Катерина Бранденбург-Кюстринська

курфюрстіна-консорт Бранденбургу

Катерина Бранденбург-Кюстринська (нім. Katharina von Brandenburg-Küstrin), (нар. 10 серпня 1549 — пом. 30 вересня 1602) — представниця династії Гогенцоллернів XVIXVII століття, донька маркграфа Бранденбург-Кюстрину Йоганна та принцеси Брауншвейг-Вольфенбюттельської Катерини, перша дружина курфюрста Бранденбургу Йоахіма Фрідріха.

Катерина Бранденбург-Кюстринська
нім. Katharina von Brandenburg-Küstrin
Катерина Бранденбург-Кюстринська
Портрет Катерини пензля Натана Мау, близько 1600 року або пізніше, Мисливський палац Ґруневальд
16-а курфюрстіна-консорт Бранденбургу
Початок правління: 8 січня 1598
Кінець правління: 30 вересня 1602

Попередник: Єлизавета Ангальт-Цербстська
Наступник: Елеонора Прусська

Дата народження: 10 серпня 1549(1549-08-10)
Місце народження: Кюстрин, Бранденбург-Кюстрин
Країна: Священна Римська імперія
Дата смерті: 30 вересня 1602(1602-09-30) (53 роки)
Місце смерті: Кьольн, Священна Римська імперія
Чоловік: Йоахім Фрідріх
Діти: Йоганн Сигізмунд, Анна Катерина, Йоганн Георг, Август Фрідріх, Альбрехт Фрідріх, Йоахім, Ернст, Барбара Софія, Крістіан Вільгельм
Династія: Гогенцоллерни
Батько: Йоганн Бранденбург-Кюстринський
Мати: Катерина Брауншвейг-Вольфенбюттельська

БіографіяРедагувати

Народилась 10 серпня 1549 року у Кюстрині. Була другою дитиною та другою донькою в родині маркграфа Бранденбург-Кюстрину Йоганна та його дружини Катерини Брауншвейг-Вольфенбюттельської. Мала старшу сестру Єлизавету.

Матір була відома як виключно економна жінка та гарна господиня, яка надавала дієву підтримку своєму чоловікові.

У віці 20 років Катерина стала дружиною 23-річного бранденбурзького принца Йоахіма Фрідріха, онука правлячого курфюрста Йоахіма II Гектора. Вінчання пройшло 8 січня 1570 у Кюстрині. Через укладення шлюбу її чоловік втратив можливість претендувати на католицьке Магдебурзьке архієпископство. Окрім двох безіменних доньок, відомі дев'ятеро дітей подружжя:

 
Портрет Йоахіма Фредріха пензля невідомого майстра, близько 1600 року

На її честь був названий палац Катаріненбау в Потсдамі, який вона отримала як подарунок від Йоахіма Фрідріха.[1] У 1594 році також придбала палац Капут у аристократичної родини фон Рохов.

Через 28 років після весілля, із початком правління свого чоловіка, стала курфюрстіною-консортом Бранденбурга. Заслужила пошану своєю турботою про бідних та нужденних. Створила у Веддінгу молочну ферму, продукція якої продавалася на берлінському молочному ринку, а на отримані кошти заснувала аптеку при Міському палаці, де нужденним безкоштовно видавалися медикаменти.[2]

Померла у віці 53 років у Кьолльні поблизу Берліна. Була похована у крипті Гогенцоллернів в Берлінському соборі.[3]

ГенеалогіяРедагувати

Йоганн Цицерон
 
 
Маргарита Саксонська
 
 
Юган Данський
 
 
Крістіна Саксонська
 
 
Генріх IV
 
Софія Померанська
 
Генріх Вюртемберзький
 
 
Єва Сальмська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоахім I Нестор
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Данська
 
 
 
 
 
 
Генріх II
 
 
 
 
 
 
Марія Вюртемберзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Йоганн Бранденбург-Кюстринський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Катерина Брауншвейг-Вольфенбюттельська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Катерина
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Hans-Joachim Giersberg: Das Potsdamer Stadtschloss. Potsdamer Verlagsbuchhandlung, Potsdam 1998, ISBN 3-910196-01-2, стор. 11.
  2. K. W. Kutschbach: Chronik der Stadt Küstrin, Enslin, 1849, стор. 118
  3. Берлінський собор [1] (англ.)

ЛітератураРедагувати

  • Dieter Brozat: Der Berliner Dom und die Hohenzollerngruft. Haude und Spener, Berlin 1985, ISBN 3-7759-0271-6.
  • Ernst Daniel Martin Kirchner: Die Kurfürstinnen und Königinnen auf dem Throne der Hohenzollern. 2. Teil: Die letzten acht Kurfürstinnen. Berlin 1867, стор. 68–106.
  • Ludwig Hahn: Geschichte des preussischen Vaterlandes. W. Hertz, 1858, стор. 132.
  • Adolf Müller: Preußens Ehrenspiegel. Gebauer, 1851, стор. 65.

ПосиланняРедагувати