Відкрити головне меню

Клодіон ( справжнє ім'я Клод Мішель фр. Claude Michel 20 грудня, 1738, Нансі, Лотарінгія — 29 березня, 1814, Париж) — лотаринзький і французький скульптор, що працював в стилі рококо.

Клодіон (Клод Мішель)
фр. Claude Michel
Ім'я при народженні фр. Claude Michel
Народився 20 грудня 1738(1738-12-20)
Нансі
Помер 29 березня 1814(1814-03-29) (75 років)
Париж
Національність Франція Франція
Громадянство Flag of France.svg Франція
Напрямок академізм, рококо
Працював у містах Париж, Рим, Нансі

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився в столиці Лотарінгії, місті Нансі. Походив з родини скульптора Т Мішеля, що працював у Пруссії. Можливо, ранні роки Клодіона пройшли у місті Лілль.

Перші художні навички отримав від батька. 1755 року відбув у Париж, де влаштувався в майстерню скульптора Ламберта Сігісберта Адама, котрий був родичем з боку матері. По смерті дядка почав працювати в майстерні скульптора Пігаля.

Розпочав боротьбу за Римську премію. 1759 року отримав приз за скульптуру у Королівькій академії, а 1761 року першу срібну медаль за скульптурні моделі і штудії.

Дев'ять років у РиміРедагувати

Перебування і стажування у Римі розтяглося майже на дев'ять років. Клодіон старано вивчав зразки античного мистецтва, але працював у грайливій стилістиці рококо і академізму, практично позбавлених героїчних характерів. Його улюблені персонажі — Вакх і вакханки, сатири, річкові божества, відомі ще з доби бароко, алегорії і сюжети, розповсюджені в академізмі. Папський Рим, відомий центр пишого бароко, поволі відступав від стилістики бароко, котре відходило під тиском рококо і повернення до нової хвилі класицизму.

Грайливе рококо і ніжні, міфічні персонажі Клодіона мали попит як серед аристократів Італії, так і серед багатих візітерів до Рима. Про скульптора дізнались навіть у далекому Петербурзі і він отримав запрошення на працю від імператриці Катерини ІІ. Але скульптор обрав повернення до Парижа.

Повернення до ПарижаРедагувати

Відкрив в Парижі майстрню. Мав хист до створення цікавих моделей у терракоті, незважаючи на перебільшення у використанні деталей. Він опинився сред тих декораторів, що не здані вчасно зупинитися і ліплять зайву декоративну деталь. Тим не менше в теракоті робив цікаві моделі, котрі інші неодноразово переводили у мармур, бронзу, бісквіт ( різновид нефарбованої порцеляни). Твори скульптора часто виставляли у Паризьких Салонах. Його скульптури мали попит серед шанувальників стиля рококо, хоча він працював переважно із ідеальними та академічними сюжетами ( алегорії річок, німфи, сатири, амур і Психея).

Перебування в Нансі в роки революції 1789-1793 рр.Редагувати

Події революції 1789-1793 рр. налякали скульптора і він вчасно покинув розбурхаий Париж і оселився в місті Нансі, де працював скульптором-декоратором до 1798 року. Пошлюбився з донькою скульптора Огюстена Пажу Катериною. Шлюб розпався пізніше, коли були дозволені розлучення в роки революції.

В останні роки життя працював у Парижі, де намагався перейти на стилістику пізнього класицизма.

СмертьРедагувати

Помер в Парижі у 1814 році.

Вибрані твориРедагувати

Галерея обраних творівРедагувати

 
«Річкова німфа», Нюрнберг, питний фонтанчик

ДжерелаРедагувати

  • «Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона» (1890—1907).

ПосиланняРедагувати

Див. такожРедагувати