Відкрити головне меню

Кодацька облога — бойова операція 1648 р. із облоги українськими козацько-селянськими військами Богдана Хмельницького Кодацької фортеці з гарнізоном Речі Посполитої в ході національно-визвольної війни 1648—1654 рр.

Кодацька облога
Хмельниччина
Kodak getkant boplan.jpg
Плани Кодацької фортеці Ф. Гетканта (верхній) та Ґ. Боплана (нижній), XVII ст.
Дата: травень — жовтень 1648
Місце: Кодак, Україна
Результат: перемога козацького війська
Сторони
Flag of the Cossack Hetmanat.svg Гетьманщина Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
Командувачі
М. Нестеренко, П. Шумейко, Я. Вовченко Кшиштоф Ґродзицький
Військові сили
~ 3 000 ~ 1 000
Втрати
невідомо невідомо

ПередумовиРедагувати

На початку національно-визвольної війни 1648—1654 рр. фортеця Кодак разом із гарнізоном військ Речі Посполитої опинилася в глибокому тилу українських повстанців і створювала для них значну загрозу, особливо в разі ворожого контрнаступу. Фортечний гарнізон, що складався з польської частини та іноземних найманців, налічував близько 1000 вояків. Окрім вояків, у фортеці перебували також сім'ї офіцерів, католицькі ченці з місцевого монастиря, служилі люди. Серед офіцерів були, зокрема, С. Чарнецький, М. Собеський (брат майбутнього короля Речі Посполитої Яна ІІІ Собеського), О. Конецпольський і Я. Потоцький (обидва — родичі коронних гетьманів), майор Ю. Лончинський, шляхтичі Альберт, Бужецький, Вишинський, Томиславський. Комендантом фортеці та командиром гарнізону був Кшиштоф Ґродзицький.

Літня кампаніяРедагувати

Облогу Кодака українські війська почали невдовзі після перемоги у Корсунській битві в травні 1648 р. Однак оскільки їхні головні сили розвивали наступ, то до стін фортеці були спрямовані лише окремі загони. Через малу чисельність сил блокада була нещільною. Спроби штурму не мали бажаних результатів.

Осіння кампанія та капітуляціяРедагувати

Ситуація змінилася після того, як Б. Хмельницький скерував сюди три полки на чолі з М. Нестеренком, П. Шумейком та Я. Вовченком (Володченком). У вересні 1648 р. ці війська підійшли до Кодака й щільно його блокували. Опинившись у скрутному становищі, обложені пішли на переговори. 1 жовтня були укладені почесні умови капітуляції гарнізону, який покинув Кодак озброєним, залишивши в фортеці лише артилерію і прапори, і пішов на Чигирин. Разом з військовиками йшли їхні сім'ї, а також ченці. З гарнізоном до Чигирина доправлялося і тіло померлого від ран після Жовтоводської битви С. Потоцького. Не всі умови капітуляції були, однак, до кінця виконані. За наказом Б. Хмельницького, у зв'язку з порушенням польською стороною на іншій ділянці фронту певних домовленостей, вояків кодацького гарнізону роззброїли й арештували, а потім обміняли на українських полонених.

НаслідкиРедагувати

Після того, як українські війська увійшли до Кодака, їм стала підконтрольною вся течія Дніпра від Білорусі до Великого Лугу.

ЛітератураРедагувати

  • Мицик Ю. А. Козацький край: Нариси з історії Дніпропетровщини XV—XVIII ст. — Дніпропетровськ, 1997

Джерела та літератураРедагувати