Класифікація радіотехнічних сигналів
Ця стаття не містить посилань на джерела. (грудень 2019) |
Сигнал класифікують за безліччю ознак, які ґрунтуються на фізичних властивостях джерела, їх отримання, або найважливіших параметрах сигналу з
погляду їх використання.
Так сигнали розрізняють за:
- фізичною природою (електричні, електромагнітні, оптичні сигнали тощо)
- належність до того або іншого виду зв'язку (телефонний, телевізійний, телеграфний, фототелеграфний)
- ступенем корисності (корисний сигнал і перешкода)
- ступенем не визначеності (детермінований, випадковий сигнал)
Класифікація сигналів на основі істотних ознак відповідних математичних моделей сигналів[1]
ред.У часовій області сигнали розрізняють
- за часовою довжиною (фінітний, не фінітний сигнал)
- за регулярністю повторення (періодичний, не періодичний сигнал)
- за характером змінних (аналоговий, цифровий, дискретний, квантовий сигнал)
Класифікація сигналів за спектральною областю
ред.- за відносною шириною спектра (широкосмуговий, вузькосмуговий сигнал)
- за функцією в процесі модуляції (сигнал-носій, керуючий-сигнал)
- за областю частот,у якій розташований спектр сигналу(низькочастотний, високочастотний, радіочастотний, сигнал надвисокочастотний)
Примітки
ред.- ↑ Рихальський, Олександр (2013). Сигнали та процеси в радіотехніці (Українською) . Житомир: О.Р. Рихальський. с. 396.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |