Конділенко Іван Іванович
Іван Іванович Конділенко (21 травня 1919, село Велике Мішкове, тепер Донецького району Донецької області — 18 жовтня 1993, місто Київ) — український радянський науковець-фізик, голова правління товариства «Знання» Української РСР. Доктор фізико-математичних наук (1965), професор (1967). Член-кореспондент Академії наук України (20.12.1967). Депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликання. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1971—1981 р.
| Конділенко Іван Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
21 травня 1919 Велике Мішкове |
| Помер |
18 жовтня 1993 (74 роки) Київ |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | державний діяч |
| Вчене звання | Доктор фізико-математичних наук |
| Науковий ступінь | Член-кореспондент Академії наук України |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
    |
Біографія ред.
Освіта вища. У 1941 році закінчив фізичний факультет Київського державного університету. Переддипломну практику проходив у Ленінграді в Державному оптичному інституті. У 1941 році блискуче захистив дипломну роботу та одержав направлення до аспірантури. Учень професора Олександра Шишловського[1].
З липня 1941 року — служба у Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни з 1942 року. Служив у артилерійських частинах, з грудня 1942 року був начальником артилерійської майстерні 12-го окремого зенітного артилерійського дивізіону ППО Резерву Головного командування 2-го Прибалтійського фронту.
Член ВКП(б) з 1944 року.
У 1945—1946 роках — служба в Головному артилерійському управлінні Радянської армії.
У 1946 році — демобілізований і зарахований до аспірантури фізичного факультету Київського університету.
У 1950 році успішно захистив кандидатську дисертацію «Люмінесценція і поглинання розчинів солей талію». Працював старшим викладачем кафедри експериментальної фізики Київського державного університету.
У 1951—1963 роках — завідувач кафедри експериментальної фізики Київського державного університету.
У 1963—1972 роках — декан радіофізичного факультету Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
У 1963—1981 роках — завідувач кафедри нелінійної оптики Київського державного університету. У 1965 році на об'єднаному засіданні вчених рад Інституту фізики і напівпровідників захистив докторську дисертацію «Вплив умов збудження і фізичного стану середовища на інтенсивність спектрів комбінаційного розсіювання світла».
У 1970—1978 роках — голова правління товариства «Знання» Української РСР.
Опублікував більш ніж 260 наукових праць та монографій.
Сфера наукових досліджень: молекулярна спектроскопія, квантова електроніка, фізика твердого тіла, нелінійна оптика. Фундатор української наукової школи зі спектроскопії комбінаційного розсіювання світла.
З 1967 року до кінця життя жив у Києві, у будинку № 10 по вулиці Малопідвальній[2]. Помер на 75-му році життя 18 жовтня 1993 року.
Звання ред.
- старший технік-лейтенант
Нагороди ред.
- орден «Знак Пошани»
- орден Червоної Зірки (23.07.1944)
- орден Вітчизняної війни 2-го ст. (6.04.1985)
- ордени
- медаль імені Сергія Вавилова АН СРСР (1975)
- медалі
- Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (12.06.1972)
Примітки ред.
- ↑ Шишловський Олександр Андрійович
- ↑ Житловий будинок 1909–10, в якому проживали Баренбойм І. Ю., Кондиленко I.I. Архів оригіналу за 4 травня 2022. Процитовано 4 травня 2022.
Посилання ред.
- [1] [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- [2] [Архівовано 16 березня 2012 у Wayback Machine.]
Література ред.
- Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.