Колбочка

(Перенаправлено з Колбочки)
Будова колбочки

Колбочка — клітина-фоторецептор сітківки ока, що відповідає за кольоровий зір. Колбочки функціонують лише при яскравому освітленні (на відміну від паличок, які відповідають за чорно-білий сутінковий зір). Колбочки зосереджені здебільшого в центральній ямці, їх концентрація зменшується на периферичних ділянках сітківки[1].

Дослідження Остенберга 1935 року довели, що в людському оці близько 6 млн колбочок[2]. За сучаснішими даними в оці налічується приблизно 4,5 млн колбочок і 90 млн паличок[3].

Попри те, що колбочки менш чутливі до світла, ніж палички, вони мають переваги в тому, що дозволяють розрізняти кольори, а крім того здатні розрізняти дрібніші деталі та швидку зміну зображень, оскільки швидше реагують на стимул[4]. Оскільки люди зазвичай мають три різні типи колбочок із різними фотопсинами, вони здатні до трихроматичного зору. При кольоровій сліпоті кількість типів колбочок може бути меншою. Повідомлялося також про людей з чотирма й більше типами колбочок. Такі люди здатні до тетрахроматичного зору[5][6][7].

Типи колбочокРедагувати

 
Нормалізовані криві чутливості трьох типів колбочок

Зазвичай у людей три типи колбочок. Перший має найбільшу чутливість до світла з великою довжиною хвилі. Пік їхньої чутливості припадає на червоно-жовтий колір. Цей тип іноді позначають L (від англ. long — довгий). Пік чутливості другого типу колбочок припадає на жовто-зелений колір, і його позначають M (від англ. medium — середній). Третій тип чутливий до світла з найменшою довжиною хвилі. Пік чутливості цього типу колбочок припадає на блакитний колір. Його позначають S (від англ. short — короткий). Відповідні пікові дожини хвиль: 564—580 нм, 534—545 нм та 420—440 нм[8][9]. Палички мають пікову чутливість на довжині хвилі 498 нм, приблизно посередині між піками чутливості колбочок S- та M-типів.

Різниця сигналів, отриманих від трьох типів колбочок, дозволяє мозку розрізняти дуже багато можливих кольорів. Жовтий колір, наприклад, людина бачить тоді, коли L-колбочки збуджені дещо більше від M-колбочок, а червоний — коли L-колбочки стимульовані дещо більше, ніж M-колбочки. Відповідно, блакитний і фіолетовий кольори відповідають більшій стимуляції S-рецепторів у порівнянні з іншими двома типами.

Колбочки типу S з ціанолабом найчутливіші до світла з довжиною хвилі близько 420 нм. Проте кришталик та рогівка людського ока поглинають світло тим сильніше, що менша довжина хвилі, тому короткохвильова область видимого діапазону обмежена. Людина не бачить світла з довжиною хвилі, меншою від 380 нм. Таке світло називають ультрафіолетом. Люди, хворі на афакію (хворобу, коли в оці відсутній кришталик), іноді розповідають, що бачать ультрафіолетові промені[10]. При звичайному й яскравому освітленні, око чутливіше до жовто-зеленого світла, ніж до інших кольорів, оскільки воно майже однаково стимулює два з трьох типів колбочок. При слабкому освітленні, коли діють тільки палички, найвища чутливість до блакитно-зеленого світла. Цим пояснюється ефект Пуркинє — явище зміни колірного сприйняття людським оком при зниженні освітленості об'єктів.

ПосиланняРедагувати

ВиноскиРедагувати

  1. Що таке дальтонізм — Tokar.ua
  2. G. Osterberg (1935). "Topography of the layer of rods and cones in the human retina, " Acta Ophthalmol., Suppl. 13:6, pp. 1-102.
  3. Curcio, CA.; Sloan, KR.; Kalina, RE.; Hendrickson, AE. (Feb 1990). Human photoreceptor topography.. J Comp Neurol 292 (4): 497–523. PMID 2324310. doi:10.1002/cne.902920402. 
  4. Kandel, E.R.; Schwartz, J.H, and Jessell, T. M. (2000). Principles of Neural Science (вид. 4-те). Нью-Йорк: McGraw-Hill. с. 507–513. 
  5. Jameson, K. A., Highnote, S. M., & Wasserman, L. M. (2001). Richer color experience in observers with multiple photopigment opsin genes (PDF). Psychonomic Bulletin and Review 8 (2): 244–261. PMID 11495112. Архів оригіналу за 19 жовтня 2005. Процитовано 17 лютого 2011. 
  6. You won't believe your eyes: The mysteries of sight revealed. The Independent. 7 березня 2007. Архів оригіналу за 6 липня 2008. Процитовано 17 лютого 2011. 
  7. Mark Roth (2006-09-13). Some women may see 100,000,000 colors, thanks to their genes. Pittsburgh Post-Gazette. Архів оригіналу за 2006-11-08. Процитовано 2011-02-17. 
  8. Wyszecki, Günther; Stiles, W.S. (1982). Color Science: Concepts and Methods, Quantitative Data and Formulae (вид. 2nd). New York: Wiley Series in Pure and Applied Optics. ISBN 0-471-02106-7. 
  9. R. W. G. Hunt (2004). The Reproduction of Colour (вид. 6th). Chichester UK: Wiley–IS&T Series in Imaging Science and Technology. с. 11–12. ISBN 0-470-02425-9. 
  10. Let the light shine in: You don't have to come from another planet to see ultraviolet light EducationGuardian.co.uk, David Hambling (May 30, 2002)