Вікіпедія

Катедральний шлюз в Познані

Катедральний Шлюз (Водозлив Катедральний, нім. Dom Schleuse) — оборонний гідротехнічний об'єкт Фортеці Познань, який був розміщений над річкою Цибіна в 1834—1839 роках і перебудований в другій половині ХІХ століття. Збережена частина знаходиться на Тумському Острові, а західний береговий плацдарм входить в склад комплексу Брами Познаня[1], в ролі приміщення для тимчасових вистав, і Королівсько-Імператорського Тракту[2].

Катедральний шлюз в Познані
Дата створення / заснування 1839
Зображення
Країна  Республіка Польща
Адміністративна одиниця Познань
Місце розташування Тумський острів (Познань)
Архітектор Karl von Grolmand
Статус спадщини культурна спадщина Польщі
Мапа
CMNS: Катедральний шлюз в Познані у Вікісховищі

Координати: 52°24′ пн. ш. 16°57′ сх. д. / 52.400° пн. ш. 16.950° сх. д. / 52.400; 16.950

Історія повстання об'єкту ред.

Познань, після 1815 року був повторно включений в склад Прусського Королівства і отримав виняткове військове значення з огляду на своє стратегічне розміщення. Близькість кордону з Росією, з відстанню, яка складала нецілих 70 км, як і локалізація на трасі, яка проходить в сторону Берліна і центральне розташування, з огляду на натуральнмі бар'єри на осі північ — південь (між Судетами і Балтиком), були ключовими в рішенні побудови великої фортеці[3].

Значення також мало підкреслення прусської домінації над містом, показ могутності держави і створення тиску на польський мешканців, щоб знеохотити до будь-яких спроб боротьби за незалежність[3]. З ініціативи тодішнього Шефа Генерального Штабу генерала Karl von Grolman в 1828 році розпочато будову т. зв. полігонної фортеці, яка тривала понад 40 років і в результаті повстав сильний фортифікаційний перстень, який охоплював майже ціле місто[4].

Одним з головних фортифікаційних комплексів фортеці була Тумська Цитадель, тобто оборонна територія Тумського Острова, яка в такій формі повстала в 1856—1862 роках. В склад зміцненої групи входив також Катедральний Шлюз (Dom Schleuse), який повстав над Цибіною в 1834-39 роках і перебудований в другій половині ХІХ століття[3].

Будова і ціль ред.

Цей об'єкт був одним з кількох такого типу гідротехнічних будівель, які функціонували в рамах познанської фортеці[4]. Ціллю цієї інвестиції, крім забезпечення війську переправи через Цибіну, в момент воєнної небезпеки було створення затопленого простору на передові захисту. Комплекс складався з двох фортифікаційних берегових плацдармів (східного і західного), які поєднувалися мурованим мостом шириною 55,88 м і складеного з 9 наскрізних отворів[5].

В цегляних стовпах знаходилися вертикальні напрямні, які давали можливість, за допомогою ланцюгів і простих коловоротів, опускати до річки спеціальні дерев'яні застави, складені з тяжких балок. Це мало за ціль загустити води Цибіни і затопити простір на східній передовій Тумської Цитаделі між Шрюдкою і Бердиховем утруднивши наступ ворогу. Цей об'єкт, однак, ніколи не був використаний для воєнних цілей[5].

Збережений береговий плацдарм це накрита насипом землі двоповерхова прямокутна будова з 5 казематами, яка виконана з клінкерної цегли. На першому поверсі знаходився прохідний зал і брама з воротами, яка проводила на міст. Північне крило служило для розміщення казарм, південне було призначене для окремого входу, скоріш за все на гауптвахту і пожежне приміщення. Будинок розташовувався на березі річки з добудованим до західного плацдарму муром Карно, який був оснащений в карабінне і гарматне стрільбище.

Дальша доля об'єкту ред.

Міст з східним береговим плацдармом розібрано в 1919-21 роках за рішенням міської влади, яка вкладала значні інвестиції призначені на східні дільниці Познані. Ліквідація мосту також мусила запобігати неконтрольованому затопленню, коли зимою вода потрапляла в наскрізні отвори моста[5]. Збережено західний береговий плацдарм, яким в 20 роках ХХ століття керував магістрат міста Познань і який було передано Митрополитній Курії. В об'єкті створено помешкання, які до ІІ світової війни займала родина Стругарків з Тумського Острова[6][7], а також майстерні для локальних ремісників. Пізніше будинок було надано Архідієцезіальним музеєм на потреби складів[5].

 
Катедральний Шлюз в Познані — перший поверх, північне приміщення

Сучасний стан ред.

