Клаудіус Дорньє
Клод Оноре Дезіре (Клаудіус) Дорньє (фр. Claude Honoré Desiré (Claudius) Dornier; 14 травня 1884, Кемптен, Німецька імперія — 5 грудня 1969, Цуг, Швейцарія) — німецький авіаконструктор, власник авіабудівної фірми, лідер воєнної економіки.
| Клаудіус Дорньє | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| фр. Claudius Dornier | |||||||
 Дорньє в березні 1930 року. | |||||||
| Народився |
14 травня 1884[2][3][…] Кемптен, Округ Швабія, Баварія, Німецька імперія[1] | ||||||
| Помер |
5 грудня 1969[1][2][…] (85 років) Цуг, Швейцарія[1] | ||||||
| Країна |
.svg){kind=small} Франція Німеччина | ||||||
| Діяльність | Q10497074, авіакосмічний інженер, підприємець | ||||||
| Галузь | аерокосмічне підприємство[5][5] | ||||||
| Alma mater | Мюнхенський технічний університет | ||||||
| Знання мов | німецька[2][5] | ||||||
| Членство | Асоціація німецьких інженерівd і Corps Suevo-Guestphalia Münchend | ||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[6] | ||||||
| Діти | Claudius Dornierd, Peter Dornierd, Silvius Dornierd і Christoph Dornierd | ||||||
| Нагороди |
 | ||||||
Біографія ред.
Народився в змішаній родині: батько — француз, мати — німкеня. Закінчив Вище технічне училище в Мюнхені (1907), доктор технічних наук. 2 листопада 1910 року вступив на роботу в авіабудівну фірму «Luftschiffbau Zeppelin GmbH». У грудні 1914 року заснував власне невелике конструкторське бюро, яке розмістилося біля Зеемооса. У січні 1917 року бюро Дорньє отримало статус самостійної фірми в складі концерну Цепеліна. Після закінчення Першої світової війни і заборони Німеччині будувати літаки Дорньє поїхав в Італію, де з 1921 року також займався конструюванням літаків. У 1923 року заснував на основі старого заводу «Цепеліна» власну фірму «Dornier Metallbauten GmbH» в Манцеллі (пізніше переведена у Вільгельмсгафен). Також розгорнув виробництво літаків на заводах в Альтенгаймі (Швейцарія), Пізі (Італія), Кобе (Японія), Папендрехті (Нідерланди). На заводах Дорньє, які виробляли цивільні літаки для «Люфтганзи» і бомбардувальники для люфтваффе, були розроблені й запущені у виробництво літаки серії Do. У 1940 році вступив у НСДАП, керівник відділу авіабудування в економічній групі «Авіаційна промисловість». До самої смерті був членом Німецької академії авіаційних досліджень. Після війни успішно пройшов процес денацифікації й продовжував займатися авіабудуванням; президент Федерального союзу німецької авіабудівної промисловості, хоча практично завжди жив у Швейцарії та Іспанії.
Нагороди ред.
- Почесний доктор Вищих технічних училищ Штутгарта (1924) і Мюнхена (1931)
- Почесний громадянин міста Фрідріхсгафен (1934)
- Медаль Лілієнталя (1938)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу
- Почесний професор (1942)
- Золотий почесний знак Асоціації німецьких інженерів (1956)
- Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
- командорський хрест (1959)
- великий офіцерський хрест (1964)
- Баварський орден «За заслуги» (1960)
- Золота медаль Рудольфа Дізеля (1961)
- Орден «За заслуги перед землею Баден-Вюртемберг» (1969)
Примітки ред.
- ↑ а б в г Дорнье Клаудиус // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ https://www.hannover-gis.de/GIS/index.action
Література ред.
- Залесский К.А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. М.: Яуза-Пресс, 2005, ISBN: 5699137688
- Prominente ohne Maske - Drittes Reich, FZ-Verlag 1998, ISBN 3924309396