Комплекс екстреного маскування «Шторм»

Комплекс екстреного маскування танків «Шторм» є доповненням до існуючих маскувальних засобів та призначений для екстреного маскування танків в умовах дефіциту часу. Над його розробкою займалися вчені НВП «Валар».

Конструктивні рішення та застосуванняРедагувати

Висока ефективність комплексу проявляється на русі, в розвідці чи засідці з використанням танків. Саме в умовах дефіциту часу зростає необхідність такого обладнання. Комплекс дозволяє забезпечити екстрене маскуванню танка за лічені секунди в порівнянні з хвилинами та їх десятками хвилин при традиційних методах маскування.

Випробування показали, що новий комплекс забезпечує маскування танка у 150-200 разів швидше аніж відомі системи. Для виконання такої операції за використанням комплексу цілком немає необхідності екіпажу покидати свою бронемашину. Маскування проходить всього за 3-5 секунд.

Конструктивно новий комплекс може бути навішеним на танки Т-55 або Т-72 усіх моделей та виконання. Монтаж обладнання виконується самим екіпажем танку у польових умовах. Керування спрацьовуванням комплексу виконується одним з членів екіпажу з башти танка. Крім того, маються дублюючі системи керування, у випадку відсутності живлення бортової системи танка.

Для маскування використовується спеціальна маскувальна сітка, виконана за особливою технологією. Розмір сітки одноразового використання 23 на 23 метри. Для застосування в пустелі, лісі, скелястій місцевості чи інших умовах ведення бойових дій, маскувальна сітка має відповідні різні варіанти забарвлення та структури. Цікаво також те, що нова сітка маскує не тільки від візуального виявлення цілі, але й приховує об’єкти в інфрачервоному діапазоні і ускладнює виявлення цілі спеціальними приладами.

Конструктивно весь комплекс виконаний блочним на основі механіки з електрокеруванням. Для забезпечення маскувального ефекту сітка відстрілюється і розтягується піропатронами. Силою порохових газів розкидають якорі до яких прикріплена сітка. При падінні якорів на ґрунт, якорі закріплюються і сітка розтягується, приховуючи реальні обрис танка.

Складнощами при конструюванні такого комплексу були сама конструкція та зовнішні обриси танка. Елементи конструкції, що находилися на його поверхні, заважали правильному розкриттю сітки. Особливу увагу вимагала радіоантена танка, яка височиться над основною поверхнею танка на 3 метри. Однак, всі складні питання були вирішені українськими вченими.

Цей комплекс пройшов полігонні випробування на реальному танку Т-72. У наш час[коли?] проводиться його доопрацювання та модернізація. Розроблюються варіанти комплексу для бронетранспортерів, автомашин, пускових установок тощо.

ПосиланняРедагувати