Карпєєв Михайло Полікарпович
Михайло Полікарпович Карпєєв (21 листопада 1922, Якимове, Чебоксарська волость, Чебоксарский повіт, Чуваська АO, Росія — 7 червня 2021, Харків, Україна)[1][2] — полковник Радянської Армії, учасник Німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1945), генерал-майор авіації Збройних сил України.
| Карпєєв Михайло Полікарпович | |
|---|---|
| Народження | 21 листопада 1922 Якимове, Чебоксарська волость, Чебоксарский повіт, Чуваська АO, Росія |
| Смерть | 7 червня 2021 (98 років) Харків, Україна |
| Поховання | Харків, Україна |
| Країна |  СРСР |
| Рід військ | авіація |
| Освіта | Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна |
| Роки служби | 1940-1978 |
| Звання | генерал-майор авіації Збройних сил України |
| Війни / битви | німецько-радянська війна |
| Нагороди |                    |
Життєпис
ред.Народився 21 листопада 1922 року в селі Якимове (нині — у межах міста Чебоксари). У 1940 р. закінчив середню школу № 4 й аероклуб в Чебоксарах. У жовтні того ж року був призваний на службу до РСЧА. У 1941 р. прискореним курсом закінчив Свердловську військову авіаційну школу пілотів. Брав участь в боях на Ленінградському, Південному, 4-му Українському і 3-му Білоруському фронтах. Під час боїв під Ленінградом у лютому 1942 р. був важко поранений.[3]
До травня 1945 р. був заступником командира і одночасно штурманом ескадрильї 75-го гвардійського штурмового авіаполку (1-ї гвардійської штурмової авіаційної дивізії, 1-ї повітряної армії, 3-го Білоруського фронту). Виконав 350 бойових вильотів, з них 110 — на штурмовику Іл-2. Знищив 25 танків, 27 гармат, 40 автомобілів, 60 залізничних вагонів з технікою і живою силою противника, понад 300 солдатів і офіцерів нацистської армії.[1][4]
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 р. гвардії лейтенант Михайло Карпеев був удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна за номером 55021 і медалі "Золота зірка " за номером 8727.
Після закінчення війни продовжив службу в Радянській армії. У 1946 р. закінчив курси підвищення кваліфікації командирів ескадрилій, у 1952 р. — Військово-повітряну академію.
У 1952—1954 рр. обіймав посаду заступника начальника навчально-льотної підготовки Качинського військового авіаційного училища льотчиків (місто Мічурінськ). У 1954—1960 рр. був начальником відділу навчально-льотної підготовки Ворошиловградського вищого військового авіаційного училища льотчиків. У 1960—1966 рр. обіймав посаду начальника навчально-льотного відділу Харківського вищого військового авіаційного училища льотчиків.[5]
У 1962—1966 рр. був у спеціальному відрядженні в Афганістані. Після повернення у 1966—1978 рр. очолював кафедру тактики в Харківському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків.[4] У квітні 1978 р. був звільнений в запас у званні полковника.
У 1979—1993 рр. працював старшим інженером на Харківському тракторному заводі, у 1993—1995 рр. — диспетчером Роганської КЕЧ.[5]
Указом Президента України від 29 квітня 2005 р. № 730/2005 йому було надано військове звання генерал-майора авіації Збройних сил України.[1]
Помер 7 червня 2021 року у віці 98 років у Харкові. Був похований 9 червня на кладовищі смт Рогань Чугуївського району Харківської області[6].
Нагороди
ред.Нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденом Олександра Невського, двома орденами Вітчизняної війни I ступеня, орденами Червоної Зірки, «За Службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня; орденом Богдана Хмельницького III ступеня, медалями.
Почесний громадянин Харкова.[7]
Примітки
ред.- ↑ а б в Харківська ОДА висловлює співчуття рідним та близьким Михайла Карпєєва. Харківська обласна державна адміністрація. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
- ↑ У Харкові помер останній Герой Радянського Союзу Михайло Карпєєв. https://www.city.kharkov.ua/ (укр.). Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
- ↑ Карпєєв Михайло Полікарпович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- ↑ а б ЛЕГЕНДА ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ – ГЕНЕРАЛ – МАЙОР АВІАЦІЇ КАРПЄЄВ МИХАЙЛО ПОЛІКАРПОВИЧ. Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (амер.). 8 травня 2020. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
- ↑ а б Карпєєв Михайло Полікарпович | Официальный сайт Харьковского городского совета, городского головы, исполнительного комитета. www.city.kharkov.ua. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
- ↑ У Харкові попрощалися з Михайлом Карпєєвим. https://www.city.kharkov.ua/ (укр.). Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
- ↑ У міськраді відбувся прийом почесних громадян міста Харкова 2013 року. https://www.city.kharkov.ua/ (укр.). Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
Джерела
ред.- На 99-му році пішов з життя останній Герой СРСР у Харкові [Архівовано 8 червня 2021 у Wayback Machine.]// УНІАН, 10.6.2021
Посилання
ред.- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
- Воробьёв В. П., Ефимов Н. В. Герои Советского Союза. Справочник. — СПб., 2010.
- Кудявнин В. И., Михайлов В. М. Карпеев Михаил Поликарпович. Чувашская энциклопедия. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 2 грудня 2013.
- Герой Советского Союза Михаил Карпеев. Помнит ли о нем родной город? [Архівовано 24 травня 2021 у Wayback Machine.] // sovch.chuvashia.com