Катрич Олег Володимирович
Оле́г Володи́мирович Ка́трич (1977-2022) — оборонець Маріуполя в ході російського вторгнення в Україну. Корінний маріуполець (в третьому поколінні). Виховувався в робітничій родині мамою, бабусею та дідусем. Закінчив Приазовський державний технічний університет, пропрацював на металургійному комбінаті Ілліча майже 10 років. Влітку 2014 року він вступив до складу добровольчого батальйону «Азов», брав участь у звільненні Донецької області, зокрема — міста Мар'їнка, населених пунктів поблизу Маріуполя, у Павлопільсько-Широкінській операції у 2015 році, де отримав бойове поранення. До кінця 2019 року ніс службу у лавах вже полку «Азов» на посаді командира мінометного взводу. Основну частину часу провів на передовій. Звільнившись за станом здоров'я на деякий час з родиною переїхав у Словаччину. В перший же день повномасштабногоросійського вторгнення в Україну 24 лютого повернувся до України. З 26 лютого по 25 березня брав участь в обороні Київської області. 25 березня був командиром першої групи десанту, що за допомогою гелікоптерів була доправлена до Маріуполя. Допомагав планувати шлях для гелікоптерів в околицях Маріуполя.
| Олег Володимирович Катрич Олег Володимирович Катрич | |
|---|---|
 Лейтенант | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
27 грудня 1977 м. Маріуполь |
| Смерть |
26 березня 2022 (44 роки) м. Маріуполь (загинув у ході російського вторгнення в Україну) |
| Національність | українець |
| Псевдо | «Кельт» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014—2019, 2022 |
| Приналежність |
 Україна |
| Вид ЗС |
 МВС України |
| Рід військ |
 Національна гвардія |
| Формування | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Смерть ред.
Загинув під час оборони Маріуполя у своєму рідному районі, тримаючи в руках NLAW, ведучи бій проти танка — отримав уламкове поранення голови. Загинув 26 березня на рідній вулиці, захищаючи рідне місто. Залишилися дружина, син, донька і стара мати. Тільки на початку червня тіло загиблого змогли обміняти та доставити до Києва. Його впізнали за татуюванням[1].
Нагороди ред.
- орден Богдана Хмельницького (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов'язку.
Примітки ред.
Джерела ред.
- Указ Президента України від 2 квітня 2022 року № 202/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |