Кизимовський Михайло Васильович

статський радник, педагог, член загальної ради, яка керувала організацією та навчально-методичною роботою недільних шкіл Полтавської губе

Кизимовський Михайло Васильович (27 вересня 1832(18320927), Чернігів — 11 квітня 1878, Полтава) — статський радник, педагог, член загальної ради, яка керувала організацією та навчально-методичною роботою недільних шкіл Полтавської губернії, перший директор Полтавського Олександрівського реального училища.

Кизимовський Михайло Васильович
Народився27 вересня 1832(1832-09-27)
Чернігів, Чернігівська губернія
Помер11 квітня 1878(1878-04-11) (45 років)
Полтава
ПохованняПолтавський новий міський цвинтар (зруйнований у 30-х роках)
ПідданствоРосійська імперія
Національністьукраїнець
Діяльністьпедагог, радник
Відомий завдякипедагог

Походження

ред.

Син чернігівського протоієрея, Василя Петровича Кизимовського та Ольги Макарівни Кизимовської (Риндовської) із старовинного дворянського роду.

 
Герб Домброва роду Кизимовських

Рід Кизимовських походить від козелецького сотника Гната Кизимовського (1661). Родовий герб — Домброва. Опис герба за Модзалевським: «В лазурному полі срібна підкова, кінцями донизу, а зверху неї — золотий кавалерський хрест. Такі ж хрести виходять із кінців підкови. В надшоломнику крило коршуна направлене вліво, пробите стрілою в тому ж напрямку».

Намет лазуровий підбитий сріблом.

Герб вперше подарований польським князем Конрадом Мазовецьким за перемогу над язичниками ще 1246 року. Перша задокументована згадка про герб — 1421 рік. Використовували цей варіант герба більше ніж 250 шляхетських родів. Рід Кизимовських використовує герб з 1648 року.

Освіта

ред.

Наукове звання

ред.

кандидат природничих наук

Кар'єра

ред.

Чин

ред.

Статський радник (з 1875)

Сім'я

ред.
  • Батько: Василь Петрович Кизимовський, чернігівський протоієрей, ключарь Чернігівського кафедрального Свято-Преображенського собору, колишній штаб-лікар Ладозького піхотного полку, учасник «Битви народів» біля Лейпцигу в жовтні 1813 року;

Смерть

ред.

Помер від серцевого нападу 11 квітня 1878 р. і похований на зараз зруйнованому новому Полтавському міському цвинтарі.

Джерела

ред.