Київський ветеринарний інститут

Київський ветеринарний інститут утворений 1930 року шляхом розділення Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту. Існував до 1957 року, коли був приєднаний до Київської сільськогосподарської академії та перетворений на ветеринарний факультет. У 1930-ті роки був одним із найбільших ветеринарних центрів у СРСР. У 1941—1944 роках евакуйований до Свердловську. Німецькою окупаційною владою відновлений у 1942—1943 роках за участі частини викладачів.

ІсторіяРедагувати

Ветеринарний факультет Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту було виокремлено з інституту в рамках радянської кампанії з подрібнення та спеціалізації вишів. Очолив новоутворений Київський ветеринарний інститут директор КВЗІ Андрій Любченко. Після переведення Київського зоотехнічного інституту, утвореного з іншого факультету КВЗІ, до Дніпропетровська 1934 року частина викладачів, що не захотіла переїжджати, повернулася до ветеринарного інституту.

Відокремлення зоотехнічного факультету збільшило кількість навчальних корпусів та можливість набирати студентів. Так, у 1931—1935 роках проводилося 2 набори студентів на рік, при цьому на перший курс одразу поступали близько 350 студентів. Одночасно навчалися близько 1200 студентів.

ЕвакуаціяРедагувати

Близько 250 студентів та викладачів інституту було евакуйовано до Свердловська та перетворено на ветеринарний факультет Свердловського сільськогосподарського інституту. Серед професорів були працювали М. П. Вашетко, П. М. Лемішко (зав. кафедрою), В. В. Нікольський (зав. кафедрою), доцентів — С. В. Баженов, О. Г. Безносенко, К. І. Дмітрієв, М. М. Синицький, М. А. Кравченко (зав. кафедрою), Р. С. Чеботарьов (зав. кафедрою), викладачів — П. О. Осінський, М. М. Осьмакова, Ю. Б. Ратнер, старших лаборантів — М. К. Білецька, співробітниками інституту стали З. П. Ковальчук, В. Д. Ференець. У 1942—1944 роках випустилися 276 студентів.[1]

Німецька окупаціяРедагувати

Ветеринарний інститут у Києві був відновлений у вересні 1942 року за наказом ветеринарного відділу Київського генерального комісаріату. Директором був призначений О. Корсунський. Розпочали працювати перший і другий курс.[2]

Серед професорів були Є. Сластенко, Семен Ярослав, Борис Шершевицький, С. Крашенніков, Є Фурсенко, І. Грищенко, Іван Розгін, Павло Гіммельрайх та інші. Інститут працював під керівництвом ветеринарного відділу окупаційного Київського генерального комісаріату.

Також на базі ветеринарного інституту 1943 року було створено ветеринарний НДІ, який очолили професор А. Штос з Мюнхенського університету та професор О. Корсунський.

Перед взяттям Києва радянськими військами інститут перевезли в жовтні 1943 року до Кам'янця-Подільського, де він залишався 3 місяці. У січні 1944 його вивезли до Мюнхена, а наукову частину — до Кенігсберга.[2]

Післявоєнний періодРедагувати

1 жовтня 1944 року Київський ветеринарний інститут відкрився у колишній клініці по вултці Васильківській 17. На перший курс поступили 200 осіб.

До початку 1950-х років ресурси інституту було відновлено, придбано рентгенівську установку.

ВикладачіРедагувати

ДиректориРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Лановюк Л. П. Нас зближує історія
  2. а б С. К. Рудик, М. І. Цвіліховський, Д. А. Засєкін, В. Й. Любецький, М. М. Стегней.Факультету ветеринарної медицини НУБіП України — 95 років // Ветеринарна медицина України. — 2015. — № 10-11. — С. 34-38.
  3. Випускники Національного університету біоресурсів і природокористування України. — К.: Світ Успіху, 2013. — 232 c.[недоступне посилання з липень 2019]

ДжерелаРедагувати