Качка новозеландська
| Качка новозеландська | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Hymenolaimus malacorhynchos (Gmelin, JF, 1789) | ||||||||||||||||||
 Мапа поширення виду | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Anas malacorhynchus (protonym) | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Качка новозеландська[2] (Hymenolaimus malacorhynchos) — вид водних птахів родини качкових (Anatidae). Ендемік Нової Зеландії.
Поширення
ред.Раніше птах був широко поширений у Новій Зеландії. З моменту заселення європейцями його ареал роздробився так, що він здебільшого обмежений лісистими гірськими масивами центрального Північного острова та західної частини Південного острова. Населяє болота, чисті бурхливі гірські річки та струмки в лісових масивах.
Опис
ред.Довжина тіла 50-57 см, причому самці трохи більші за самиць. Маса тіла приблизно 775—1000 г. Самці важчі за самиць. Розмах крил коливається від 65 до 80 см. Відсутній статевий диморфізм. У дорослих особин світло-рожевий дзьоб з розширеним і сплощеним на кінці дзьобом. Вся його частина чорна, з акуратним світлим вирізом на кінці. Загалом він сіро-блакитний, з темнішою головою та каштановими плямами на грудях. Жовті очі. Ноги темні, майже чорні. Підвид hymenolaimus має темнішу спину.
Спосіб життя
ред.Активний на світанку та в сутінках. Він не мігрує, але пари можуть блукати вздовж струмків під час сезону розмноження. Дуже територіальний птах, будь-якого зловмисника негайно відганяє. Територія являє собою ділянку річки чи струмка довжиною 0,7–1 км. Літає рідко. Якщо не годується, то зазвичай відпочиває на камені на річці. Живе в середньому 8 років. Поживу добуває плаванням і пірнанням. Раціон складаються лише з прісноводних безхребетних.
Самець часто допомагає самиці в інкубації та бере участь у догляді за дитинчатами. Розмножуються один раз на рік, з серпня по листопад. Самиці відкладають 4-7 білих яєць. Гніздо часто розташовують серед густої рослинності біля повороту річки, часто в невеликих ямках на березі. Самиця насиджує близько місяця, протягом цього часу самець залишається біля гнізда, щоб захищати його. Пташенята вилуплюються з непропорційно великими лапками, що допомагає їм справлятися зі стрімкою водою. Вони переважно чорно-білі з темно-зеленими переливами на пір'ї. Обидві статі захищають своїх дитинчат протягом наступних 8–10 тижнів. Вони неохоче залишають зону розмноження.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2022). Hymenolaimus malacorhynchos: інформація на сайті МСОП (версія 2024.1) (англ.) 22 липня 2024
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання
ред.- ARKive: Images and movies of the Blue Duck (Hymenolaimus malacorhynchos)
- BirdLife Species Factsheet.
- Blue duck/Whio at the Department of Conservation
- TerraNature | New Zealand ecology — Blue duck (Whio)
- Blue Duck Project Charitable Trust
- Whio Forever Project
- Central North Island Blue Duck Trust [Архівовано 16 May 2013 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |