Катастрофа Іл-18 під Києвом
Катастрофа Іл-18 під Києвом — авіаційна катастрофа пасажирського літака Іл-18Б авіакомпанії «Аерофлот», що сталася в середу 17 серпня 1960 року в Київській області на північ від Києва, внаслідок чого загинуло 34 особи.
| Катастрофа Іл-18 під Києвом | |
|---|---|
 Літак Іл-18, подібний до того, що зазнав катастрофи. | |
| Загальні відомості | |
| Дата | 17 серпня 1960 |
| Час | 15:58 |
| Характер | Пожежа на борту |
| Причина | Конструктивний недолік двигуна |
| Місце | Поблизу села Тарасовичі, 41 км на північ від аеропорту «Жуляни», Київська область |
| Країна | .svg){kind=small} УРСР
|
| Повітряне судно | |
| Авіакомпанія | Аерофлот |
| Модель | Іл-18Б |
| Бортовий номер | CCCP-75705 |
| Серійний номер | 017-02 |
| Заводський номер | 189001702 |
| Дата випуску | 29 грудня 1959 |
| Рейс | SU-036 |
| Пункт вильоту |  Каїр
|
| Пункт призначення | .svg){kind=small} Шереметьєво, Москва
|
| Екіпаж | 7 |
| Пасажири | 27 |
| Вижило | 0 |
| Поранено | 0 |
| Загинуло | 34 (всі) |
Літак
ред.Іл-18Б з бортовим номером СРСР-75705 (заводський — 189001702, серійний — 017-02) випустив завод ММЗ «Знамя Труда» 1959 року у варіанті з пасажиромісткістю на 80 місць. Згодом переданий Головному управлінню цивільного повітряного флоту (виконував польоти під егідою «Аерофлоту»), яке до 29 грудня направило його до 235-го авіаційного загону особливого призначення цивільного повітряного флоту[1]. Був обладнаний чотирма турбогвинтовими двигунами АІ-20 — всі чотири встановили на літак 10 травня 1960 року (вони мали напрацювання 217 годин 20 хвилин без ремонтів).[2] Загальне напрацювання авіалайнера становило 407 годин нальоту і 117 циклів «зліт-посадка».[3]
Екіпаж та пасажири
ред.Екіпаж літака мав такий склад[4]:
- Командир повітряного судна (КПС) — В'ячеслав Іванович Лягін
- Другий пілот — Василь Васильович Кіщенко
- Штурман — Іван Дмитрович Росіхін
- Бортінженер — Микола Данилович Коваленко
- Бортрадист-інженер Петро Ілліч Горбатов
- Тамара Дмитрівна Звонова
- Валентина Михайлівна Юрченкова
Всього на борту перебувало 27 пасажирів, в тому числі 11 іноземних громадян з 5 країн.[3]
| Громадянство людей на борту[3] | |||
|---|---|---|---|
| Країна | Пасажири | Екіпаж | Всього |
 Алжир |
5 | 0 | 5 |
 Афганістан |
1 | 0 | 1 |
 Ємен |
4 | 0 | 4 |
 СРСР |
16 | 7 | 23 |
 Уганда |
1 | 0 | 1 |
| Всього | 27 | 7 | 34 |
Катастрофа
ред.Літак з 34 особами на борту виконував міжнародний пасажирський рейс SU-036 Каїр — Москва і о 15:52 пройшов контрольний пункт Кодра, коли екіпаж доповів диспетчеру, що зафлюгований повітряний гвинт № 4 (крайній правий), в зв'язку з чим прийнято рішення про вимушену посадку в аеропорту «Бориспіль». Однак ситуація на борту швидко погіршувалася, оскільки о 15:57 з рейсу 36 вже доповіли, що на правій площині крила і двигуні № 4 виникла пожежа, в зв'язку з чим виконується аварійне зниження. Тоді диспетчер запропонував посадку в ближчому аеропорту «Жуляни». Однак о 15:57:30 екіпаж передав останні повідомлення: «Падаємо, падаємо, прощайте, падаємо, падаємо, падаємо ...».[2]
