Кислота Льюїса
Кисло́та Лью́їса — це хімічна сполука, що реагує з основою Льюїса з утворенням аддукту Льюїса. Тим часом, основа Льюїса — це будь-яка речовина, що є донором електронної пари кислоті Льюїса для утворення аддукту Льюїса. Наприклад, OH− та NH3 є основами Льюїса, тому що вони можуть бути донорами електронної пари. В аддукті кислота Льюїса та основа Льюїса ділять електронну пару, надану основою Льюїса.
Переважно, назви кислота Льюїса та основа Льюїса надаються речовинам у контексті окремої реакції. Наприклад, у реакції між Me3B та NH3, з утворенням Me3BNH3, Me3B виконує роль кислоти Льюїса, а NH3 — роль основи Льюїса. Me3BNH3 є основою Льюїса. Термінологія використовуються для оцінки внеску Гілберта Н. Льюїса.
Молекулярна частинка, що є акцептором електронної пари й з основами Льюїса дає аддукти Льюїса, зв'язок з якими утворюється за рахунок успільнення електронної пари основи, пр., BF3, AlCl3.
R3B (кислота) + :NR3 (основа) →R3B––N+R3 (аддукт)
→ іони металів є кислотами, тому що вони схильні приймати е-
→ліганди є основами, тому що вони схильні віддавати е
Див. такожРедагувати
ДжерелаРедагувати
- Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |