Колібрі сапфіровочубий
| Колібрі сапфіровочубий | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Сапфіровочубий колібрі (Кампус-ду-Жордау, штат Сан-Паулу, Бразилія)
| ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Stephanoxis lalandi (Vieillot, 1818) | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Trochilus lalandi | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Колі́брі сапфіровочубий[2] (Stephanoxis lalandi) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[3]. Ендемік Бразилії. Вид названий на честь французького натураліста Пьєра-Антуана Делаланда[en][4]. Пурпуровочубий колібрі раніше вважався підвидом сапфіровочубого колібрі, однак був визнаний окремим видом[5][6].
Опис ред.
_taxobox.jpg)
Довжина птаха становить 8 см, вага 3,4 г. У самців верхня частина тіла, надхвістя і центральні стернові пера бронзово-золотисто-зелені, скроні, шия з боків, боки і гузка сірі, решта нижньої частини тіла темно-синьо-фіолетова, блискуча. За очима невеликі білі плями, крила темно-фіолетові. Крайні стернові пера зелені з широкою металево-синьою смугою на кінці і сірими кінчиками. На голові помітний, тонкий золотисто-зелений чуб з видовженим пурпурово-чорним пером. Дзьоб тонкий, прямий, чорний, довжиною 17 мм. Лапи чорні. У самиць верхня частина тіла, крила і плями за очима такі ж, як у самців, нижня частина тіла сіра з легким охристим відтінком. Крайні стернові пера на кінці мають синю смугу, кінчики у них білі. Чуб у них помітно менш виражений.
Поширення і екологія ред.
Сапфіровочубі колібрі поширені на південному сході Бразилії, від південного Мінас-Жерайса до Еспіріту-Санту, Ріо-де-Жанейро і північно-східного Сан-Паулу. Вони живуть у вологих атлантичних лісах та у вологих чагарникових заростях, на висоті до 900 м над рівнем моря. Живляться нектаром квітів, а також дрібними комахами. Сезон розмноження триває з жовтня по березень. На початку сезону розмноження самці токують, приваблюючи самиць[7]. В кладці 2 яйця, інкубаційний період триває 14 днів, пташенята покидають гніздо через 28 днів після вилуплення.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Stephanoxis lalandi: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 03 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 03 серпня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 218. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ V. Cavarzere, L.F. Silveira, M. Ferreira de Vasconcelos, R. Grantsau & F.C. Straube. Taxonomy and biogeography of Stephanoxis Simon, 1897 (Aves: Trochilidae). „Papéis Avulsos de Zoologia”. 54 (7), ss. 69–79, 2014. doi:10.1590/0031-1049.2014.54.07.
- ↑ South American Classification Committee (1 травня 2015). Proposal (#664) to South American Classification Committee – Treat Stephanoxis lalandi as consisting of two species. Процитовано 25 липня 2015.
- ↑ Aurélio Pizo, Marco (March 2012). Lek Behavior of the Plovercrest (Stephanoxis lalandi, Trochilidae). The Wilson Journal of Ornithology (EN) . 124 (1): 106—112. doi:10.1676/11-055.1. ISSN 1559-4491.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |