Кацман Ісаак Соломонович

радянський оператор документального кіно, фронтовий оператор
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Кацман Ісаак Соломонович  (19141983) — радянський український кінооператор документального кіно. Лауреат Сталінської премії (1952).

Кацман Ісаак Соломонович
Дата народження21 липня 1914(1914-07-21)
Місце народженняSuchary[d], Chaussky Uyezdd, Могильовська губернія, Російська імперія
Дата смерті3 вересня 1983(1983-09-03) (69 років)
Місце смертіКиїв, Українська РСР, СРСР
Громадянство Російська імперія
 СРСР
Національністьєврей
Професіякінооператор, кінематографіст
ЧленствоНаціональна спілка кінематографістів України
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія
IMDbID 1866804

Біографічні відомості

ред.

Народився 21 липня 1914 р. в містечку Сухарі Могильовської обл. в родині робітників.

Учасник Великої Вітчизняної війни.

Працював у кіно з 1929 р. Був оператором «Укркінохроніки».

Зняв стрічки: «День війни» (1942, у співавт.), «Сталінград» (1943, у співавт. з В. Орлянкіним), «Битва за нашу Радянську Україну» (1943, у співавт. з В. Орлянкіним i В. Смородіним), «Перемога на Правобережній Україні» (1944, у співавт. з В. Орлянкіним), «За Карпатами», «Дніпрогес» (1945), «Україна відроджується» (1946), «Донецькі шахтарі» (1948), "Колгосп «Здобуток Жовтня», «На шляху до достатку» (1949), «Харківський тракторний» (1951), «Квітуча Україна» (1951, у співавт. Державна премія СРСР, 1952), «Золоті руки», «Металурги Запоріжсталі» (1952), «Навіки з російським народом» (1954, у співавт. з Я. Марченком i М. Кононовим), «Місто безсмертної слави» (1955, у співавт. з Я. Марченком), «Живи, Україно!» (1957, у співавт. з О. Ковальчуком, М. Пойченком, Ф. Камінським), «В дружній сім'ї» (1957), «В кримському степу» (1958), «У лабораторіях українських вчених» (1959), «Україна, 1960» (1960, у співавт.), «Безсмертя Кобзаря» (1961), «Світ, звернений до сонця» (1963), «Слово про Ванду Василевьску» (1965), «Україна, рік 1967», «Вічно живий», «Дніпровська балада» (1967), «Безсмертна мить», «П'ять героїчних років» (1971), «Ми — радянські» (1972, у співавт. з Я. Лейзеровичем. Почесний Диплом VI Всесоюзного кінофестивалю, Алма-Ата, 1973, Головний приз II Республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані», Жданов, 1973), «Для тебе, людино» (1973, Премія Міжнародного кінофестивалю, Загреб, 1974), «Роменська мадонна» (1973, у співавт. з Я. Лейзеровичем. Головний приз «Золотий голуб» XVI Міжнародного кінофестивалю, Лейпциг, 1973, Диплом Міжнародного кінофестивалю, Тампере, Фінляндія, 1974), «Серце солдата» (1974, у співав., Приз IV Республіканського кінофестивалю дитячих та юнацьких фільмів, Суми, 1974, Спеціальний приз журі «Золота пальмова гілка з голубом» Міжнародного кінофестивалю, Лейпциг, 1976), «70 славних років» (1974), «Кохайте віддано і розумно» (1976), «Хліборобському роду нема переводу» (1979), «Новь Волновахського села», «Юрій Смолич. Розповіді про неспокій» (1980), «Микола Бажан» (1981), «Набат» (1982) та ін.

Був членом Спілки кінематографістів України.

Помер 3 липня 1983 р. в Києві.

Література

ред.
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С176.

Посилання

ред.
  • Ісаак Кацман на сайті IMDb (англ.)