Відкрити головне меню

Коломієць Микола Петрович

Микола Петрович Коломієць (10 серпня 1942, Драбів — 17 червня 2009) — український хореограф, засновник дитячо-юнацької хореографічної студії «Щасливе дитинство», її директор і художній керівник. Голова Київського місцевого осередку Національної хореографічної спілки України. Народний артист України.

Микола Петрович Коломієць
Микола Коломієць.jpg
Народився 10 серпня 1942(1942-08-10)
Драбів
Помер 17 червня 2009(2009-06-17) (66 років)
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Україна Україна
Діяльність хореограф
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

БіографіяРедагувати

Народився 10 серпня 1942 року у селі Драбові (нині селище міського типу Черкаської області).Це офіційні дані.А ,взагалі,і дата, і час,і місце народження Миколи Петровича,на жаль,невідомі. У 1965 році закінчив Київське народне хореографічне училище. У 19651969 роках працював у ансамблі танцю Київського військового округу. У 1969 році створив ансамбль «Щасливе дитинство». У 1992 році на його базі була відкрита дитячо-юнацька хореографічна студія «Щасливе дитинство», а ансамбль отримав назву «Україна». У 1995 році ансамбль отримав звання Народного.

 
Могила Миколи Коломійця

Помер 17 червня 2009 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка №33).

ВідзнакиРедагувати

За роки сумлінної праці був відзначений значками «Відмінник освіти України», більш ніж 70 грамотами та подяками від Міністерства культури та Міністерства освіти України.

У 1982 році йому було присвоєно звання заслужений працівник культури України, у 1994 році — Народний артист України.

Лауреат десятого всеукраїнського конкурсу «Пісенний вернісаж» (1997), лауреат премії людина року в області освіти (1997).

Перший лауреат премії "Щасливий дар душі" газети "Освіта"(1997)

У 1999 році нагороджений відзнакою Президента України орденомом «За заслуги» ІІІ ступеня.

У 2003 році нагороджений Кабінетом Міністрів України почесною грамотою за вагомий внесок у розвиток української культури.

У 2005 році нагородженгий медаллю медаль імені Павла Вірського.

ДжерелаРедагувати