Коновалов Володимир Костянтинович

Володи́мир Костянти́нович Конова́лов, справжнє ім'я та по батькові — Вульф Калманович (нар. 5 лютого 1911(19110205), Надійне — пом. 29 листопада 1967) — радянський військовик, учасник Другої світової війни. Герой Радянського Союзу (1945).

Володимир Коновалов
CCCP navy Rank kontr-admiral infobox.svg Контрадмірал
Коновалов Володимир Костянтинович.jpg
Загальна інформація
Народження 5 лютого 1911(1911-02-05)
Надійне
Смерть 29 листопада 1967(1967-11-29) (56 років)
Ленінград
Поховання Krasnenkoe cemeteryd
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Alma Mater Військова академія імені М. В. Фрунзе
Військова служба
Роки служби 1932—1967
Приналежність Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
СРСР СРСР
Вид ЗС Прапор ВМФ СРСР ВМФ СРСР
Війни / битви Друга світова війна
Нагороди та відзнаки
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Ушакова II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»

ЖиттєписРедагувати

Народився 5 лютого 1911 року в єврейській колонії Надійне, нині Розівського району Запорізької області. Незабаром родина переїхала до Юзівки. Після закінчення 7 класу працював слюсарем на заводі. За направленням ЛКСМУ був направлений до Ленінградського військово-морського училища імені М. В. Фрунзе, яке закінчив у 1936 році.

Отримав призначення на мінний загороджувач «Фрунзовец» (Л-3) старшим помічником командира.

26 червня 1941 року екіпаж підводного човна отримав перше завдання — мінні постановки біля порту Мемель. Похід виявився вдалим, на мінах підірвалися і затонули три ворожих транспорти і тральщик.

Другий похід човна 21 липня 1941 року на головну базу німецького флоту на Балтиці — Піллау. Тут на мінах були підірвані два німецьких транспорти. У серпні 1942 року Л-3 «Фрунзенець» торпедував танкер водотоннажністю 1500 тонн, міноносець і 4 транспорти, 2 інших судна і підводний човен. В історії підводної війни цей успіх підводного човна «Л-3» не мав собі рівних.

У жовтні всі члени екіпажу підводного човни нагороджені орденами, командир човна і старпом нагороджені орденами Леніна. 1 березня 1943 човен став Гвардійським.

17 квітня 1945, перебуваючи в бойовому поході, човен В. К. Коновалова потопив транспорт «Гойя», занинуло близько 7000 німецьких солдатів і офіцерів.

Всього за час війни човен потопив 25 суден загальною водотоннажністю 52 тис. тонн. Ще 4 судна були пошкоджені.

Після війни закінчив військово-морську академію, служив командиром дивізіону підводних човнів. У 1963 капітан I рангу В. К. Коновалов спрямований на Північний флот.

7 травня 1966 року присвоєно військове звання «контрадмірал», він переведений у Ленінградське вище училище підводників на посаду заступника начальника училища з навчальної роботи.

Помер у Ленінграді 29 листопада 1967 року.

НагородиРедагувати

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», гвардії капітанові 3-го рангу Коновалову Володимиру Костянтиновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3295).

Нагороджений трьома орденами Леніна (22.09.1942, 08.07.1945, 30.12.1956), двома орденами Червоного Прапора (22.12.1944, 26.02.1953), орденами Ушакова 2-го ступеня (13.03.1945), Вітчизняної війни 1-го ступеня (18.12.1942), Червоної Зірки (06.11.1947) і медалями.

ДжерелаРедагувати