З випущеними шасі і закрилками борт 75705 швидко знижувався, коли через пожежу відокремився двигун № 4, після чого вибухнули розташовані поруч паливні баки, при цьому зруйнувавши праву площину крила. Втративши управління, борт 75705 майже прямовисно помчав вниз, і приблизно о 15:58 врізався в землю на південно-східній околиці села Тарасовичі за 41 км на північ від аеропорту «Жуляни». При ударі авіалайнер вибухнув і повністю зруйнувався, а всі 34 особи на борту загинули.[2]
Причини
ред.На період розслідування причин катастрофи експлуатацію всіх Іл-18 в СРСР призупинили. За 8 місяців розслідування встановили: пожежа виникла внаслідок пошкодження двигуна, що і викликало автоматичне флюгування гвинта, а потім відділення двигуна і вибух паливних баків. Також в процесі падіння відокремився і двигун № 1. Головною причиною катастрофи було названо порушення герметичності паливної форсунки № 7 в двигуні № 4, в результаті чого виник прогар камери згоряння і кожуха масляної порожнини, що і призвело до пожежі. Супутньою причиною стала відсутність всередині двигуна засобів для пожежогасіння.[5]
Творцем двигуна АІ-20 був відомий інженер-конструктор Олександр Івченко, який навіть отримав за нього Ленінську премію. Коли ж авіаконструктор дізнався, що його «дітище» стало причиною катастрофи, у нього стався інсульт. Хоча паливні форсунки, через які і сталася пожежа в двигуні, не мали відношення до конструкторського бюро, але Івченко повністю взяв на себе всю відповідальність[6].
Наслідки
ред.За результатами розслідування протипожежні перегородки турбогвинтових двигунів АІ-20 замінили титановими, а матеріал трубопроводів замінили з дюралюмінію на сталь. Також змінено розташування паливних пожежних кранів. Згідно з рапортом керівництва ГКАТ, ВПС, ГВФ і ВПК промисловість була готова почати випуск літаків із зазначеними змінами з квітня 1961 року, а всі раніше випущені доопрацювати. Через місяць уряд видав постанову про заходи щодо посилення протипожежного захисту та підвищення експлуатаційної надійності даних машин, згідно з яким з другого кварталу 1961 року промисловість мала почати випускати Іл-18, у яких в крилах поблизу силових установок встановлювали додаткові протипожежні перегородки, а всі раніше випущені літаки належало доопрацювати протягом 1961 року і першого кварталу 1962 року[5].
З 25 серпня по 23 вересня 1960 року Іл-18 не експлуатувалися, оскільки в цей період здійснювалося доопрацювання паливних форсунок двигуна.[5]
Примітки
ред.- ↑ Ильюшин Ил-18Б Бортовой №: CCCP-75705. Russianplanes.net. Архів оригіналу за 20 травня 2013. Процитовано 12 травня 2013.
- ↑ а б в Катастрофа Ил-18Б 235 аоон ГВФ в районе Киева. airdisaster.ru. Архів оригіналу за 20 травня 2013. Процитовано 12 травня 2013.
- ↑ а б в Crash of an Ilyushin II-18B in Tarasovichi (англ.). Bureau of Aircraft Accidents Archives. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
- ↑ Катастрофа Ил-18Б 235 ло в р-не Киева (рос.). Любителям гражданской авиации. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 11 липня 2018.
- ↑ а б в Якубович Н. В. На линиях Аэрофлота // Самолет Ил-18. Пассажирские авиалайнеры. — М. : Цейхгауз, 2007. — С. 26—27. — 48 с. — (Авиационный фонд). — ISBN 978-5-9771-0030-4.
- ↑ Гаев, Юрий. Авиаконструктор Александр Ивченко (рос.). Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 12 липня 2018.
Посилання
ред.- Crash of an Ilyushin II-18 in Kiev [Архівовано 22 листопада 2020 у Wayback Machine.] Aviation Safety Network. Процитовано 29 січня 2017. (англ.)