Квічаль довгодзьобий
| Квічаль довгодзьобий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Zoothera marginata Blyth, 1847 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Квіча́ль довгодзьобий[2] (Zoothera marginata) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae)[3]. Мешкає в Гімалаях і Південно-Східній Азії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 24-25 см, вага 80 г. Голова темно-коричнева, крила рудувато-коричневі. Дзьоб довгий, хвіст короткий. Від дзьобі до очей ідуть світлі смуги, навколо очей білі кільця, підборіддя і горло білуваті. Скроні темні зі світлими плямами. Груди і боки поцятковані лускоподібним візерунком. Крик — серія монотонних тонких посвистів.
Поширення і екологія ред.
Довгодзьобі квічалі мешкають в Індії, Непалі, Бутані, Китаї, М'янмі, Бангладеш, Таїланді, В'єтнамі, Лаосі і Камбоджі. Вони живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах, в чагарникових і бамбукових заростях, поблизу річок і озер. Зустрічаються на висоті від 750 до 2570 м над рівнем моря. Живляться безхребетними, яких шукають в ґрунті. Сезон розмноження триває з травня по серпень. Гніздо чашоподібне, зроблене з моху, встелене корінціями і рослинними волокнами, розміщується на дереві, на висоті до 5 м над землею. В кладці 3-4 яйця.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Zoothera marginata. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 20 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2022). Thrushes. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 20 квітня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |