня 2009.
  44. ↑ P-38 Engineering Drawing [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.]. Georgia-outfitters.com. Retrieved on 20 March 2013.
  45. ↑ The P-38 can opener. Архів оригіналу за 26 серпня 2009. Процитовано 8 серпня 2009.
  46. ↑ Preston C. West «Can opener» U.S. Patent 1 834 563 1 December 1931
  47. ↑ Popular Science. 123 (5). Bonnier Corporation. 1933: 18. ISSN 0161-7370. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 7 липня 2020.
  48. ↑ Bernard Klassen «Electrically operated can opener» U.S. Patent 2 789 345 26 March 1956.
  49. ↑ Walter H. Bodle «Can opening and knife sharpening device» U.S. Patent 2 897 589 4 December 1956.
  50. ↑ Paul Porucznik, Keith Longstaff, «Can Openers» U.S. Patent 4 782 594 5 April 1984
  51. ↑ Kun-Jen Chang, «Side cutting can opener with a double grip» U.S. Patent 5 946 811 4 November 1997
  52. ↑ Food Fading can Opener; Kitchen Mainstay Being Undermined As Innovations in Packaging Multiply. The New York Times. 28 березня 1964. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Консервний_ніж&oldid=41663953