Катуньчик темний
| Катуньчик темний | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Leucosticte atrata Ridgway, 1874 | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду Гніздування Зимування | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Кату́ньчик темний[2] (Leucosticte atrata) — вид горобцеподібних птахів родини в'юркових (Fringillidae)[3]. Ендемік США[4]. Утворює надвид із сибірським, сивоголовим і рожевим катуньчиком.
Опис ред.
Довжина птаха становить 14-16 см, вага 20,7-32 г. Лоб, обличчя і горло чорні, верхня частина тіла темно-бура, крила і хвіст чорні, живіт коричневий з рожевуватим відтінком. Махові і покривні пера крил рожеві. Гузка білувата, тім'я і скроні попелясто-сірі. Забарвлення самиць менш яскраве. Дзьоб і лапи чорні, очі темно-карі[5][6].
Поширення і екологія ред.
Темні катуньчики поширені у регіоні Великого Басейну та в Скелястих горах, навколо Великого Солоного озера. Гніздяться лише в окремих гірських районах (на півдні Монтани, на півночі Невади, на заході Вайомінгу та на півночі Юти), в негніздовий період поширені на значно більшій території. Живуть на кам'янистих схилах гір, серед скель, вище верхньої межі лісу, у високогірній тундрі. Зустрічаються на висоті від 2600 до 3600 м над рівнем моря.
Поведінка ред.
У негніздовий період темні катуньчики утворюють великі зграї, до яких долучаються інші види птахів (зокрема сивоголові і рожеві катуньчики). Вони живляться переважно насінням трав, а також іншими частинами рослин. Влітку іноді харчуються комахами. Сезон розмноження триває з червня по серпень. Гніздо, яке будує лише самиця, має чашоподібну форму, зроблене з трави, корінців, лишайників і моху, встелене шерстю і пір'ям. Воно розміщується на землі або серед каміння. У кладці 3-6 яєць, інкубаційний період триває 2 тижні. Пташенята покидають гніздо на 3 тиждень. І самці, і самиці піклуються про них ще протягом 2 тижнів.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як такий, що знаходиться під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція темних катуньчиків становить близько 15000 птахів. Їм загрожує зміна клімату, яка може знищити середовище їх проживання — високогірну тундру. У період з 1970 по 2014 рік популяція темних катуньчиків зменшилась на 95%.
Галерея ред.
-
Зграя темних катуньчиків -
Темний катуньчик -
Темний катуньчик
_(34963213384).jpg)
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Leucosticte atrata. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 3 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Finches, euphonias. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 02 листопада 2021.
- ↑ Johnson, Richard E. (2002). Black Rosy-Finch. The Birds of North America Online. Birds of North America, The Cornell Lab of Ornithology. doi:10.2173/bna.678. Архів оригіналу за 30 серпня 2011. Процитовано 4 липня 2011.
- ↑ Ottaviani, Michel (2008). Monographie des Fringilles, Volume 1: Fringillinés - Carduélinés: Histoire Naturelle et Photographies (фр.). France: Editions Prin. ISBN 978-2-909136-20-2.
- ↑ Wright, Rick. Notes on Rosy-Finch Taxonomy, Distribution, and Identification. Arizona Field Ornithologists. Архів оригіналу за 29 вересня 2011. Процитовано 4 липня 2011.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |