Каролінзьке Відродження (фр. renaissance carolingienne) — період розвитку освіти, науки та мистецтв у Середньовічній Європі в кінці VIII — на початку IX століття, пов'язаний із правлінням Карла Великого та його спадкоємців.

Жан-Жак Ампер, історик, який запровадив термін «Каролінзьке відродження»

Карл Великий підкорив собі великі території в Європі. 800 року він був проголошений імператором Священної Римської імперії. Для управлінням великими володіннями Карлу потрібні були освічені люди. Частково їх запрошували з інших країн, але імператор доклав зусиль для вирощування своїх кадрів. Він заснував школу при своєму палаці в Аахені, яку очолив запрошений із Англії Алкуїн, підтримував монастирі, як центри освіти, зробив латину офіційною в імперії.

Справу Карла Великого продовжили його спадкоємці Людовик Благочесний та Карл ІІ Лисий.

Термін Каролінзьке Відродження запровадив у 30-х роках ХІХ ст. французький історик Жан-Жак Ампер.

Найважливіші джерела

ред.

Література

ред.
  • John J. Contreni: Carolingian Learning. Masters and Manuscripts (Variorum collected Studies Series 363). Aldershot 1992.
  • Jean Hubert u. a. (Hrsg.): Die Kunst der Karolinger. Von Karl dem Großen bis zum Ausgang des 9. Jahrhunderts. Beck, München 1969.
  • Rosamond McKitterick: The Carolingians and the Written Word. Cambridge 1989.
  • Rosamond McKitterick: The Uses of Literacy in Early Medieval Europe. Cambridge 1990.
  • Rosamund Mckitterick: Carolingian Culture. Emulation and Innovation. Cambridge 1994.

Willem Lourdaux, D. Verhelst (Hrsg.): Benedictine Culture 750—1050 (Medievalia Lovaniensia, Series 1, Studia 11). Löwen 1983.

  • Erna Patzelt: Die karolingische Renaissance. Beiträge zur Geschichte der Kultur des frühen Mittelalters. Österreichischer Schulbuchverlag, Wien 1924, 2. Aufl. Graz 1965.

Див. також

ред.

Посилання

ред.