Катастрофа у Версальському весільному залі

Версальський весільний зал (івр. אולמי ורסאי‎‎‎), що у Тальпіоті, кварталі Єрусалиму, Ізраїль, є місцем найбільшої цивільної катастрофи у сучасній історії цієї країни. О 22:43 24 травня 2001 року, під час весілля Керен та Асафа Дрора, значна частина третього поверху чотириповерхової будівлі завалилась. Як наслідок, при падінні через два поверхи померли 23 людини, серед них 80-річний дідусь нареченого та його 3-річна троюрідна сестра, наймолодша жертва. Було поранено 380 людей включно з нареченою. У неї були важкі поранення тазу, що потребували хірургічної допомоги[1]. Асафу пощастило уникнути серйозних пошкоджень. Він виніс Керен з-під завалів на руках[2].

Катастрофа у Версальському весільному залі
אסון ורסאי - 5.jpg
Місце колишнього розташування весільного залу
Тип техногенна катастрофа
Причина обвал будинку
Місце Тальпіот, Єрусалим
Країна Ізраїль
Дата 24 травня 2001
Час 22:43
Загиблих 23
Постраждалих 380
Географічні координати 31°44′54″ пн. ш. 35°12′58″ сх. д. / 31.7483611° пн. ш. 35.2163722° сх. д. / 31.7483611; 35.2163722Координати: 31°44′54″ пн. ш. 35°12′58″ сх. д. / 31.7483611° пн. ш. 35.2163722° сх. д. / 31.7483611; 35.2163722
Катастрофа у Версальському весільному залі. Карта розташування: Ізраїль
Катастрофа у Версальському весільному залі

Катастрофа шокувала суспільство Ізраїлю не лише тому, що це була найбільша будівельна катастрофа в історії країни, але й через те, що подію зафіксували на відеокамеру та показали по місцевому та міжнародному телебаченню[3].

Спроби порятункуРедагувати

Спроби порятунку проводились рятувально-пошуковим підрозділом командування тилу Ізраїлю та резервними підрозділами. Вони почались одразу після обвалу і тривали до 16:00 суботи 26 травня 2001 року. Елі Бір був першим ЕМТ на місці події і запустив ізраїльську систему допомоги при масових інцидентах. Трьох людей витягнули з-під завалів живими, дістали 23 тіла.

Версальський законРедагувати

Після катастрофи Парламент Ізраїлю прийняв «Версальський закон». Цей закон запровадив спеціальний комітет, відповідальний за лікування людей, поранених у масових інцидентах. Крім того, було скликано офіційний комітет по розслідуванню на чолі з колишнім суддею Вардімосом Зейлером, який відповідав за безпеку громадських місць та будівель.

У жовтні 2004-го трьох власників Версальського залу — Авраама Аді, Урі Нісіма та Ефраїма Адіва було звинувачено у вбивстві та заподіянні шкоди через недбалість. Аді та Адів засуджені до 30 місяців за ґратами, Нісім — 4 місяців громадських робіт[4].

Весільний зал було повністю знесено і до 2007 року місце не використовувалось. Навпроти був меморіальний сад з іменами людей, вказаними на стіні.

У травні 2007, Елі Рон та три інженери, що брали участь у будівництві будівлі були ув'язнені на основі вердикту Єрусалимського окружного суду. Елі Рон отримав 4 роки, Шімон Кауфман і Ден Шеффер 22 місяці, Урі Пессах — 6  місяців[5].

Вшанування пам'ятіРедагувати

Навпроти місця катастрофи є меморіальний парк, де на стіні викарбувано імена жертв.

ПриміткиРедагувати

  1. Wedding survivors recall night of horror, BBC News, May 28, 2001.
  2. Courage of the survivors, BBC News, May 26, 2001.
  3. 2001: Israel wedding party tragedy, BBC News, May 24, 2001.
  4. Lefkovits, Etgar. «Versailles hall owners sentenced», Jerusalem Post, November 6, 2005
  5. Hasson, Nir. Versailles wedding hall engineer jailed for 23 negligent deaths Архівовано 28 серпень 2009 у Wayback Machine., Haaretz, May 31, 2007.

ДжерелаРедагувати

  • BBC report of the accident
  • CNN report
  • Levinson, Jay. «Review of Press Coverage: The Versailles Hall Disaster», Disaster Prevention & Management, Volume 10:4 (2001), pp. 289—290