Вікіпедія

Карта пам'яті

Ка́рта па́м'яті або флешка́рта — компактний електронний носій даних, що використовується для зберігання цифрової інформації. Сучасні карти пам'яті виготовляються на основі флешпам'ять, хоча принципово можуть використовуватися й інші технології. Карти пам'яті широко використовуються в електронних пристроях, включаючи цифрові камери, мобільні телефони, ноутбуки, MP3-плеєри та гральні консолі. Карти пам'яті є компактними, перезаписуваними, і, крім того, вони можуть зберігати дані без споживання енергії (енергонезалежність).

Карта пам'яті
Зображення
Код MCN 8523.51.10
CMNS: Карта пам'яті у Вікісховищі
Наочна мініатюризація карт пам'яті: їх розміри з часом зменшуються

Розрізняють карти з незахищеною, повнодоступною пам'яттю, для яких відсутні обмеження на читання і запис даних, і картки з захищеною пам'яттю, що використовують спеціальний механізм дозволів на читання/запис і видалення інформації. Зазвичай картки з захищеною пам'яттю містять незмінну область ідентифікаційних даних[1].

Історія

ред.

Серед перших комерційних форматів карт пам'яті були плати PC Card (карти типу I), що виготовлялися за специфікацією PCMCIA. Вони з'явилися на початку 1990-х років, але нині використовуються в основному в промислових цілях і для підключення пристроїв введення/виводу, таких як мережеві плати, модеми та жорсткі диски. У 1990-х роках з'явилися карти пам'яті менших форматів, ніж PC Card, в тому числі CompactFlash, SmartMedia і Miniature Card. Потреба в менших картах для мобільних телефонів, КПК і компактних цифрових фотоапаратів створила тенденцію, за якою всякий раз попереднє покоління «компактних» карт виглядало великим. У цифрових фотоапаратах карти SmartMedia та CompactFlash застосовувалися цілком успішно, у 2001 році CF захопили 50 % ринку цифрових камер, а CF повністю панували на ринку професійних цифрових камер. Однак, до 2005 р. карти SD/MMC майже повністю зайняли місце карт SmartMedia, хоча і не на тому ж рівні та в умовах жорсткої конкуренції з картами Memory Stick та CompactFlash. У промисловості, попри поважний вік карт пам'яті PC Card (PCMCIA), їм досі вдається зберігати нішу, тоді як в мобільних телефонах і КПК вони подекуди застосовувалися до 2010 року, коли в нових телефонах високого класу стали домінувати карти мікро-SD.

З 2010 року нові продукти Sony (раніше використовували тільки карти пам'яті Memory Stick) і Olympus (раніше використовували тільки карти xD-Card) пропонуються з додатковим слотом для SD-Card[2]. У війні форматів переможцем вийшли SD-карти[3][4].

Таблиця деяких форматів карт пам'яті

ред.
Назва Акронім Формфактор DRM
PC Card PCMCIA 85,6 × 54 × 3,3 мм немає
CompactFlash I CF-I 43 × 36 × 3,3 мм немає
CompactFlash II CF-II 43 × 36 × 5,5 мм немає
SmartMedia SM / SMC 45 × 37 × 0,76 мм немає
Memory Stick MS 50,0 × 21,5 × 2,8 мм MagicGate
Memory Stick Duo MSD 31,0 × 20,0 × 1,6 мм MagicGate
Memory Stick PRO Duo MSPD 31,0 × 20,0 × 1,6 мм MagicGate
Memory Stick PRO-HG Duo MSPDX 31,0 × 20,0 × 1,6 мм MagicGate
Memory Stick Micro M2 M2 15,0 × 12,5 × 1,2 мм MagicGate
Miniature Card 37 × 45 × 3,5 мм немає
MultiMediaCard MMC 32 × 24 × 1,5 мм немає
Reduced Size Multimedia Card RS-MMC 16 × 24 × 1,5 мм немає
MMCmicro Card MMCmicro 12 × 14 × 1,1 мм немає
Secure Digital card SD 32 × 24 × 2,1 мм CPRM
SxS SxS невідомо
Universal Flash Storage UFS невідомо
miniSD card miniSD 21,5 × 20 × 1,4 мм CPRM
microSD card microSD 15 × 11 × 0,7 мм CPRM
xD-Picture Card xD 20 × 25 × 1,7 мм немає
Intelligent Stick iStick 24 × 18 × 2,8 мм немає
Serial Flash Module SFM 45 × 15 мм немає
µ card µcard 32 × 24 × 1 мм невідомо
NT Card NT NT+ 44 × 24 × 2,5 мм немає

SD-карти оснащені модулем Wi-Fi. (Наприклад SD-карти Eye-Fi Class 6 з Wi-Fi 802.11n.)[5]

Адаптери карт пам'яті

ред.
 
