Кенопа

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Pellorneidae
Рід: Кенопа (Kenopia)
G.R. Gray, 1869
Вид: Кенопа
Kenopia striata
(Blyth, 1842)
Посилання
Вікісховище: Kenopia striata
Віківиди: Kenopia striata
EOL: 1052258
ITIS: 560630
МСОП: 22716026
NCBI: 201345

Кено́па[2] (Kenopia striata) — вид горобцеподібних птахів родини Pellorneidae[3]. Мешкає в Південно-Східній Азії. Це єдиний представник монотипового роду Кенопа (Kenopia).

Опис ред.

 
Кенопа

Довжина птаха становить 14-15 см. Верхня частина голови і шиї чорна, верхня частина тіла каштанова, поцятковані широкими білими смугами. Обличчя рудувато-біле, скроні сіруваті. Нижня частина тіла білувата. На грудях лускоподібний візерунок, боки охристі. Хвіст рудувато-коричневий.

Поширення і екологія ред.

Кенопи мешкають на Малайському півострові, на Суматрі і Калімантані. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря (хочп переважно на висоті до 650 м над рівнем моря).

Поведінка ред.

Кенопи живуть поодинці, парами та невеликими зграйками. Живляться безхребетними. Сезон розмноження триває з травгя по жовтень. Гніздо відкрите, чашоподібне, зроблнен з сухого листя, розміщується на висоті до 1 м над землею. В кладці 2 яйця.

Збереження ред.

МСОП клсасифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Кенопи є досить поширеними на Калімантані і рідкісними на більшій частині ареалу. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Kenopia striata. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 16 грудня 2021.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Babblers, scimitar babblers, ground babblers, Alcippe fulvettas. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 квітня 2014. Процитовано 16 грудня 2021.