Залишки об'єкту збереглися в доброму стані і після ремонту увійшли в склад комплексу Брами Познаня. Західна частина шлюзу використовується як простір для тимчасових вистав і як пункт рецепції для гостів Тумського Острова в Познані. Об'єкт є поєднаний з головним будинком Брами Познаня скляним мостом[8].

В цьому, одному з небагатьох реліктів полігонної фортеці, збереглися оригінальні цегляні мури і стовпи, які були забезпечені консервацією. Унікальним також для території Познані є збережені отвори для стрільби зі збереженими віконними ґратами, які були спеціально зроблені з металу для закріплення гармат, оригінальні кам'яні ясла чи головні дерев'яні ворота (з багатьма арматурами і болтами). Збереглися також артилерійські насипи землі, які покривають дах будинку, а також добудований до південної сторони плацдарму фрагмент муру Карно[5].

 
Катедральний Шлюз в Познані, вигляд зі сторони амфітеатру Брами Познаня зимою

Тимчасові виставки ред.

Щорічно в шлюзі проводять декілька тимчасових виставок, вхід на які завжди безплатний. 19 травня 2020 року відкрилась виставка під назвою «В божественних і людських книгах. Світ Яна Любранського» (оригінальна назва польською мовою: «W księgach boskich i ludzkich. Świat Jana Lubrańskiego»). Вона присвячена особі єпископа Яна Любранського і його діяльності в епоху Ренесансу[9].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Nice IT- www.niceit.pl. Wystawy czasowe - Brama Poznania ICHOT (пол.). bramapoznania.pl. Процитовано 12 травня 2020.
  2. ↑ Jak zwiedzać Trakt Królewsko-Cesarski? (pl-PL) . Trakt Królewsko-Cesarski. Процитовано 12 травня 2020.
  3. ↑ а б в Biesiadka, Jacek. (2006). Twierdza Poznań : o fortyfikacjach miasta Poznania w XIX i XX wieku. Познань: Wydawn. Rawelin. ISBN 978-83-915340-2-1. OCLC 263666797. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  4. ↑ а б Pilarczyk Z, (2009). Ostrów Tumski – od piastowskiego grodu do pruskiej twierdzy. Познань. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка); Проігноровано |розділ= (довідка)
  5. ↑ а б в г д Stiller, J. (2011). Śluza Katedralna. Poznańskie Zeszyty Fortyfikacyjne. ISSN 1730-4601. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  6. ↑ Kępski, Michał. (2015). Z rzeką w tle : biografia Śluzy Katedralnej. Poznań: Centrum Turystyki Kulturowej Trakt. ISBN 978-83-62415-11-3. OCLC 911221653. {{cite web}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка)
  7. ↑ Pikuła, Anna., Mirzyński, Robert., Palicki, Sławomir., Pukianiec, Mikołaj., Hirsch, Michał (1990- ). (2018). Trzeba by jeszcze powiedzieć : z Archiwum Społecznego Śródki. Cz. 2. Познань: Centrum Turystyki Kulturowej TRAKT. ISBN 978-83-62415-33-5. OCLC 1088997619. {{cite web}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); Пропущений або порожній |url= (довідка)
  8. ↑ Nice IT- www.niceit.pl. Architektura - Brama Poznania ICHOT (пол.). bramapoznania.pl. Процитовано 12 травня 2020.
  9. ↑ Nice IT- www.niceit.pl. W księgach boskich i ludzkich. Świat Jana Lubrańskiego – wystawa czasowa. bramapoznania.pl (пол.). Архів оригіналу за 6 вересня 2020. Процитовано 21 липня 2020.

Бібліографія ред.

  • Jacek Biesiadka, Andrzej Gawlak, Szymon Kucharski, Mariusz Wojciechowski: Twierdza Poznań. O fortyfikacjach miasta Poznania w XIX i XX wieku, Poznań 2006. (пол.)
  • Michał Kępski (red.) Z rzeką w tle. Biografia Śluzy Katedralnej, CTK TRAKT, Poznań 2015.
  • Zbigniew Pilarczyk, Witold Gostyński: Ostrów Tumski — od piastowskiego grodu do pruskiej twierdzy, w: Fortyfikacje Ostrowa Tumskiego. Funkcje obronne i turystyczne, CTK Trakt, Poznań 2009. (пол.)
  • Jerzy Stiller, Tomasz Kanoniczak: Śluza Katedralna, « Poznańskie Zeszyty Fortyfikacyjne» nr 5, Poznań 2011. (пол.)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Катедральний_шлюз_в_Познані&oldid=41415732