Кечуа (мова)
Ке́чуа (ке́чва) — найпоширеніша автохтонна мова південноамериканського континенту, особливо в західних регіонах Південної Америки. Посідає четверте місце в Америці за кількістю носіїв: за нею йдуть гуарані й аймара. Конституції Болівії, Еквадору і Перу стимулюють і поважають автохтонні мови, серед яких мові кечуа надається статус другої державної після іспанської.
Багато вчених заперечують твердження, що кечуа — це одна мова, вважаючи, що кечуа — це мовна сім'я, як, наприклад, китайська мова. SIL International характеризує кечуа як макромову.
| Мова кечуа | |
|---|---|
| Qhichwa simi, Runasimi | |
 Поширення мови кечуа | |
| Поширена в | Аргентина, Болівія, Чилі, Колумбія, Еквадор і Перу (іміґранти в Бразилії, Іспанії, США, Франції, Мексиці, Канаді, Італії та Японії) |
| Регіон | Південна Америка |
| Носії | 14 млн. |
| Місце | 83 |
| Писемність | латинське письмо |
| Класифікація | Сім'я кечуа |
| Офіційний статус | |
| Офіційна |  Перу,  Болівія,  Колумбія,  Еквадор |
| Регулює | Не регулюється |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | qu |
| ISO 639-2 | que |
| ISO 639-3 | que |
| SIL | que |
Етимологія
ред.Слово «кечуа» — транслітерація українською мовою слова qhichwa — одне зі значень якого «місцевість, що кипить». Голосна «і» має алофон [e] біля увулярного приголосного звука ['qeʧwa]. Це явище спостерігається у більшості діалектів і збереглося у гілці кечуа ІІ, де фонема «q» перетворилася на фонему «k» [kiʧwa].
Інша назва мови «руна шімі» або «руна сімі» (runa šimi) — «мова людини», це самоназва. Вона відповідає її первісній функції лінгва франка між різними народами центрального Перу.
Таким чином, runa šimi перекладається нині як «мова індіанців».
Обидва колумбійські діалекти знані як inka šimi — «мова інків».
Поширення мови кечуа
ред..svg)
Ця мова поширена вздовж Анд і в деяких регіонах Амазонії та Пампи, варто вказати в Перу, в департаментах Путумайо та Нариньйо (Колумбія), Еквадорі, Болівії, північному заході Аргентини і в комуні Ольяґуе (Чилі).
В Еквадорі мова використовується в Андах, точніше у місцевостях, де осідають індіанські товариства. В Аргентині мовою кечуа (місцева назва «кічуа») розмовляють у сільській місцевості провінції Сантьяго-дель-Естеро, деякі групи аймара в провінціях Сальта і Жужуй.
Традиційно (після появи класифікацій американця Гері Джона Паркера в 1963 році і перуанця Альфредо Тореро в 1964 році) кечуа розділяється на дві групи діалектів: кечуа I, або кечуа Б, або вайваш (кечуа Waywash); і кечуа II, або кечуа А, або уанпуна (кечуа Wanp'una). Ці діалекти досить сильно відрізняються один від одного і нерідко вважаються різними мовами.
Запозичення
ред.Посилання
ред.- «Мова кечуа: чому можуть навчити зусилля з її порятунку?» [Архівовано 11 Жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Мова кечуа на сайті Ethnologue: Quechua. A language of Peru (англ.)
- Мова кечуа на сайті Glottolog 3.0: Family: Quechuan [Архівовано 10 Жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Мова кечуа на сайті WALS Online: Language Quechua (Cuzco) [Архівовано 10 Жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
Література
ред.- Куприенко С.А. Источники XVI-XVII веков по истории инков: хроники, документы, письма / Под ред. С.А. Куприенко. — Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 418 с. — ISBN 978-617-7085-03-3.
- Пачакути Йамки Салькамайва[ru], Куприенко С.А. Доклад о древностях этого королевства Перу / пер. С. А. Куприенко. — Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 151 с. — ISBN 978-617-7085-09-5.
- Талах В.Н., Куприенко С.А. Америка первоначальная. Источники по истории майя, науа (астеков) и инков / Ред. В. Н. Талах, С. А. Куприенко. — Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 370 с. — ISBN 978-617-7085-00-2.