Квапиш Максим Віталійович

Макси́м Віта́лійович Ква́пиш, псевдо Булінь (12 травня 2000(20000512), м. Кам'янець-Подільський, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область — 26 травня 2022, Запорізька область) — український військовик та громадський активіст, учасник російсько-української війни.

Квапиш Максим Віталійович
Солдат
Загальна інформація
Народження	12 травня 2000(2000-05-12) Кам'янець-Подільський
Смерть	26 травня 2022(2022-05-26) (22 роки) Запорізька область
Громадянство	Україна
Псевдо	«Булінь»
Військова служба
Роки служби	2021, 2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	3-тя окрема штурмова бригада (Україна)
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Квапиш Максим Віталійович («Булінь») народився 12 травня 2000 року в місті Кам'янці-Подільському Хмельницької області. Навчався у Кам'янець-Подільській спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 5 з поглибленим вивченням інформатики. Згодом продовжив навчання у Кам'янець-Подільському фаховому коледжі індустрії, бізнесу та інформаційних технологій за спеціальністю «Розробка програмного забезпечення». Вищу освіту за цією ж спеціальністю здобував у Тернопільському національному економічному університеті.

Ще з дитинства займався спортивним туризмом на базі Станції Юних Туристів (СЮТур, пізніше перейменовано у ПНВО) у складі місцевої команди «Грім». Брав участь у безлічі різноманітних змагань міського, обласного та всеукраїнського рівнів. Досяг перших дорослих розрядів зі спортивного туризму та спортивного орієнтування. Також мав суддівську категорію зі спортивного туризму.

Був учасником прес-конференції в «Укрінформі», на якій обговорювалося питання знищення лісів, зокрема вирубки Холодного Яру. Також Максим був співорганізатором проєкту допомоги дитбудинкам «Наше майбутнє», організовував розважальні та освітньо-виховні заходи для дітей.

У 2015 році розпочав військовий вишкіл. Пізніше став інструктором зі штурмового альпінізму парамілітарної організації «Сокіл». З 2018 по 2020 роки був десятником у ГО відокремленого обласного осередку м. Кам'янця-Подільського «Національні дружини». Максим став справжнім ідеологом колективу, проводив лекції, запрошував людей із різних сфер для потужного розвитку організації.

З 2019 року розпочав службу у військовому резерві окремого загону спеціального призначення «Азов».

До повномасштабної російсько-української війни Максим був командиром київського осередку «Авангард Культурна Спілка». Під його керівництвом влаштовувалися походи маловідомими місцями України, проводилась активна організаційно-просвітницька робота, зокрема, організація протестних акцій проти проросійських сил та інших ворогів України. Максим також займався перекладацькою діяльністю у видавництві «Пломінь», виховував молодших бійців «Авангарду».

21 серпня 2020 року одружився.

У травні 2021 року потрапив на фронт у складі добровольчого підрозділу «Фрайкор». Служив на посаді кулеметника.

З 24 лютого 2022 року брав участь у бойових діях разом з бійцями «Авангард Культурна Спілка» у складі ССО «Азов» Київ. Пройшов велику кампанію в Києві, брав участь у диверсійних операціях, де й отримав перше поранення у ногу. З простріленою кінцівкою, пробігши кілька кілометрів, разом з групою відступив і перейшов убрід невелику річку. Побратими довезли Максима до лікарні, але він відмовився від госпіталізації, аби якнайшвидше повернутися до свого підрозділу.

Нагороди

• орден «За мужність» III ступеня (12 грудня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
• нагороджений посмертно відзнакою Кам'янець-Подільського Міського Голови «За заслуги перед міською громадою». За особисту мужність і героїзм, проявлені при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

У рідному місті Максима були встановлені пам'ятні дошки. Також вулицю Шмідта перейменували на вулицю Максима Квапиша.