Карл Густав Кассель
Ка́рл Гу́став Ка́ссель (швед. Karl Gustav Cassel, 20 жовтня 1866, Стокгольм — †15 грудня 1945, Йончепінг) — шведський економіст, представник Стокгольмської школи, автор закону Касселя, моделі Вальраса — Касселя.
| Карл Густав Кассель | |
|---|---|
| Karl Gustav Cassel | |
 | |
| Народився |
20 жовтня 1866 м. Стокгольм, Швеція |
| Помер |
15 грудня 1945 (79 років) м. Йонкопінг |
| Країна |
 Швеція |
| Діяльність | економіст, викладач університету |
| Alma mater |
Університет Уппсала Стокгольмський університет |
| Галузь | економіка |
| Заклад | Стокгольмський університет |
| Аспіранти, докторанти |
Гуннар Мюрдаль Бертіл Олін |
| Членство |
Шведська королівська академія наук Американська академія мистецтв і наук |
| Батько | Oskar Casseld |
| Брати, сестри |
Oscar Casseld Hjalmar Casseld Gunnar Casseld |
| Діти |
Arne Casseld Leif Casseld Margit Wohlind |
 Карл Густав Кассель у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Кассель Карл Густав народився 20 жовтня 1866 в Стокгольмі.(1866—1945) був членом-засновником Шведської школи економіки разом з Кнутом Вікселем і Девідом Девідсоном. У 1895 році отримав докторський ступінь з математики в Упсальському університеті. Після його закінчення здобув диплом з математики. Завдяки фонду Лорена, в 1898 році прослухав курс лекцій з економіки в Тюбінгенскому університеті, потім семестр в Берлінському університеті. В 1899 році навчався в Геттінгемі, в 1901—1902 роках в Англії, в 1902 році повернувся до Швеції. Навчався в Стокгольмі наприкінці 90-х років, але до початку ХХ століття виїхав у Німеччину для вивчення економіки. В 1904—1919 роках — головний експерт по оподаткуванню Міністерства фінансів Швеції, керівник банківського комітету.
Незважаючи на офіційне навчання в Німеччині, перспектива Касселя щодо економічної дійсності була пов'язана з британським неокласицизмом і початковою шведською школою, яка була сформована ранніми творами Вікселя. Помер 15 січня 1945 року в м.Йончепінг [1]
Праці Касселя ред.
Його публікації в економіці датуються 1899 роком і охоплюють період майже чотири десятиліття. Кассель писав для популярної преси і був стійким прихильником вільних ринків та вільної торгівлі. Підсумок його ідей пропонується в його власних фундаментальних думках з економіки.
«Теорія суспільного господарства» ред.
У випущеній в 1918 році книзі «Теорія суспільного господарства» Г. Кассель запропонував модель загальної економічної рівноваги («модель Вальраса — Касселя»), яка в подальшому розроблялася в неовальрасіанскій теорії загальної рівноваги в роботах А. Вальда, Дж. Фон Неймана, К. Ерроу, Жерар. Дебре, Т. Купманса і ін.
«Меморандум» ред.
Меморандум Касселя про світову валютну проблему було видано Лігою Націй і представлено на міжнародній фінансовій конференції, що проходила в Брюсселі в 1920 році. Його пропозиції були прийняті рядом європейських країн з метою стабілізації своєї валюти. Кассель був призначений почесним лектором Оксфордського університету на лекціях пам'яті Родосу протягом літа 1932 року.
«Теорія соціальної економіки» ред.
Найбільш амбіційна робота Касселя «Theoretische Sozialökonomie» (1918), перекладена на англійську мову в 1923 році як «Теорія соціальної економіки». Він розглядав торгівельно-промислові кризи як процеси, зумовлені явищами попередньої економічної історії кожної країни. Їхню причину він вбачав у революційних змінах соціальної і економічної систем, зокрема в переході від старої натуральної сільськогосподарської економіки до сучасної, високо індустріалізованої. Економічні коливання, на його думку, породжуються не структурними особливостями самої економіки, а змінами в технології. Такими були пошуки "соціально-економічної гармонізації", "оптимізації" та загальної "рівноваги" в суспільстві, якими займалися представники різних шкіл і напрямків соціально-економічної думки. [2]
Основний внесок в науку ред.
Крім своїх основних робіт з визначення процентної ставки та теорії загального рівноваги, Кассель популяризував теорію валютних курсів паритету купівельної спроможності. Вона сприяла поточним дебатам щодо монетарної стабільності та валютної реформи.
Г. Кассель критикував квазі-кейнсіанські пропозиції, такі як громадські роботи, допомогу по безробіттю і всі форми дефіцитного фінансування.
Зіставляючи оптові ціни за період 1850—1910 років з розмірами золотого запасу, виявив між ними залежність, що пізніше отримала назву «закону Касселя». Згідно цього закону, економічна стабільність в довгостроковому періоді забезпечується щорічним приростом капіталу (якому пропорційне зростання національного доходу) в розмірі 3 %. На основі цієї закономірності Кассель сформулював грошову теорію економічного циклу.
На думку Касселя, рух процентної ставки та відповідні зміни рентабельності основного капіталу є ключовими змінними економічної системи. Карл Густав після Першої світової війни був теоретиком і експертом з питань грошового обігу, активно вів боротьбу за відновлення золотого стандарту. У двох меморандумах, написаних для Ліги Націй, обґрунтував теорію паритету купівельної спроможності.[3]
Примітки ред.
- ↑ Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А. М. Прохоров. — 4-е изд. — М.: Советская энциклопедия, 1988. — с. 555
- ↑ Cassel, Gustav. The Theory of Social Economy [archive]. New York: Augustus M. Kelley, 1967.
- ↑ Cassel, Gustav (1903), The Nature and Necessity of Interest. New York: Macmillan. Cassel, Gustav (1918), Theoretische Sozialökonomie. Leipzig: C. F. Winter. English translation 1923: The Theory of Social Economy, London: T. F. Unwin. Cassel, Gustav (1921), The World's Monetary Problems. London: Constable and Co. Cassel, Gustav (1922), Penningväsendet efter 1914. Stockholm: P. A. Norstedt. English translation 1922: Money and Foreign Exchange after 1914, London: Constable and Co. Cassel, Gustav (1925), Fundamental Thoughts in Economics. London: T. F. Unwin. Cassel, Gustav (1936), The Downfall of the Gold Standard. Oxford: Clarendon Press. Cassel, Gustav (1937), "Keynes' General Theory, " International Labor Review 36: 437—445.
Джерела ред.
- Cassel, Gustav (1918), Theoretische Sozialökonomie. Leipzig: C. F. Winter. English translation 1923: The Theory of Social Economy, London: T. F. Unwin.
- "КЕЙНСІАНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ" В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІЙ НАУЦІ. ДЖОН МЕЙНАРД КЕЙНС 1883-1946 pp.
- Money and foreign exchange after 1914
- Історія економічних учень: Підручник Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко, А. М. Поручник та ін.; За ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко.— К.: КНЕУ, 1999.— 564 с.