Вікіпедія

Кириченко Світлана Тихонівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кириченко.

Світла́на Ти́хонівна Кириче́нко (31 жовтня 1935(19351031), Київ — 22 квітня 2016[2], Київ) — учасниця українського правозахисного руху. Дружина Юрія Бадзя.

Світлана Тихонівна Кириченко
Народилася31 жовтня 1935(1935-10-31)
Київ, Українська СРР
Померла22 квітня 2016(2016-04-22) (80 років)
Київ, Україна
ГромадянствоСРСР СРСР → Україна Україна
Національністьукраїнка
Місце проживанняКиїв, Україна
Діяльністьправозахисниця, публіцистка, дисидент
Галузьпубліцистика[1] і політична діяльність[1]
Відома завдякидисидент, активний учасник правозахисного руху в СРСР
Alma materКиївський національний університет імені Тараса Шевченка.
Знання мовукраїнська[1]
У шлюбі зБадзьо Юрій Васильович
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

Життєпис

ред.

1957 року закінчила Київський державний університет імені Тараса Шевченка (філологічний факультет) та почала працювати в Інституті літератури АН УРСР у Києві, де познайомилася з Іваном Світличним, Леонідом Коваленком, Юрієм Бадзьом, Василем Стусом, які вплинули на її національну свідомість. Від 1969 року — в Інституті філософії АН УРСР (Київ).

1965 року брала участь у політичному протесті в київському кінотеатрі «Україна» проти арештів української інтелігенції, розповсюджувала самвидав.

1972 року, після арешту Надії Світличної, звернулася з листом до 1-го секретаря ЦК КПУ з вимогою повернути родині її 2-річного сина, вивезеного з дитсадка, за що була звільнена з роботи (надалі періодично залишалася безробітною до кінця трудової діяльності).

1979 року в помешканні родини проведено обшук, вилучено рукописну працю Юрія Бадзя «Право жити». Звернулася з «Відкритим листом», який неодноразово був озвучений у програмах радіо «Свобода», до міжнародної громадськості та партійно-державного керівництва СРСР із біографією чоловіка та коротким викладом цієї праці.

Розповсюджувала інформацію про політичні репресії в Україні, налагодила зв'язки з дисидентами країн Балтії, Москви, Південного Кавказу.

Навесні 1980 року вивезла з побачення з чоловіком нові вірші Миколи Руденка, у січні того ж року передала до США рукопис збірки віршів Василя Стуса «Палімпсести». 9 грудня 1980 року була засуджена до трьох місяців виправних робіт за відмову свідчити на новому процесі В. Стуса.

20 квітня 1983 року на знак протесту проти переслідування сім'ї (сина відрахували з інституту, на комсомольських зборах від нього вимагали зректися батька; з дочкою-школяркою дирекція школи вела «виховні бесіди» про батьків-«антирадянщиків») оголосила безтермінове голодування та повідомила про це телеграмою генерального секретаря ЦК КПРС Юрія Андропова. Через 2 тижні ректор відкликав наказ про виключення сина; також після 3-річної перерви надане одноденне побачення з чоловіком, який був ув'язнений у мордовському таборі Дубравлагу в селищі Барашево.

У 1986–1988 роках перебувала разом із чоловіком на засланні в якутському селищі Хандига[ru].

Після повернення брала активну участь у процесах національного відродження, працювала у секретаріаті Демократичної партії України.

1993 року перенесла тяжкий інсульт, інвалід I групи.

5 листопада 2013 року в Київському будинку вчителя відбулася презентація книги спогадів Світлани Кириченко «Люди не зі страху»[3].

Родина

ред.

1963 року в Інституті літератури АН УРСР Світлана Кириченко знайомиться з Юрієм Бадзьо, з яким одружується 1964 року. Мати двох дітей — син і донька.

Твори, публікації

ред.
  • Птах піднебесний: Спогади про Василя Стуса // «Дніпро». — 1998. — № 1-2. — С. 64-124
  • Хочеш працювати для України, сину? : Юрій Бадзьо // «Літературна Україна». — 1999. — 6 травня. — С. 3
  • 1976 : Спогади // «Дніпро». — 2001. — № 5-6. — С. 95-122
  • 1977-й: Спогади // «Дніпро». — 2002. — № 1-2. — С. 85-110
  • Люди не зі страху. Українська сага: Спогади / Перед. сл. Ю. Бадзя. — К. : Смолоскип, 2013. — 920 с. — ISBN 978-966-2164-57-2.
  • Птах піднебесний: Спогади про Василя Стуса / Перед. сл. Юрія Бадзя. К.: Смолоскип, 2016. 160 с. ISBN 978-617-7173-37-2

Відзнаки

ред.
  • Орден княгині Ольги ІІІ ступеня (16 січня 2009 року) — «за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України», нагороджується член громадської організації «За реабілітацію „Першотравневої двійки“» (Київ)[4].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Czech National Authority Database
  2. ↑ Померла правозахисниця-шістдесятниця Світлана Кириченко. Радіо «Свобода». 22.04.2016. Архів оригіналу за 25 Квітня 2016. Процитовано 25 квітня 2016.
  3. ↑ Юрій Бадзьо. Виступ на презентації книги спогадів Світлани Кириченко «Люди не зі страху» [Архівовано 29 Березня 2016 у Wayback Machine.] // «Насправді», 5 листопада 2013
  4. ↑ Указ президента України № 26/2009 «Про відзначення державними нагородами України» [Архівовано 1 Грудня 2017 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво «Президент України», 16 січня 2009

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кириченко_Світлана_Тихонівна&oldid=37784170