Адаптер карт пам'яті
  • SD to CF (Secure Digital SD to CF CompactFlash Card Adapter Type II)
  • SDHC to CF
  • Micro SD/TF to CF
  • MS to CF
  • MicroSD (TF) to MS/MS Pro Duo
  • MS to PC card
  • Micro SD to SD

Карти пам'яті в ігрових консолях

ред.
 
Карта пам'яті для ігрової консолі PlayStation

Багато ігрових консолей використовують власні твердотілі карти пам'яті для зберігання даних. Хоча в домашніх ігрових консолях ігри, як правило, записуються на лазерні диски, або жорсткі диски через їх більшу ємність, в більшості портативних ігрових систем розробники віддають перевагу вбудовувати картриджі і карти пам'яті через їх низьке енергоспоживання, малі фізичні розміри та механічної простоти пристрою.

Ємності в дужках стосуються офіційних карт пам'яті, випущених в перших партіях.

  • Лінійка Microsoft Xbox:
    • Xbox Memory Unit (8 Мбайт).
    • Xbox 360 Memory Unit (64 Мбайт/256 Мбайт/512 Мбайт).
  • Лінійка Nintendo:
    • Nintendo 64 Controller Pak (256 Кбіт/32 Кбайт), поділених на 123 сторінки
    • Nintendo GameCube Memory Card версії: 59 блоків (4 Мбіт/512 Кбайт), 251 блок (16 Мбіт/2 Мбайт) і 1019 блоків (64 Мбіт/8 Мбайт)
    • Wii Nintendo GameCube сумісна з MultiMediaCard або сумісна з карткою Secure Digital до 2 ГБ
    • Nintendo DSi сумісна з карткою Secure Digital.
  • Sega Dreamcast Visual Memory Unit (VMU) (128 Кбайт поділених на 200 блоків)
  • Карта пам'яті Sega Saturn може мати 20 блоків з записами ігор.
  • Лінійка Sony PlayStation:
    • Карта пам'яті PlayStation (1 Мбіт/128 Кбайт, поділених на 15 блоків).
    • PlayStation 2 використовує карти 8 Мбайт для свого власного контенту і підтримує карти пам'яті PlayStation для зворотної сумісності. Сторонніми виробниками випускаються карти більшої ємкості, але вони не підтримуються офіційно.
    • Для ранніх моделей PlayStation 3 характерна інтеграція з CompactFlash, Secure Digital та Memory Stick PRO Duo. Зовнішні пристрої дають можливість імпортувати та експортувати збереження на карти пам'яті PlayStation і PlayStation 2.
    • Моделі PSP-1000, −2000 та −3000 використовують для зберігання даних Memory Stick PRO Duo, тоді як модель PlayStation Portable#PSP-N1000 (Go)PSP Go використовує Memory Stick Micro.
    • PlayStation Vita використовує карти пам'яті власного формату (від 4 до 32 ГБ).
  • Портативна ігрова консоль GP2X на базі GNU/Linux використовує карти SD/MMC.
  • Neo Geo AES, розроблена в 1990 році фірмою SNK Playmore, була першою ігровою консоллю, що використовує картки пам'яті. Картки пам'яті AES сумісні також з Neo-Geo MVS для гральних автоматів.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Історія карт пам'яті. Архів оригіналу за 26 березня 2014. Процитовано 19 грудня 2012.
  2. ↑ Sony використову SD [Архівовано 24 березня 2010 у Wayback Machine.](англ.)
  3. ↑ «Format-Krieg entschieden: SD-Card setzt sich durch» [Архівовано 26 листопада 2015 у Wayback Machine.] («Війна форматів завершилась: перемогли SD-card»), Chip-online, 14. January 2010(нім.)
  4. ↑ В центрі уваги тренд фотоапаратів в 2010 [Архівовано 4 листопада 2012 у Wayback Machine.](англ.)
  5. ↑ Руслан Цап, Недорогі SD-карти Eye-Fi Class 6 з Wi-Fi 802.11n [Архівовано 29 листопада 2012 у Wayback Machine.] // 3dnews.ru, 25.03.2010

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карта_пам%27яті&oldid=43718211