Вікіпедія

Кеплер Тата Григорівна

український продюсер, ресторатор, волонтерка
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кеплер.

Тата Григорівна Кеплер (нар. 16 березня 1986) — українська громадська діячка, продюсерка, рестораторка, волонтерка.

Кеплер Тата Григорівна
Народилася 16 березня 1986(1986-03-16) (38 років)
Країна  Україна
Діяльність продюсерка, рестораторка, волонтерка
Знання мов іврит
Нагороди
Відзнака Президента України «Національна легенда України» Відзнака Президента України «Золоте серце»

Життєпис ред.

Тата Кеплер народилася 16 березня 1986 року. Раннє дитинство провела в Ізраїлі. Після повернення в Україну жила з матір'ю в Чернівцях. У 1993—2002 рр. навчалася й закінчила Чернівецьку школу № 41.

Після школи переїхала до Києва. Працювала у 2005—2010 роках копірайтеркою, продюсеркою. 2011 року, завдяки знайомству зі співвласником телерадіокомпанії «ТВА», була запрошена на посаду головного продюсера телеканалу і повернулась до Чернівців[1]. 2013 року стала в. о. генерального директора ТОВ "ТРК «ТВА»[2][3].

2014 року повернулась до Києва, працювала директоркою з розвитку та планування мережі кав'ярень Aroma Espresso Bar[4]. З 2016 року очолила мережу «Близнюки Камікадзе»[5], у складі якої найбільший бар України «БарменДиктат», а також заклади «Склад», «Верхній бар» та Solod Levantine Grill[6].

2014 року, після початку війни, долучилася до забезпечення військових медичною допомогою. Від початку повномасштабного російського вторгнення покинула місце роботи задля волонтерської діяльності[7]. Для підтримки армії та населення на деокупованих і прифронтових територіях запустила рух «Птахи» в межах і за організаційної підтримки заснованого Людмилою та Андрієм Пишними Благодійного фонду «Відчуй». Задекларована Татою Кеплер та її однодумцями мета проєкту «Птахи» — «допомагати там, куди не доїжджають лікарі. Рятувати побратимів». Діяльність «Птахів» передбачає декілька напрямків: комплектація військової тактичної медицини; медична допомога і ліки для далеких сіл прифронтової території, сірих зон, деокупованих районів; закупівля шиферу й деревини для пошкоджених дахів у далеких селах[8].

Завдяки ініціативі Леоніда Остальцева і Тати Кеплер ЗСУ офіційно відмовилися від використання радянського формулювання «Евакуація 200» щодо транспортування тіл загиблих бійців. З літа 2022 року відповідні підрозділи називаються «На щиті»[9][10].

Нагороди ред.

  • Відзнака Президента України «Національна легенда України» (20 серпня 2022) — за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України і зміцненні її державності, захисті Вітчизни та служінні Українському народові, вагомий внесок у розвиток національної освіти, мистецтва, спорту, охорони здоров'я, а також багаторічну плідну громадську діяльність[11][12]
  • Відзнака Президента України «Золоте серце» (5 грудня 2023) — за вагомий особистий внесок у надання волонтерської допомоги та розвиток волонтерського руху, зокрема під час здійснення заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та подолання її наслідків[13][14]

Примітки ред.

  1. ↑ Остапа, Світлана (16 березня 2011). Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив. ГО «Детектор медіа». Архів оригіналу за 2 вересня 2023. Процитовано 2 вересня 2023.
  2. ↑ Нацрада переоформила ліцензію чернівецького каналу ТВА. Керівником компанії замість Василя Забродського стала Тата Кеплер. «Погляд». Чернівці. 20 червня 2013. Архів оригіналу за 14 травня 2022. Процитовано 2 вересня 2023.
  3. ↑ Забродський припинив мовлення ТВА. Тата Кеплер очолила ТВА. З телеканалу звільнилися всі журналісти. «БукІнфо». Чернівці. 6 березня 2013. Архів оригіналу за 2 вересня 2023. Процитовано 2 вересня 2023.
  4. ↑ Фотопроект «Помешанные». артпроєкт theNorDar (рос.). Київ. 2014-01. Архів оригіналу за 2 червня 2023. Процитовано 2 вересня 2023.
  5. ↑ ТОВ «Близнюки Камікадзе». Опендатабот. Київ. 6 червня 2016. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 2 вересня 2023.
  6. ↑ Українським барам можуть заборонити працювати після 22:00. Barout​.media. Київ. 12 жовтня 2020. Архів оригіналу за 2 травня 2022. Процитовано 2 вересня 2023.
  7. ↑ Люди, що наближають Перемогу. New Voice. Київ. 23 серпня 2023. Архів оригіналу за 30 серпня 2023. Процитовано 2 вересня 2023.
  8. ↑ Проєкт "Птахи". vidchui.org. Київ. 2023. Архів оригіналу за 9 червня 2023. Процитовано 2 вересня 2023.
  9. ↑ Гумпроєкт із транспортування тіл загиблих військових перейменовано - "На щиті". Інтерфакс-Україна. Київ. 11 серпня 2022. Архів оригіналу за 24 серпня 2022. Процитовано 2 вересня 2023.
  10. ↑ Інформація про Тату Кеплер. Forbes Ukraine. Київ. 2023. Архів оригіналу за 12 серпня 2023. Процитовано 2 вересня 2023.
  11. ↑ Указ Президента України від 20 серпня 2022 року № 588/2022 «Про нагородження відзнакою Президента України “Національна легенда України”»
  12. ↑ Президент вручив видатним українцям відзнаку «Національна легенда України» // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 22 серпня 2022 р.
  13. ↑ Указ Президента України від 5 грудня 2023 року № 799/2023 «Про нагородження відзнакою Президента України «Золоте серце»»
  14. ↑ Доки б'ються волонтерські серця, доти б'ється Україна — у Міжнародний день волонтера Президент вручив відзнаку «Золоте серце» // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 5 грудня 2023 р.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кеплер_Тата_Григорівна&oldid=42316124