Вікіпедія

Карл Біттер (скульптор)

Карл Біттер (нім. Karl Bitter; 6 грудня 1867, Відень — 9 квітня 1915, Нью-Йорк) — австрійський та американський скульптор.

Карл Біттер
Народився 6 грудня 1867(1867-12-06)[2][3][…]
Відень, Австро-Угорщина[2]
Помер 9 квітня 1915(1915-04-09)[1] (47 років)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[2]
·збиття транспортним засобомd
Країна  Австрія
Діяльність скульптор
Членство Американська академія мистецтв та літератури
Роки активності 1893[5] — 1913[5]
Magnum opus Thomas Jeffersond, Thomas Jefferson sculpture (Cleveland)d і Andrew D. White statued
Діти Francis Bitterd
Автограф

Життя та творчість ред.

К. Біттер народився в 1867 році у Відні (район Рудольфсгайм-Фюнфгаус[6]), в родині аптекаря, був другим із трьох синів в сім'ї. У 14-річному віці Карл покинув навчання в гімназії і вступив до скульптурного класу при віденській Школі прикладного мистецтва. Пізніше навчався в Едмунда фон Гельмера в Академії образотворчих мистецтв у Відні.

Перебував на службі в австро-угорській армії, проте під час наданої йому відпустки в 1889 році виїхав до США.

Спочатку працював у Нью-Йорку в майстерні з прикрашання фасадів будинків. Незабаром він привернув увагу архітектора Річарда Морріса Ганта, який надав Карлу можливість проявити себе під час участі в одному із заміських проектів для родини Вандербільт.

Далі К. Біттер виграв конкурс на створення бронзових дверей для церкви св. Трійці в Нью-Йорку, що зробило його ім'я відомим. Від свого наставника Р. М. Ганта він отримав замовлення на встановлення статуй в адміністративній будівлі Всесвітньої виставки в Чикаго в 1893 році. Також Карл Біттер брав активну участь у Всесвітній виставці у Буффало в 1901 році і в Сент-Луїсі в 1904. Авторству К. Біттера належать також каріатиди на фасаді музею мистецтва Метрополітен в Нью-Йорку і скульптури для вокзалу в Піттсбурзі. В роки своєї активної творчої діяльності в США К. Біттер вважався найкращим скульптором цієї країни, був президентом Національного товариства скульпторів.

У 1898 році Карл Біттер отримав американське громадянство і став власником великої майстерні в Філадельфії.

Був одружений з американкою німецького походження Марією Шевілл.

У 1909 році, отримавши амністію за дезертирство з армії, Біттер зміг повернутися на Батьківщину і побачитися з батьками. У наступній його поїздці до Відня скульптора супроводжувала дружина і їх троє дітей.

Карл Біттер загинув у 1915 році в Нью-Йорку; коли ввечері скульптор з дружиною повертався з опери, його збив автомобіль.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б SNAC — 2010.
  2. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #138653666 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Bitter, Karl Theodore Francis // Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2018. — ISBN 978-0-19-977378-7 — doi:10.1093/BENZ/9780199773787.ARTICLE.B00020290
  4. ↑ RKDartists
  5. ↑ а б RKDartists
  6. ↑ Karl Bitter Architectural Sculptor // Michael Keropian

Література ред.

  • James M. Dennis: Karl Bitter. Architectural Sculptor. London 1967, ISBN 0-299-04450-5.
  • Dietmar Grieser: Heimat bist du großer Namen. Österreicher in aller Welt. Amalthea, Wien, München 2000, ISBN 3-85002-447-4.
  • Gerhart Hauptmann: Atlantis. Berlin 1912.
  • Hans Kestranek: Karl Bitter. In: Kunst und Kunsthandwerk. Wien 1920.
  • Ferdinand Schevill: Karl Bitter. Chicago 1917.

Посилання ред.

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карл_Біттер_(скульптор)&oldid=31183127