Кислота Льюїса

Кисло́та Лью́їса — це хімічна сполука, що реагує з основою Льюїса з утворенням аддукту Льюїса. Тим часом, основа Льюїса — це будь-яка речовина, що є донором електронної пари кислоті Льюїса для утворення аддукту Льюїса. Наприклад, OH⁻ та NH₃ є основами Льюїса, тому що вони можуть бути донорами електронної пари. В аддукті кислота Льюїса та основа Льюїса ділять електронну пару, надану основою Льюїса.

Переважно, назви кислота Льюїса та основа Льюїса надаються речовинам у контексті окремої реакції. Наприклад, у реакції між Me₃B та NH₃, з утворенням Me₃BNH₃, Me₃B виконує роль кислоти Льюїса, а NH₃ — роль основи Льюїса. Me₃BNH₃ є основою Льюїса. Термінологія використовуються для оцінки внеску Гілберта Н. Льюїса.

Молекулярна частинка, що є акцептором електронної пари й з основами Льюїса дає аддукти Льюїса, зв'язок з якими утворюється за рахунок успільнення електронної пари основи, пр., BF₃, AlCl₃.

R₃B (кислота) + :NR₃ (основа) →R₃B^––N⁺R₃ (аддукт)

Концепція Льюїса:

→ іони металів є кислотами, тому що вони схильні приймати е-

→ліганди є основами, тому що вони схильні віддавати е

Див. також

• Теорії кислот і основ

Джерела

• Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.