Комбатант
Комбатанти (фр. combattant) — у міжнародному праві особи, які входять до складу збройних сил воюючої країни, беруть участь безпосередньо у воєнних діях[1]. Відтак комбатанство — безпосередня участь вояків у воєнних діях[1].
Комбатант — особа, яка входить до складу збройних сил країн, які перебувають у стані військового конфлікту, і має право безпосередньо брати участь у військових діях[2].
Комбатантами є:
- особовий склад сухопутних, військово-морських і військово-повітряних сил (за винятком медичного та духовного персоналу);
- партизани, особовий склад полків та добровільних загонів, якщо вони мають на чолі особу, відповідальну за своїх підлеглих; мають визначений, добре видимий здалеку відмітний знак; дотримуються у своїх діях правил ведення війни; відкрито носять зброю під час кожного військового зіткнення, а також в час, коли перебувають на очах у противника в ході розгортання в бойові порядки, яке передує нападу в якому вони будуть брати безпосередню участь;
- екіпажі торгових морських суден, та екіпажі літаків цивільної авіації сторін, задіяних у військовому конфлікті, при умові що судна та літаки переобладнані у військові.
Теперішнє військове право як комбатантів розглядає вояків, які беруть участь у національно-визвольних війнах, які ведуться народами для отримання свого права на самовизначення. У разі якщо населення неокупованих територій при наближенні ворога, не встигнувши сформувати регулярні частини, береться за зброю з метою боротьби з військами, що здійснили вторгнення, воно також визначається як воююча сторона конфлікту, за умови, що відкрито носить зброю та дотримується законів і звичаїв війни.
Застосування насильницьких військових заходів до комбатантів (аж до знищення) вважається законним. Комбатант, який потрапив до ворогуючої сторони, користується статусом військовополоненого. Найповніше правовий статус комбатанта визначається в IV Гаазькій конвенції законів і звичаїв сухопутної війни 1907 року, а також у Женевських конвенціях 1949 року та протоколах I і ІІ, які доповнюють останні.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Великий тлумачний словник української мови (з додатками і доповненнями) / уклад і головний редактор В. Т. Бусел — К; Ірпінь ВТФ «Перун» 2005. — 1728 ст. ISBN 966-569-013-2
- ↑ (п.2 ст. 43 Додаткового протоколу І 1977 р. до Женевської конвенції про захист жертв війни 1949 р.).
Джерела ред.
- 4-та Гаазька конвенція про закони і звичаї сухопутної війни. Додаток про закони і звичаї сухопутної війни.
Література ред.
- О. В. Буткевич. Воююча Сторона // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Д. І. Кулеба. Комбатанти // Українська дипломатична енциклопедія — Т.1
- О. Задорожній. Некомбатанти // Українська дипломатична енциклопедія — Т.2
Посилання ред.
- Комбатанти [Архівовано 9 Серпня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Некомбатанти [Архівовано 19 Листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.