Кіновиробничий кодекс — серія моральних цензурних директив, які регулювали кіновиробництво більшості американських кінокартин, що випускалися великими студіями з 1930 по 1968 рік. Також відомий як Кодекс Гейза, за ім'ям головного цензора Голлівуду того часу, політика-республіканця Віла Гейза. Кодекс був прийнятий п'ятьма основними голлівудськими студіями як міра самообмеження. Американська асоціація кінокомпаній (MPAA) прийняла кодекс у 1930 році, застосовуватись він почав з 1 липня 1934 року, а відмовилися від нього в 1968 році, на користь Системи рейтингів Американської кіноасоціації. Кодекс мав більше морально-етичний, аніж правовий характер, але дотримувалися його приписів до 1967 року дуже скрупульозно[1].

Обкладинка кодексу

Кіновиробничий кодекс прописував, що прийнятно і що неприйнятно в кінофільмах для громадської аудиторії в Сполучених Штатах. Кодекс Гейза регулював моральні норми щодо сказаного і показаного у фільмах. Кодекс обмежував види ролей, які могли грати жінки, таким чином створюючи ідеалізовану версію жінки, яка на перший час навіть поширилась по світу.[2]

Принципи

ред.

Виробники фільмів були зобов'язані дотримуватися трьох основних принципів:

  • Картини, що підривають моральні підвалини глядачів, неприпустимі. Отже, не можна зображувати злочину, злодіяння, пороки та гріхопадіння таким чином, щоб вони викликали симпатію у глядацькій аудиторії.
  • Слід представляти морально правильні моделі життя.
  • Не можна знущатися з закону, писаним або неписаним. Неприпустимо схиляти симпатії глядачів на бік злочинців і грішників.

Приклади

ред.
  • Заборонялося знущання з релігії. Священник на екрані не міг бути лиходієм або комічним персонажем.
  • Заборонялося зображати вживання наркотиків, а вживання алкоголю могло бути зображено тільки там, де цього вимагав сюжет.
  • Заборонялося розкривати методи скоєння злочинів. Сцени вбивства мали бути зняті так, щоб не сприяти вчиненню подібних злочинів у реальному житті.
  • Заборонявся показ оголеного тіла і провокаційних танців. «Сцени пристрасті» (тобто просто поцілунки та обійми) допускалися тільки в ключових сюжетних епізодах, їх тривалість і відвертість були обмежені.
  • Шлюб і сімейне життя вважалися вищими цінностями; позашлюбні стосунки, нехай і доречні за сюжетом, мали бути представлені як негідна поведінка. При цьому зображення змішаних шлюбів (метисація) було під забороною.
  • Заборонялися будь-які, навіть непрямі, посилання на гомосексуальність і венеричні захворювання. Показ людських статевих органів (навіть у вигляді силуету) також був під абсолютною забороною.
  • Заборонявся широкий спектр «нецензурних» слів.
  • Заборонявся показ білого рабства.
  • Не вітався принцип «око за око».

Примітки

ред.
  1. Ю.С.Шевчук. КІНО І РЕКЛАМА В КОНТЕКСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
  2. Ідеали жіночого тіла протягом історії ч. 2. Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 30 травня 2015.

Посилання

ред.
  • Кодекс Гейза(англ.)

Література

ред.